Володимир Вакуленко-К, Головний редактор Ю. Іздрик : Четвер № 30 : часопис текстів і візії : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Дмитро Ларін (джерело: Українська правда)

Факт отримання Гран-прі фестивалю за переклад Шекспіра зробив Юрія Андруховича ще більш популярним та дужче шанованим. Хоча здавалося, що більше вже нема куди. На презентації "Гамлета" місця не було не тільки для яблук, але й для вишень. Через вихор подій, на вечір пам'яті Юрка Покальчука з кола письменників прийшло зовсім не багато - всі були зайняті власними заходами. Ірена Карпа в цей час за допомогою Тараса Прохаська презентувала книжку, а дехто з письменників і зовсім покинув форум, бо третій день поспіль бути в одному місті можуть собі дозволити не всі. Біля Оперного Театру бажаючі прийшли ... [ Показати всю рецензію ] на флеш-моб читання. Долучитися до нього обіцяла і міська влада, але, мабуть, погода не сприяла. Протягом всього форуму старанно лив дощ та невтомно працювали хмарки.
Читають всі! Під стінами Оперного Театру відбувся флеш-моб читання Дискусія на тему Європи, яку Юрко Прохасько (рідний брат Тараса Прохаська) проводив з письменниками ближнього зарубіжжя, зібрала і фізкультурників, і живописців. Пізніше, Іздрик зауважив, що, на його думку, Юрко Прохасько дуже немилосердно примусив Володимира Сорокіна віддуватися за всю Росію. Сам Сорокін протягом дискусії сумував, нудьгував та дратувався. Але майже все мовчки. Тільки подякував "всем европейцам, которые здесь собрались". Та зауважив, що йому складно говорити на такі теми, частково через те, що він з Росії, а не з Європи. Хто зміг, посміявся з його дотепності, а Юрко Прохасько провів аналогію, що Україна, по відношенню до Європи, це закохана наречена, якій постійно відмовляє об'єкт її кохання. "І, зрештою, вона може помститися і вийти заміж за когось іншого"! - зрезюмував він. Молодший брат Тараса Прохасько дуже рідко випускав мікрофона з рук. Взагалі, Юрко Прохасько взяв негласний приз "Модератор Форуму".
Тобто, якби такий приз був, він би безумовно був би відданий йому. Більшість читань іноземних письменників та дискусій провів саме він. Відомий як перекладач та літературний критик, на питання "Життя" чи збирається приєднатися до письменників, Юрко Прохасько сказав, що вже давно готовий.
Отож скоро на одного Юрка в і без того багатій на це ім'я українській літературі стане більше. Перед ніччю поезії відбулася презентація випуску часопису "Четвер" "Готика", до якого Юрко Іздрик, як він сам зауважив, рук майже не доклав. В нього увійшли вірші та оповідки молодих авторів, які назбирав «готичний» літератор Володимир Вакуленко-К. А також закликав всіх охочих "щось робити" пропонувати ідеї, що могли б реалізовуватися під маркою "Четвер". Захід відбувався у культурному центрі "Дзига", де споконвіку подають до чаю листочки з пророцтвами. Іздрику в той вечір попалася така: "Біла квітка лотосу завжди пам'ятає, з якого багна виросла". Він її прочитав вголос як пояснення готичним настроям в літературі. Щоб довести, що в Україні готи - це не тільки порвані колготи та чорні кола під очима, юна молодь у кольоровому вбранні читала вірші про кров, яку хочеться лизати, та оповідання про хот-доги, на яких залишається частина клітин продавця, що їх пакує. Іздрик імпровізував на фоно, а подекуди перетворював його на гітару, і грав на струнах. Коли "головний гот України" Юрій Винничук (такими словами запросив його на читання Іздрик) поскаржився на недостатнє освітлення, Іздрик мовчки підійшов до нього і став за спиною із запальничкою. На екрані йшло старе чорно-біле кіно з титрами, а головний редактор часопису "Четвер" спирався ліктем на клавіатуру, ілюструючи такими звуками читання молодих авторів. Юрію Винничуку у кімнаті було надто темно. Юрко Іздрик забезпечив йому краще освітлення: він став за спиною письменника з запальничкою В димі цигарок, радіючи такій масовій наявності геніальних авторів, що розсілися поруч на підлозі, та великої кількості їх шанувальників, Іздрик розповів анекдот про траву. Пригадав він його, розповідаючи про Шешори, де одного разу збирався з товаришами йти купатися цілий день. Нам цей анекдот сподобався. Тому було б просто жадібністю не переповісти його вам: - Зібралися якось амфітамін, кокаїн та трава. І вирішили пограбувати банк. Амфітамін каже: "Давайте швиденько! Поїхали зараз! Там на хаті вже волини лежать! Зара швиденько візьмемо, поїдемо, всіх постріляємо, гроші заберемо і змотаємось!!!" Кокаїн каже: "Сто-о-оп. Ну нащо так спішити? Давайте. Але спочатку одягнемося модно, сядемо, як нормальні люди, у білий лімузин. Поїдемо в банк, там спокійно заберемо гроші. Нащо стріляти? Заберемо і красиво підем". Трава на них дивиться і каже: "Слухайте, хлопці, ви такі класні, і ідеї у вас такі хороші. Давайте зробимо і те, і інше! Але завтра!!!!"

