|
Підгаєцький міф : міф
Ярослав Саландяк - Анонім
— сАм видав,
2008.
— 16 с.
— (Серія: бібліотека аналогів).
— м.Підгайці. — Наклад 20 шт.
Жанр:
— Українська міфологія
— Піксельні книжки
Анотація:
...це міф, прив'язаний до конкретної території провінційного галицького містечка.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
... В ті часи місто Підгайці нещадно жер та руйнував вогнедишний змій Торок. Він прилітав із сходу, голодний та жорстокий, і не рятували людей навіть підземні ходи. Хто зазівався - потрапляв у кігтяві лапи потвори...Але настав такий час, коли Торок довго не прилітав і безпечні люди забули про лихо, сидять, бува, літньої днини на Ринку( така площа серед міста) та й слухають теревені діда Павла.
- Того разу,-- каже дід,-- змій прилетів пізно увечері, коли всі вкладалися спати...А він хитрий такий :
у вікна дмухає вогнем, а біля дверей пазурі свої порозставляв - тих, хто не міг добратися ... [ Показати весь уривок ]
до підземного ходу, ловив , як мишей, і жер...
Слухають дідову розповідь купка юнаків і зграйка малих дітей - аж порозявляли роти, і троє п'яничок теж слухали: двоє сидять коло бочки та й глузують з діда.
- Але чому, діду, Торок тебе не з'їв?
- А ти дивись, який він худий, - каже другий,-- ти хочеш аби змій вдавився його кістками!
Третій їх товариш вже лежить п'яний...Поміж підлітків виділяється малий Юрко, хлопці називають його Юськом. Він теж щось поривається сказати.
- Ну що ти там, Юрцю, хочеш казати? - запитує дід Павло, - кажи!
- А я, діду, колись як зловлю того змія, то підсмажу його, як ту курку!
Тільки-но він промовив ті слова, ще й не встигли всі розсміятися добре, як тут зловісна чорна тінь накрила Підгайці, пахнуло вогнем та засмерділо сіркою. Нараз полетіло на голови людей каміння будинків... Від несподіванки на одну мить всі завмерли, а потім шарахнулися хто-куди... І п'янички навкарачки - навкарачки - тільки їх товариш залишився лежати. Опустіла в одну мить площа Ринок, і приземлився туди змій Торок. Спина його покрита лускою, як у риби, виблискувала відтінками темно-фіолетового кольору, а живіт зелений, як у жаби, покритий жовто-коричневими прищами...Змій мав дві орлині голови з коронами і дві лапи із сталевими кігтями...
Склав він свої перетинчасті волохаті крила і роздивляється довкола - з ніздрів дим іде, а з дзьобів - густа гидка слина звисає. Кричить він так: уууау блюуін! Уууау блюуін!... [ Згорнути уривок ]
|
