Олександр Апальков, Карл Шелнбергер : "Склянка Часу*Zeitglas"№55 : Журнал : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ (джерело: газета "День")

У Каневі побачило світ ювілейне число приватного літературно-мистецького журналу
Розмову вів Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ
Цими днями побачило світ ювілейне — 50-те число приватного міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу», що його видає у Каневі вже 14 років поспіль редактор і перекладач Олександр Апальков; за цей час на сторінках часопису він надрукував твори більш як півтори тисячі маловідомих і зовсім невідомих авторів та видав понад 80 їхніх книжок.
— Які літературні відкриття зробив за майже півтора десятиліття журнал?
— Назву трьох — поета Вячеслава Пасенюка з Донеччини, поетесу ... [ Показати всю рецензію ] Олену Заславську з Луганська та прозаїка Володимира Єременка з Черкас. Ці імена до публікацій на сторінках нашого видання були відомі мало чи й зовсім невідомі. Нині ж звучать і в Україні, і за її кордонами. Їхні твори — книжки «В очікуванні дощу», «Інстинкт свободи», «Сходження до безодні» — знайшли сотні й тисячі читачів після друку окремих уривків із них у «Склянці Часу», а названі книги вийшли у видавництві при нашому журналі. До речі, роман «Сходження до безодні» В.Єременка 2007 року на ІХ Харківському міжнародному книжковому ярмарку став «Кращою книгою року», а роман «Gimagimis» 2008 року отримав літературну премію у Москві. Загалом через горнило нашого журналу протягом 14 років його існування пройшли понад півтори тисячі літераторів. Ми видали 50 номерів «Склянки Часу» та понад 80 назв книг.
— 15 років — чималий термін, багато чого змінилося. Чи змінилася філософія журналу?
— Аніскільки. Слова Шіллера: «Писати лишень для однієї нації — занадто вбогий ідеал» є девізом нашого тримовного (українська, російська та німецька) часопису й досьогодні. Між іншим, ми вміщуємо багато перекладів: як з української чи російської на німецьку, так і навпаки.
— Звідки берете своїх авторів?
— Свої твори нам присилають автори з України, Росії, Німеччини, Австралії, Данії, Франції, США, Ізраїлю, Голландії. Відповідно, у цих країнах наш журнал читають. Відзначу, що ми друкуємо лише ті твори, які раніше ніде не публікувалися.
— Що потрібно, аби надрукуватися на сторінках «Склянки Часу»?
— Талант. Це найголовніше. Далі — просто. Якщо ви прозаїк — відберіть два оповідання або уривок з роману чи повісті, якщо поет — п’ять віршів. Пришліть все це звичайною поштою. Я прочитаю, і якщо мені сподобається — попрошу прислати роботу вже в електронному вигляді: або на e-mail, або збережену на дискеті чи CD-диску. Зазначу: твори авторів ми не «ріжемо», все друкується в оригінальній редакції. Видаємо книжки лише тих, хто пройшов апробацію на сторінках журналу. Тут теж певна система. Ті твори, які за опитуваннями займають перші місця в читацьких рейтингах, ми видаємо окремими книжками стовідсотково за рахунок редакції. Затрати на книжки інших авторів ділимо так: 35% бере на себе редакція, 65% — автор. Відповідним чином діляться між видавництвом і авторами й тиражі. Вони варіюються в кількості від 250 до 2000 примірників. Бувають книжки-метелики мінімального обсягу, а іноді видаємо справжні фоліанти на 800 сторінок.
— Чи «зловживає службовим становищем» редактор журналу й директор видавництва Олександр Апальков при виданні власних книжок?
— Із 80 виданих за чотирнадцять років книжок моїх — чотири.
— У журналу й видавництва є спонсор?
— Так, це мій співвидавець, австрієць Карл Шелнбергер. Він фінансує 50% витрат.
— Решту?..
— Решту коштів знаходжу я, точніше — заробляє видавництво та журнал.
— Чи можна передплатити ваш журнал?
— Так, «Склянка Часу» є у вільній передплаті, її внесено до каталогів періодичних видань. Крім того, журнал можна передплатити інтернетом. Вкиньте в пошук «Склянка Часу» — і ви все зрозумієте.
— Що будете змінювати в своєму виданні ближчим часом?
— Трохи освіжимо дизайн, та й годі. Вважаю, помірний консерватизм — це здорово. У нас усе добре. Люди мислять, пишуть. Ми відбираємо, й краще друкуємо. Що ще треба для журналу? Маємо 50 повних «Склянок Часу». Хто ще має таке багатство?
Інші матеріали цієї шпальти:

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Наталья Пушенко (джерело: газета "Только Ты")

