|
Монограмота
Володимир Вакуленко-К
— AC "ASW",
2008.
— 40 с.
— м.Львів. — Наклад 200 шт.
Жанр:
— Поезія
|
Лінк із зображенням книжки:
|
із 1 частини: Онлайн
Мертвопис
Пророцтвом набиті кишені – страхуються від нестачі,
Усе почувається добре, бо все й без того налякане.
Здаються дощі напрокат. Сьогодні душа най плаче:
У неї назавтра відліт, нехай попрощається з маками.
Загублені очі в степах. Заплакали риби на вогнищах.
Мурахи сповзлися в метро, рятуючи спину беззахисну.
З землі проросли ланцюги, під магму відходять родовища, –
Цятки ще здаля миготять: напевно, летять сюди птахи сну.
Скелети воронячих зграй воротами райськими граються.
Творіння на ладан живуть, легені космічні просмажені.
Коноплями дірку заткнуть, ... [ Показати весь уривок ]
щоб ще збереглась гравітація;
За ґратами чути «амінь» - напевно, на вухо хтось каже мені
Забуті слова ієроґліфів, розкришені хлібом розтанулим,
І відьми на крихти летять, і гори укріплюють буддами…
Устигли згоріти сонця, у Лету засніжену канули,
Істот залишивши на ніч настінними фотоетюдами.
12.о8.2оо8
НІКОГО
А сонце присіло, стомившись, надвечір у позу лотоса.
Зірки не голилися вічність, за небом ростуть будяки.
Напевно, в сузір’ї Лас-Вегас жетони зітруть позолоту всю;
В рахунок фальшивих імен коньяк розливається будь-який.
Від нас зачинилася ніч, їй нудно: вживає наркотики,
Ковтаючи місяць липкий, рятуючи сльози від нежитю.
Розкидані в хліб копійки. Цифрують еротику фотики.
З ялиці викрапує мед. Кому ж це все має належати?
12.12.2оо8
ИНШЕ
Закисають бажання, у ночі приймаєм пологи.
Он і зірка упала – все відомо, але за дверима
Вже не просять зайти і поменшала пазуха Бога,
Пил упав на талант, а йому хоч би хни – задля рими...
Риби тишу доп'ють і залишать замулені вірші.
Вірить треба, а десь ніч збирає у смуги світанок;
Скільки ж в Леті сміття – SMS для життя важливіша,
Коли пише нам смерть після п'яних пісень і гулянок.
Заспокойся: аврал починався ще в першому бунті.
Все, що инше тепер, - не инакше як давньоминуле.
Завербовані скрізь береги на приймальному пункті
Без поезії вже, або трохи, або вже поснулі…
24.о9.2оо7
із частини2: Мультисесія
®Олена Заславська
©Переклав з російської Вакуленко-К. Володимир
МЕРТВОГРАД (Триптих)
Мертвоград. Орфей і Еврідіка
1
Глибоко під землею,
Там, де поїзд метро
На частини рве простір, -
Ми з тобою поруч,
Наші руки заплутані пальцями,
Губи склеєні,
Блякне штучне світло,
Виє вітер, як Цербер,
І виходу не видно.
Мертвоград. Орфей и Эвридика
1
Глубоко под землёй,
Там, где поезд метро
Разрывает пространство,
Мы с тобою вдвоём,
Наши руки сплетаются пальцами,
Губы склеены,
Бледнеет искусственный свет,
Воет ветер, как Цербер,
И выхода нет.
2
Ти набирав мій номер,
А на слух:
«Абонент
Поза зоною».
Віршованим рядком,
Прицільно, як дух,
Склав у долонях
Рупор, до мене полинув.
2
Ты набирал мой номер,
А в ответ:
«Абонент
Вне зоны».
Строкой стихотворной,
Меткой, как смерть,
Сложив из ладоней
Рупор, тянулся ко мне.
3
Нас двоє,
Нас лише двоє,
З такою параноєю,
З пекельною кров’ю,
Розбавленою алкоголем!
Стоїмо в підземнім переході,
Куримо останню «More»
І пам’ятаємо.
3
Нас двое,
Нас только двое,
С такой паранойей,
С горячечной кровью,
Разбавленной алкоголем!
В подземном стоим переходе,
Курим последнюю «More»
И помним.
4
Це – не пасок смертниці,
Це ж бо пояс вірности.
Таймер рахує відлік.
Мені залишилось до вічности
Зустрітися з тобою поглядом.
І все.
4
Это не пояс смертницы,
Это же пояс верности.
Таймер ведёт отчёт.
Мне осталось до вечности
Взлядом с тобой встретится.
