Тимур Литовченко, Наталія Дев'ятко, Валерій ВЕРХОВСЬКИЙ, Марія РЯПОЛОВА, Олександр ПАЩЕНКО, Святослав ЧИРУК, Олексій Кацай : УФО №1(1) 2007 : Український Фантатсичний Оглядач : Рецензії в пресі.
Тимур Литовченко, Наталія Дев'ятко, Валерій ВЕРХОВСЬКИЙ, Марія РЯПОЛОВА, Олександр ПАЩЕНКО, Святослав ЧИРУК, Олексій Кацай : УФО №1(1) 2007 : Український Фантатсичний Оглядач : Рецензії в пресі
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних. www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Проза
Наталія ДЕВ'ЯТКО. "Дощ із чорних стріл"
Валерій ВЕРХОВСЬКИЙ. "Так сталося"
Марія РЯПОЛОВА. "Сон про минуле та майбутнє"
Олександр ПАЩЕНКО. "Криваві канікули"
Святослав ЧИРУК. "Легенди не брешуть"
Інтерв’ю
Цунамі + Зсув (Генрі Лайон Олді)
Критика
Олексій Спейсер КАЦАЙ. "Як рейдела так рейдела, аби добре мейнела!.. (Спроба альтернативного літературознавства на прикладі хулігансько-філософського роману Братів Капранових «Розмір має значення» – «Зелений пес», К., 2006)"
Прочитала журнал, як то кажуть, від і до, щоб скласти уявлення про рівень і добір авторів. Хоч як прикро, мушу зазначити, що він мене розчарував. Відкривається журнал оповіданням Наталі Дев’ятко “Дощ із чорних стріл”, написаним у манері розманіженої панночки XVIII століття, до того ж доволі невміло, якщо вже їй закортіло саме так свій твір стилізувати, хоча психологічно і з огляду на тему це зовсім не виправдано.
Прочитала журнал, як то кажуть, від і до, щоб скласти уявлення про рівень і добір авторів. Хоч як прикро, мушу зазначити, що він мене розчарував. Відкривається журнал оповіданням Наталі ... [ Показати всю рецензію ]
Дев’ятко “Дощ із чорних стріл”, написаним у манері розманіженої панночки XVIII століття, до того ж доволі невміло, якщо вже їй закортіло саме так свій твір стилізувати, хоча психологічно і з огляду на тему це зовсім не виправдано. Далі йдуть твори більш вправно написані, але, як на мене, фантастика має захоплювати, ба більше – вражати, а прочитане мною в цьому журналі доволі сіре, аби претендувати на те або друге. За єдиним винятком: оповідання Валерія Верховського “Так сталося”. Це доволі серйозна й професійна, психологічно вдала робота, і єдине, що їй заважає, як на мене, – це притягнутий за вуха елемент фантастики, тим більше проговорений скоромовкою (аби відчепитися?), який тільки псує цілком пристойне оповідання.
А що мені дійсно сподобалося й справило враження – це критична робота Олексія Спейсера Кацая “Як рейдела, так рейдела...” Написано жваво, аргументовано, цікаво й зацікавлено, аж самій захотілося прочитати твір, про який у цій статті йдеться, – “Розмір має значення” братів Капранових.
