|
Гоп-стоп! : Оповідання
Тимур Литовченко
— Центр "Свобода слова",
1998.
— 8 с.
— (Серія: Метелик від Центру).
— м.Київ. — Наклад 200 шт.
Жанр:
— Фантастичне
— Містичний детектив
— Соціальна фантастика
Анотація:
До невеличкої авторської збірки увійшли два оповідання - містичний міні-детектив "Гоп-стоп!" (який дав назву книжці-метелику) та соціальна фантастика "Спокуха!", яка в гумористичній формі прогнозує віддалене "радянське" майбутнє після Чорнобильської катастрофи.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Мiлiцiонер кинувся назад, i зрадiлий пес потягнув його вздовж коридора. Провiдники вже встигли зникнути. Лейтенант показав Савченку на четверте купе, прислухався, чи тихо довкола, розмiреною ходою пройшовся коридором i постукав у дверi.
— Хто там? — долинув звiдти глухий голос. У повiтрi немовби промайнули i вiдразу зникли тiнi надзвичайної природи. Пугачем прокричав тепловоз, що проїжджав сусiдньою колiєю.
— Бригадир, — збрехав лейтенант, лiниво цiдячи слова крiзь зуби. — Вiдчинiть.
— А що, третi пiвнi проспiвали чи вже Київ? — поцiкавився з-за дверей другий, цього разу якийсь замогильний голос.
— ... [ Показати весь уривок ]
Нi, Бахмач, — поважно вiдповiв лейтенант, намагаючися в той же час встромити вiдмикачку у замкову шпарину.
— То якого дiдька…
— Вiдкрийте, будь ласка, — в голосi лейтенанта забриніли металевi нотки.
— Ну, що ж… — металево клацнув замок, i так само металево клацнули кайданки, що їх приготував Савченко. Лейтенант ледь встиг вiдсмикнути руку з вiдмикачкою вiд дверей i сховати iнструмент до кишені. Натомість у його лiвiй руцi опинився пiстолет. Савченко напружився, приготувавшись ускочити до купе.
Там спалахнуло нiчне свiтло, блiде, немов лампочка у iнфекцiйному боксi. З гучним гуркотом дверi вiд’їхали убiк, у натоплений коридор вiйнуло лиховiсним смородом душогубства. Обидва мiлiцiонери вiдважно кинулися усередину, та замiсть традицiйного: «Руки вгору!» — тiльки невиразно вереснули, мов зайчатка, які потрапили у пастку. Дверi з таким само гуркотiнням зачинилися. I якби позаду мiлiцiонерiв знаходився хтось iще, вiн неодмiнно помiтив би усерединi якiсь незграбнi чорнi предмети, що стояли на нижнiх сидiннях. Та побачити не було кому… [ Згорнути уривок ]
|
