Тричі про кохання : новели
Оксана Максимишин, Богдан Манюк, Ярослав Саландяк - Анонім
— сАм видав,
2010.
— 38 с.
— (Серія: Бібліотечка НА ДОБРИЙ ВЕЧІР).
— м.Підгайці. — Наклад 30 шт.
Жанр:
— Проза
Анотація:
...Якось за горнятком кави друзі по перу Богдан, Оксана та Ярослав заговорили про кохання― взаємне, нерозділене, зрадливе та про сімейні перипетії ...
Згодом розмова перелилася в жартівливі репліки.
― Та що б ви не говорили, шановні, а чоловіки з жінками не зрівняються в коханні, бо жіночі серця ніжніші ... палкіші...― усміхнувшись, сказала Оксана,― скільки в чоловіка тієї любові ― п′ять хвилин!
― Таки п′ять?― парирував Богдан, ― та навіть заради тих п′яти хвилин, Оксанко, скільки зусиль затрачають!
― Може ви, Оксано Ярославівно, і праві, але п′ятьма хвилинами любов тільки починається... ,― додав Ярослав, ― о, які це чудові миттєвості!
― Ага, ага, знаю я, пане Ярославе, ваш підхід до питання любові― суцільний стриптиз в очереті... От у Богдана... навіть у його трагічних оповіданнях є романтика, а у вас одне «совокуплєніє...»― промовила Оксана Ярославівна,― жіночих п′ять хвилин любові переходить у муки народження дитяти та у любов до своєї крихітки й усього світу ...
Лінк із зображенням книжки:
|
... А коли зробила перші кроки зволоженою дощами і всіяною барвистим падолистом землею, побачила іскринки радості в очах усміхненої доні, ─ італійське марево враз кудись зникло. І Марія відчула себе легенькою, як ті листочки, що кружляли в парі з вітром. А коли на трояндах, які Юлечка піднесла їй зі словами “Я люблю тебе, матусю” побачила краплинки роси, а може, це були її сльози, то серце забриніло струною тихого раю, де все дихає світлою любов’ю і красою.
Її зачаровував навіть вранішній туман, крізь який пробивалися перші сонячні промені, коли вийшла ... [ Показати весь уривок ]
на балкон після безсонної від роздумів ночі. Вдихнула на повні груди настояне на опалому листі повітря й навшпиньках, щоб нікого не розбудити, пішла в кімнату, взяла сумку і легенько зачинила за собою балконні двері. А тоді вийняла з неї документи, які дозволяли їй повернутися в Італію, і разом із квитком розірвала на клаптики і пустила за вітром. Він підхопив і розніс їх ще сонною вулицею. [ Згорнути уривок ]
|