|
Сімнадцятий поверх : роман
Дмитро Бондаренко
— Дніпро-ВАЛ,
2006.
— 100 с.
— м.Дніпропетровськ. — Наклад 2000 шт.
Жанр:
— Триллер
Анотація:
Історія молодого дніпропетровця, який дуже любив свою дружину, але таємно мріяв про якусь іншу жінку. Знайомий порадив хлопцю відвідати місцевий бордель...
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Частина перша
“Осінь внадилась до лісу
Шия вкуталась кашне
У очах моїх завіса
Бабу хочеться страшне.”
Олег Романенко
1
Останнім часом Костя Стешенко дуже страждав. Йому так хотілося нової жінки, що він уже просто не міг терпіти. Костя працював у великому місті і щодня бачив навколо сотні, тисячі найпривабливіших і найспокусливіших дівчат у світі.
“Да-а, легко їм там у Європах, за кордоном, - зітхав Костя, - у них там, кажуть, гарна жінка в рідкість. А тут спробуй втриматися, коли кожна, через одну, така сексапільна, що куди там тому “Плейбою” чи “Пентхаузу”!
Просто збожеволіти ... [ Показати весь уривок ]
можна від всіх оцих коротеньких спідничок та запаморочливих декольте. І що за ідіотська мода у дівчат пішла - носити спідню білизну так, що її за кілометр видно?
На ліфчику навіть найдрібніший візерунок побачиш, а мініатюрні трусики з жіночих джинсів просто вискакують. Та й хіба можна назвати трусиками оті чисто символічні шнурочки?
Костя переживав пекельні муки ще й тому, що він дуже поважав свою дружину. Колись він шалено кохав свою Лесю, але і навіть зараз, після шести років спільного життя, зберігав до неї особливі ніжні почуття. І Костя страшенно боявся завдати Лесі біль, бо він дуже цінував їхні сімейні стосунки. Адже крім батьків, ближче і рідніше дружини у цьому світі він просто нікого не мав.
Але, от біда, попри все це хлопцеві останнім часом дуже хотілося якусь іншу жінку. Хотілося просто до усерачки. І неважливо навіть яку – біляву, чорняву, руду. Головне – іншу!
Пів-року тому у них з Лесею народилася маленька донечка. Батьківські турботи і проблеми на якийсь час заступили Костине бажання, але трохи мала підросла і з’явилося більше вільного часу, як його муки відновилися з іще більшою силою.
Прийшла весна, а за нею і гаряче дніпропетровське літо - проспекти великого міста просто затопило від численних струнких ніжок і оголених пупків.
Костя був у нокдауні. Він подовгу не міг зосередитися на роботі і його реакція на будь-що крім гарненьких жінок, страшенно сповільнилася. І уже навіть не допомагали хлопцю колишні прийоми самозаспокоювання. Раніше, коли Костя бачив на вулиці чергову дуже спокусливу дівчину, йому завжди вдавалося себе відговорити: “Ну що я зможу? Ну, підійду я до неї, познайомлюся, і навіть якщо вона погодиться, а далі що? Я ж на роботі, у мене завжди купа справ, та й начальство по мобільному постійно контролює…”
Та врешті-решт Костя дійшов до такої межі, коли жодні хитрощі по приборканню власного лібідо йому уже не допомагали. Він дуже добре відчував, що цілком реально наступного разу у подібній ситуації він просто не зможе стриматися. І що однім махом закине до бісової матері і свою роботу, і набридле начальство, і навіть дружину, яку він ще досі любить і дуже поважає. Наступного разу він просто забуде про усе й усіх та як скажений сайгак поскаче до неї, до іншої, першої-ліпшої, яку зустріне на вулиці.
Цей стресовий стан Кості якось помітив один із його найближчих колег по роботі – Кузьма.
- Ти що, закохався в когось? Щось ти такий якийсь останнім часом, як навіжений.
Кузьма, років на десять старший за Костю, мав дуже простяцькі манери. І найбільше за все він любив поколупатися у своєму величезному, як сумська картопля, носі. До того ж, Костин
колега мав хронічний гайморит і це по запаху відчувалося уже за декілька метрів від нього.
- Ну, розказуй, хто вона - твоя муза? – Кузьма явно налаштувався на цікаву розповідь.
Запах гаймориту, досить неприємний, але Костя дуже зрадів, що знайшовся хоч хтось у цьому світі, хто зацікавився його проблемою.
- Та яка там муза! – нервово відмахнувся він і тяжко зітхнув. – Просто хочеться когось…
- Що когось, тільки не дружину? – хитрувато посміхнувся Кузьма.
- Да-а, але ж я не хочу зраджувати Лесі! Я її дуже поважаю і…
- Ну-ну, що ти кип’ятишся… - Кузьма узявся заспокоювати Костю. Він навіть на якусь мить витягнув зі свого неймовірного носа свій чималенький вказівний палець. – Що ж я тебе дуже добре розумію. Але, з іншого боку, хіба це проблема? От слухай, був я тут декілька разів в одному місці…
2
Звісно, до цього Костя ніколи не був у борделі. І тому зараз він, затамувавши подих, слухав розповідь Кузьми.