И всё.
5
І одразу ж феєрверк
Піднесеться стрілами вверх,
І буде справжнісіньким світло,
І буде ватага ревіти,
А можливо, не буде крику.
Прощавай, мій Орфею,
Але залишиться поруч,
У Підземці,
Твоя Еврідіка.
5
И сразу же фейерверк
Взметнётся стрелами вверх,
И будет естественным свет,
И будет толпа реветь,
А может, не будет крика.
Прощай мой Орфей,
Но останется здесь,
В Подземке,
Твоя Эвридика.
Мертвоград. Ахіллес і Патрокл
1
У вагоні метро
Отрок з ребром Патрокла
До мене притиснувся збоку,
Немовби ми їдемо в Трою.
Спис його гострий до бою.
Я – Ахіллес.
За бронею затаєне серце.
Поміж нами, мені так здається,
Кохання чи щось на подобу.
Вправною рукою злодія
Він дістає мій Nokia.
Мервоград. Ахиллес и Патрокл
1
В вагоне метро
Отрок с бедром Патрокла
Ко мне прижимается плотно,
Как будто мы едем в Трою.
Копьё его наготове.
Я Ахиллес.
Моё сердце скрыто бронёю.
Мне кажется между нами
Любовь, или что-то такое.
Умелой рукой карманника
Он достаёт мой Nokia.
2
А десь-бо
Мій відчайдушний Гектор
Чекає на мене – згага крови.
Сьогодні ж часи вже инші,
Инакші герої
І війни.
Гомери так само осліпли,
І плебсу так само замало хліба
І обмаль шоу.
Гектор бажає оргії.
Він набирає мій номер і…
2
А где-то
Мой яростный Гектор
Ждёт меня, жаждет крови.
Сегодня другое время,
Другие герои
И войны.
Но так же Гомеры слепы,
И плебсу по-прежнему мало хлеба
И мало шоу.
Гектор желает оргию.
Он набирает мой номер и…
3
Їм зустріч знайдеться.
У вуста поцілуються.
Так уміють не тілько в Греції
Побиватись одне одним.
Горло Патрокла
З гострим адамовим яблуком
(Я в стані ревнощів)
Перехоплено смертельним утиском
Пестощів.
Рука кишенькового злодія боязка
Задрижала в легкій судомі.
3
Они встретятся.
Поцелуются в губы.
Так умеют не только в Греции
Убиваться друг другом.
Горло Патрокла
С острым адамовым яблоком
(как я ревную)
Перехвачено мёртвой хваткой
Поцелуя.
Пугливые пальцы карманника
Вздрогнули в лёгкой судороге.
4
Гекторе, я – смерть.
Ввіткнусь тобі в тіло, як штопор,
Сперма, як вермут, п’янить,
Згадуй вуста Патрокла.
Я тебе розшматую,
За пряму потягну кишку,
Замотаю в клубок і
Сотні вен, безліч жил,
Серпантинові нерви…
Я зітру тебе в пил.
Неминучий кінець! Як безсмертности вектор.
4
Гектор, я – смерть.
Я воткнусь в твоё тело, как штопор,
Сперма как вермут пьянит,
Вспомни губы Патрокла.
Я тебя распущу,
Потянув за прямую кишку,
Замотаю в клубок и
Сотни вен, сотни жил,
И вертлявые нервы…
Разжую тебя в жмых.
Неизбежен конец! Как бессмертия вектор.
Мертвоград. Викрадення Європи
1
Він викрадає Європу,
Він веде її просто в метро,
У людське перегущене море,
Минаючи торговельні ряди,
Вперед.
Мертвоград. Похищение Европы
1
Он похищает Европу,
Он ведёт её прямо в метро,
В густое человеческое море,
Мимо торговых рядов,
Вперёд.
2
Викрадач Європи
Схожий на звірюку.
Чорнобровий,
Лисий обов’язково,
Напідпитку, сука!
Козак рочків двадцяти,
Вона ж – жінка абсолютної необережности.
Вони сходяться одне одного любити
На станції «Майдан Незалежности».
2
Похититель Европы
Похож на быка.
Чёрнобровый,
Бритоголовый,
Пьяный слегка.
Казак, лет двадцати,
Она же – зрелая женщина.
Они выбегают друг друга любить
На станции «Майдан Незалежности».
3
Невміло, соромлячись,
Він у неї цілунками влип.
Вони йдуть собі, залишивши метро,
Далеко. На свій Олімп.
3
Неумело и робко
Он в неё поцелуем влип.
Они уходят, оставив метро,
Далеко. На свой Олимп.