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ірина Коваленко (джерело: Четвер № 30)

Під час попередньої презентації “Четверга” у “Дзизі” казали, що готичного замало. Так от я вам тут свічечок прикупив”, -- готічненько розпочав повторну презентацію чергового номеру свого журналу, присвяченого готиці, Іздрик. Презентація була повторною – 2 жовтня у кав'ярні “Кабінет”. Перша спроба була ще під час Форуму видавців у “Дзизі”. Але лише до вчорашнього дня нарешті спромоглись надрукувати примірники. Маленькі білі свічечки, розставлені цього вечора по столиках, мабуть, і були єдиною готичненькою(на думку організаторів) ознакою вечора. Після короткої промови Юрка про історію готики, яка ... [ Показати всю рецензію ] звелась до розповіді про те, як він клеїв плакати на стіну ще під час свого проживання в гуртожитку, почались виступи авторів. Серед останніх -- доволі класні люди, які непогано пишуть. Щоправда до готики вони мають такий же стосунок як я до літакобудування. Максимум авторської “готичності” -- розповідь про те, як їхній світогляд інколи хилить у готичний бік, але по-готичному не вдягаються, друзів-готів не мають. До слова, це не проблема авторів, а проблема упорядників – тобто пана Вакуленка-К., який взявся ліпити той готичний “Четвер”. Ваша слуга також туди втрапила, маючи до готики не більше відношення, аніж до того ж літакобудування. Просто свого часу надіслала свої тексти пану Вакуленку-К., який сказав, що то для “міжнародного журналу”. Та ок, мені не шкода. Просто думала, що не всі ж автори цього шедевру мають такий же стосунок до готики.
Та полишмо ліричні відступи, вернімось до реальності. Відверто нудний вечір “прикрашав” лише відомий львівський графік Демо, який прийшов напідпитку і вставляв свої 5 копійок надто голосно і куди попало. Врешті після 20 хвилин невідь чого його самодостатність Іздрик стомились і казали завершувати. Та тут нізвідки не візьмись встала поетка Кіяновська і почала щось розумне питати про ознаки готів та готичності. Іздрик спробував віджартуватись, а потім і просто її відшив, мовляв, завершуємо. Аби підтримати Юрка, встав координатор готичного проеткту Вакуленко-К. і ляпнув “Я ж не гот, я панк, так шо про готів не скажу”. Красота. На щастя, жодного гота у кафе не було. Інакше без бійки точно б не обійшлось. А так, усі тихо, усім сподобалось. Типу. Питання, що? Може б краще вечір моральному мазохізму присвятили? А то організатори на публіку попросту наплювали, а вона чемно мовчить, дехто навіть каже, що нічого так було.. Для того ж, щоб отримати вичерпну інформацію про готів, достатньо було годину “поритись” в інтернеті і витратили 15 хвилин на те, щоб запросити на презентацію хоча б кількох справжніх готів. У координаторів було півроку. Якого ж ... вони весь цей час робили?“Та то ше нічо, -- каже мені в кінці цього “щастя” подруга. Презентації і гірші бувають..” . І хто ж, питається це все літературне їдво хаває?

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Андрій Мочурад (джерело: Сумно)

2 жовтня, в кафе «Кабінет» відбулась презентація 30 номеру журналу Четвер, «Готика». У накуреній кнайпі, за присутності Юрка Іздрика, Юрія Кучерявого зібралось близько трьох десятків слухачів, у тому числі деякі авторів текстів. На початку презентації, Юрко Іздрик витягнув пакети зі свічками і почав показово розставляти на столики присутніх, для «надання готичності атмосфері». Пан Іздрик підкреслив, що «готика, у сучасному розумінні, це чергове відлуння романтизму, з тою різницею, що сучасна готика зав’язана на тілі і сексі, це джерело нескінченного кітчу». Як приклад «чистої» готики, наводив фільм ... [ Показати всю рецензію ] Копполи «Дракула», говорив про Еліса Купера, називаючи сучасну молодіжну субкультуру готики неповноцінною, оскільки вона «немає ідеології, в її основі лежить естетика».Перед тим як передати слово авторам, публікованих творів Іздрик додав: «найбільший кайф у тому що я не читав жодного тексту, вся ініціатива належить Володимиру Вакуленку-К, це його робота». Володимир Вакуленко-К. у приватній розмові після презентації зізнався, що насправді взявся за цю тему випадково, оскільки готуючи зовсім інший проект йому трапились автори з гарними текстами, непопсою. На його думку, готикою зараз слід вважати лише літературу, як стиль, бо все інше лише візуальний кітч. У ході презентації що подекуди переростала у короткі дискусії, автори сором’язливо зачитували фрагменти текстів котрі межувались з запитаннями і репліками присутніх. Цікаво відзначити, що більшість авторів були вбрані у геть не готичному стилі. Так, у якості підсумку прозвучала фраза, що наприклад Едгар По не знав що він гот, але він був готом, бо писав готику. На що Іздрик додав, що йому «взагалі більше подобаються емо - вони хоч кольорові. І оцей бегемотик на їхніх сумочках, що посміхається...»
©Андрій Мочурад | 03.10.2008 - 20:47:00