- Знаєш, у чому головна принада публічного дому? Ні-ні, навіть не сам секс. Найсолодше – це вибір. Розумієш, коли вони всі виходять… ну, всі хто там зараз вільні. А ти вибираєш! Майже як отой король, чи ні - у королів, здається, лише одна жінка була. А як цей… як його… шейх чи султан. Клас! Ти вибираєш собі дівчину і кожна піде з тобою. І ніяких там відмов і викручування хвостом. Да-а! І знаєш, як ото у бордель сходиш раз, так якийсь час мов на небесах себе почуваєш… Жінка там свариться, за щось пиляє, а ти – спокійний, як двері. І навіть на дівчат на вулиці не дуже увагу звертаєш. Так що здорово допомагає, коли сперма б’є у голову. Рекомендую... Правда от останнього разу, коли я хотів сходити у те місце, то там уже ніякого борделю не було. Ну, знаєш, адже це все якби нелегально, тому іноді їх бува і розганяють. Міліція, чи хто там ще. Отакі-то діла. Але ти, звісно, якщо захочеш – знайдеш якийсь інший. Он у рекламних газетах постійно оголошення друкують. Так що…
Ввечері Костя їхав додому дуже роздратований і про себе люто лаяв Кузьму. Бордель! Іще чого! От Кузьма хрінов! Таке пропонує, що й на вуха не натягнеш. Щоби він, Костя, відповідальний торговий представник солідної фірми і взагалі дуже серйозна по життю людина шлявся би по якихось… по якихось притонах із шльондрами!
Приїхавши маршруткою на свій житловий масив “Сокіл”, де вони з Лесею і маленькою Настею знімали квартиру, Костя попрямував додому. Його дев’ятиповерхівка була на іншому кінці масиву і тому Кості треба було ще якусь відстань здолати пішки.
Ідучи по роздовбаній, мабуть колись асфальтовій доріжці Костя одразу помітив її. Вона очевидно вийшла із попередньої маршрутки і зараз ішла вузенькою доріжкою трохи попереду нього. Довгі, красиві ноги, ледве прикриті міні-спідницею, гарне золотаве волосся і стрімка дуже-дуже легка хода, від якої хлопець ледве не збожеволів, миттєво запалили Костине бажання. Власне, дівчина зовсім не була якоюсь красунею, але від неї так гаряче віяло вже пробудженою жіночістю та пристрасністю, що молодий торговий представник за мить забув про усе на світі.
“Не більше п’ятнадцяти років! - відзначив про себе Костя. – Очевидно якась старшокласниця, і то ще зовсім не випускного класу. Боже, тільки б ми не виявилися сусідами по будинку!”
Костя із сім’єю лише зовсім нещодавно оселився на “Соколі” і тому майже нікого тут ще не знав.
“Чорт, вона іде у той самий під’їзд, що і я!” – Костя мимоволі озирнувся навколо. Був початок літа і, попри доволі пізній час, ще і не думало темніти. Як на зло поруч не було жодної живої душі.
“Якщо нам доведеться разом їхати у ліфті я за себе не ручаюсь!” – Костя раптом відчув, як він із шаленою швидкістю несеться слідом за дівчиною, але нічого із собою поробити не міг. Він так хотів її зараз, що усе інше просто припинило існування для нього.
У темному під’їзді біля ліфта нікого не було. А на площадці другого поверху раптом заклацав замок і почулося, як відчинилися двері.
- Іночка, ну що ж ти ходиш сама у такій пізній час? Гаразд, ось я подзвоню твоїй мамі і скажу, що ти у нас переночуєш. Давай, заходь швидше!
Турботливий жіночий голос затих за скоро зачиненими дверима.
Фу-у-х! У Кості відлягло від серця. Слава Богу, вона не їхала ліфтом! Хлопець безсило опустився навприсядки, і якийсь час приходив у себе.
Вдома його зустріла стурбована дружина. Обличчя у неї було засмучене:
- Не розумію, щось із дитиною. Температура ніби невисока, але… Костю, мабуть сьогодні поспимо окремо, добре? Я з Настуською в одній кімнаті, а ти у іншій. Тобі ж завтра на роботу і треба добре виспатися. А тут ще невідомо, як ніч пройде.
Ніч якраз виявилася спокійною. Материнські підозри щодо здоров’я малої не справдилися. Дитинка, насмоктавшись маминого молока, досить швидко заснула і прокидалася вночі лише щоби ще раз під’їсти.
А от Костя крутився цілу ніч. Він знервовано перевертався з боку на бік і ніяк не міг заснути.
Чорт, він ледве не зірвався сьогодні! Власне, якраз уже і зірвався й лише дивом нічого не сталося. Чорт! Чорт! Чорт! Зґвалтування неповнолітньої. За це могли б дати бозна скільки років! Боже, а що зеки роблять у в’язниці із ґвалтівниками - про це навіть страшно подумати. Блін, та що він маніяк якийсь, чи що? Ні-і! Треба терміново і невідкладно щось робити. Біс з ним, із цим Кузьмою! Якщо вже вибирати між тюрмою і борделем, то хай йому грець – хай буде бордель. Да-а, бордель, так бордель!
З ранку, по дорозі на роботу, пом’ятий і невиспаний Костя із безумним виглядом кинувся до найближчого газетного кіоску:
- Дайте всі які є рекламні газети! Так-так, і цю давайте!
Далі читайте тут - http://dmytro-bond.narod.ru/tvory/poverhfirstchapters02.htm [ Згорнути уривок ]
|