Пушенко Наталья
ПЯТНАДЦАТЬ ЛЕТ ОТКРЫТИЙ

Конец мая. На улице жара. Голова уже работают в отпускном режиме. И тут, появляется Апальков со своими журналами. Только из типографии. С запахом свежей краски, бумаги, и еще чего-то знакомо-незнакомого. Сегодня футбольная встреча команд Канева и Фирзена. Там и будут презентоваться эти журналы. Обложка привлекательная. Издательство – Канев. Заинтриговало. Редактор Александр Апальков. Что-то новенькое. Знала его только в качестве руководителя «Фирзенского бюро». «Наша цель – способствовать в наведении духовных мостов между Украиной, Россией и Германией. ... [ Показати всю рецензію ] Вот почему журнал будет трехъязычным». И широкими строками девиз издания: «Писать для одной лишь нации – слишком убогий идеал». (из Шиллера) Уже интересно. Начинаю листать. Цикл Фотографий М.Батеровского «Мосты». Новеллы Е.Бруслиновского. Статья И.Кугно о художнике из Береснягов Н.Костыре. Стихи А.Софиенко. Сколько каневских имен! Харьковские авторы, немецкие. Впечатляет! Посмотрела на Апалькова новыми глазами. Оказывается, и продолжение следует! Будем ждать!
Вот так, в 1995 году появился международный журнал «Склянка Часу*Zeitglas». Распад СССР, народы, еще вчера ощущавшие себя братьями, стали набрасываться друг на друга с автоматами, артиллерийскими орудиями и танками. Экономическая разруха, массовое обнищание населения. В такой ситуации сам факт появления трехъязычного журнала пронизанного духом братства народов, был дерзким вызовом набиравшей силу ксенофобии. В то время у Апалькова не было ни опыта издательской деятельности, ни финансовых средств, ни достойного авторского актива. Но были благородные намерения, организационный азарт и деловые связи с Германией. Что уже не мало.
В 1998-м соиздателем Склянки стал австрийский бизнесмен Карл Шелнбергер. Поверил Апалькову, рискнул. И вот уже двенадцать лет журнал выходит при его участии. Шли месяцы, годы. Склянка попала в поле зрения украинской общественности, стала завоевывать широкую читательскую аудиторию. Изначально в журнале доминировали харьковские авторы: М.Богославский, Е.Оленина, Л.Реус, Э.Травина, М.Ежов, В.Камышникова, стали показываться миру и каневские: Н.Левкивська, И.Бонь, М.Генсировский, Н.Москалец, присоединялись черкасщане: С.Стеценко, Стило, Н.Лавленцева, В.Глазков, А.Безгодов, Н.Ларкина, В.Сыроватский.
Ныне в «Склянке» печатаются авторы из Украины, России и дальнего зарубежья. Куда только жизнь не разбросала сотни тысяч граждан бывшего Союза. Америка, Израиль, Польша, Франция, Германия. Они свободно владеют русским, многие украинским и проявляют жадный интерес ко всему, что происходит на оставленной ими Родине.
Журнал дает возможности известным и молодым, принимает участие в международных книжных ярмарках. В 1997-м, опубликовав повесть черкасщанина Владимира Еременко «Созвездие Близнецов», Склянка открыла новое имя. Теперь это известный писатель. Со множеством публикаций в разных изданиях Украины. В 1999-м, в журнале начал публиковаться его роман века «ВОСХОЖДЕНИЕ В БЕЗДНУ». В 2007-м был издан отдельной книгой. В том же году занял первое место в на книжной выставке в Харькове.
С конца девяностых в журнале публикуется еще один известный черкасский автор – Станислав Стеценко. В 1999 г. вышла его книга «Чорна акула в червоній воді». Украинский триллер. Довольно непривычное сочетание: триллер и украинский? Но оказалось, что и по-украински, можно писать захватывающие вещи. В 2007 очередной роман С.Стеценко «ВСЯ ВЛАДА РАДАМ!» занимает первое место в номинации «Книга года – Зеркало времени».
Журнал «Склянка Часу» плавно перерос в одноименное издательство. Сначала по итогам года печатались книги лучших авторов и ежегодные «Антології сучасної новелістики і лірики України». Потом прибавились ежеквартальные сборники: «BRUMA», «AESTAS», «AMOR» и т.д. На сегодняшний день помимо 54 выпусков журнала итздано 88 книг. Из последних достижений:
Всеукраинский рейтинг «КНИГА ГОДА 2009»
- в номинации перевод "KATERINA", избранные переводы поэзии т. Шевченко, по-немецки.
- в номинации поэзия/афоризмы сборник "POLITIKA"
- в номинации приключенческая литература "СЕКСОДРОМ", Ст.Стеценко
- в номинации романы "GIMAGIMIS" Вл.Еременко.

Этой весной Склянка отмечала свое 15-летие. 28 апреля была организована встреча с общественностью в Союзе писателей Украины. 30 апреля в музее декоративного искусства Канева, в рамках празднования, была представлена выставка картин каневской художницы Любови Миненко. А с 3 по 5 мая редакция журнала с лучшими авторами гостила на Хмельниччине, у своих коллег, где так же велись «круглые столы», диспуты, конференции.
За эти пятнадцать лет менялся журнал, менялся авторский коллектив, менялись типографии. Но все так же появляются новые таланты, радуют старые. И это предвкушение открытия, когда держишь свежий номер журнала в руках… Его ни с чем нельзя сравнить. Именно оно, это предощущение праздника и заставляет ждать с нетерпением новых номеров. И пусть этот праздник не кончается.

[ Згорнути рецензію ]