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: ©ZIK? (джерело: Львівська міська рада)

Вчора, 2 жовтня, в «Кабінеті» Іздрик презентував нарешті «Четвер» №30. Як пам’ятаємо, редагував його славнозвісний Володимир Вакуленко. Проект номера називався «Готика» (чому панк Вакуленко взявся за готичний проект – з’ясувати не вдалося). Презентація задумувалася в традиційному форматі – читання текстів, питання до авторів, коментарі упорядників… Але не так вийшло, як на те сподівалися через присутність Дена, легендарного львівського графіка (п’яного, звісно), який зіграв роль незлобивого, але надокучливого монстра. Так що презентація замість читань і обговорень перетворилися в гру за зразок ... [ Показати всю рецензію ] packman’а – присутні тупцяли залом, намагаючись не попасти в комунікативне поле Дена і не бути поглинутими його всеохопною готичною харизмою; по замовчуванню учасники мали по два життя, після програшу мусили покинути поле або зависали насмерть.
Поміж тим Ідрику з Вакуленком шляхом нескладних логічних операцій вдалося встановити, що різняци між панком і готом та, тщо панк, як правило, б’є в пику, а гот схильний по пиці отримувати сам. Далі філософський диспут з вищеназваних причин не пішов, хоч присутні виглядали на цілком готових до змістовної розмови. Виступили троє представлених в номері авторів і сам Вакуленко, на цьому презентація й закінчилась. До авторів стандартна претензія – свої твори вони читають тихо й невиразно, так що будь-який ефект втрачається.
Попри мляву презентацію сам номер вийшов напрочуд цікавим. Річ в тому, що багато з його авторів – т. зв. «латентні готи», як їх назвав Іздрик, які не беруть участі в тусовках і не зависають на gothic.com.ua. Тому цей номер буде цікавий всім, зацікавленим в готичній субкультурі взагалі (покладаємося на упорядницький талант старого панка Вакуленка і довіряємо його вибору), а також не-готам, які просто зацікавлені в похмурій (вона ж мрачна і замогильно ужасна) стороні молодої української літератури.

©ZIK

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: ©Антоніна Аністратенко (джерело: Інша література)

Без нудних передмов Юрко Іздрик пообіцяв зайняти місце за фортепіано і до кінця вечора обіцянку виконував. На рідкокристалічному екрані демонструвалися уривки чорно-білого німого кіно (теж ґотичні мотиви). А ведучий презентації, він же координатор проекту, Володимир Вакуленко декламував ґотичні епіграфи та імена авторів, що їх просить до мікрофону. А тепер збираємо картинку: В. Вакуленко читає чотиривірш і просить до слова... ну, скажімо Юрка Винничука, Юрко Іздрик на своїй хвилі – він сьогодні маестро ґотичних мелодій, - грає, на екрані уривок чорно-білої стрічки (до речі, часто фільм відображував ... [ Показати всю рецензію ] ідею читаного автором уголос, не кажучи вже про діалектичну єдність усього з музикою – не збіг і не заплановане заздалегідь, а щось середнє арифметичне).
Важливо, що у «Четверзі» цього разу шість розділів з неповторними назвами. Часопис містить ориґінальні та перекладні вірші, прозу, критику а також класичні ґотичні тексти. Оформленням теж є родзинкою. Про це не буду багато говорити, але тільки через оформлення купила б цей номер (ну, то якби не знала які там є шикарні тексти).
Ой, скидається я не лише спізнююсь на потяг, а ще й надмір хвалю «Четвер»! Робота і справді якісна, фахова, але моя добрість має межу (ну ви ж знаєте, ги-ги). Тепер кілька зауваг про недоліки. На час першої презентації було надруковано 3 примірники «Четверга». Тому, ознайомитись із вмістом блідо-коричневої книжечки можна було лише оглядово, бо сусід вже видирає з рук. Помилку друку знайшла поки-що одну – у змісті. Як завжди (українська трагедія літератури) – критики мало. Критики про кіно – зосім нема. Зате нових імен багато і вони багато обіцяють. Сподіваюсь, присяги дотримають (-ємо). А мені час утікати на свій 667 потяг J

[ Згорнути рецензію ]