®Єгор Лєтов
© переклад з російської Вакуленко-К. Володимира
Бери Шинель
Хто тут найкрутіший анархіст?
Хто тут хитродупий шпійон?
Хто тут найлютіший суддя?
Хто тут найудатніший Господь?
Неба тінь та будівель ятки
Тебе бензин та мене дірки
Поки не пізно – із глузду йди на фіг!
Поки не пізно – з пацюччя просто в янголи!
На малюнку – ситий моримух,
Поїзд крикнув – тіпнувся дух.
Тільки хвіртка, як завжди, – навстіж
Лиш на початку болітиме трохи.
Неба тінь та будівель ятки
Тебе магазин та мене дірки
Поки не пізно – із глузду йди на фіг!
Поки не пізно – з пацюччя просто в янголи!
Бери шинель –пішли домів!
Бери шинель – та додому гайда!
Неба тінь та будівель ятки
Тебе магазин та мене дірки
Поки не пізно – із глузду йди на хуй!
Поки не пізно – з пацюччя просто в янголи!
Жерсть. Like a Rolling Stones.
А ми у повній дупі
Прозірчасті мешканці чужої нори
Химороді правила будь-якої гри
Далекий вітер підземних зграй
Напевно, оце все Lucy in the sky
М’якоть туга, пухнаста доба
Шурхіт скляний і усьому труба
Така кривувата, така ж як хрін
Як змучений брязкіт розбитих вітрин.
Добротна травка, уламки слів
Політ з найвищих поверхів
Під растафарі себе вбивай
Є інше місце – терновий рай
Заший кишені, забий вікно
Ногою босою чавуч лайно
Зростись вціліло, лягти пластом
І вже назовні повзти глистом.
Бо ми у повній дупі
А ми у повній дупі
Всі ми у повній дупі
Ми у повній дупі
ПРО ДУРНИКА
Дурник собі йде пралісом
І шукає скрізь тупіших ніж сам
Іде смерть по вулиці, несе млинці – сутулиться
Кому дістається –тому і збувається
Візьме за плече, цілунком обпече
Копійки розсиплюся із-за пазухи в пил.
Зубасті коліщата закружляли в байді
У промоклій голові під бронебійним дощем.
Закипіла ртуть, замахнувся кулак –
Але коли у груди ніж, то на останнє око гріш
Моя мертва матуся вчора підійшла
Насварила кулаком, називала дураком
Світанковий комар опустився в мій жар
І зі скроні захлипнувся у моїй крови
А сьогодні повітряних кульок купив
Над дивакуватою землею полечу
Пір’я проковтну, в землю як в труну
А на всі питання відказати : «ЗАВЖДИ ЖИВИЙ!»
Світило сонечко і в ночі, і в день
Не буває атеїстів в окопах під вогнем
Добіжить сліпий, нікчема переможе
Таке от вам не снилось.
АРМАГЕДДОН-ПОПС
А злісна собачка
Здохла собі з Богом,
Безумовно будучи
Тринадцятим апостолом.
А народ розходився
Докірливо цокаючи
Справа – наліво
Зліва – навпаки
І ніхто не жахався
До трепету, до присмерку
Тілько злісна собачка
І дірява кватирка
Чорно-біла листівка
І фінальна трикрапка.
Монетка спинилась на третій стороні
Армагеддон-попс!
А життя властителі
Переконані жителі
Помагали ночами
Красти сон одне в одного
Про квітки бутафорні
І проколені м’ячики
Новорічні вітання
Та про инші самотності
Монетка спинилась на третій стороні
Армагеддон-попс!
*+*+*+*
Небо кольору м’яса
Коли ти нахитнувся
На мертвій миші.
*+*+*+*
Сонячний зайчик стелю пробив.
Закотився камінчик за гору.
Кісточка пряна свіжого горя
Вірно й злосливо канула
В бурштинову Лету поважного довголіття і
Сонячний зайчик стелю пробив.
Почерк скінчився. Спинились дощі.
Стихло безслів’я.
Домашнє настало.
*+*+*+*
Взяли та зсипались, гори, пустелі, ліси, острови, континенти
У сірникову коробку
Вилили ріки, озера, моря, океани
В чашу Петрі
Втягнули, всмоктали вітри, урагани
В балон, що від автосіфона
А потім гурбою усілися біля вікна
І довго вдивлялись
Як час утікає, щезає по першому снігу
Біжить нашвидку та вгрузає все глибше, лютуючи,
В безмежних просторах своєї магічної тілогрійки,
Що щедро погризена шалими іскрами
Зірками обпалими
Сонячними зайчиками
І вогнями святого Ельма. [ Згорнути уривок ]
|
