Юрій Бабічин : Дефект генерації : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Яна Стогова (джерело: Книжкова скриня)

Категорія – реалізм

Вік основної аудиторії – від 12 років

Жанр – пригодницька проза

Мова видання – українська

Юрій Бабічин. Дефект генерації. – Ужгород: Патент, 2010. – 128 с.

Головний аспект цієї книги – соціально-психологічний, оскільки вона вказує на проблеми у суспільстві. Чому твір називається «Дефект генерації»? Відповідь: серед людей у кожному поколінні попадаються пустоцвіти, вибраковки, особи з генетичним дефектом, і не дай Боже потрапити у владу таких нелюдів.

А ось головні герої цієї повісті потрапили. Головний герой твору – студент-ботанік на ім’я Герман. Тільки він ... [ Показати всю рецензію ] ботанік не тому, що, як каже молодь, «ботан», а тому, що ботаніка – його професія, у майбутньому юнак навіть бачить себе аспірантом, а то й кандидатом наук. Хлопець розвинений і фізично: коли йому згодом доводиться битися, це неабияк стає у пригоді.

Тобто, головний герой – гармонійна особистість. І для читача це добре, оскільки саме його очима читач дивиться на події.

По інший бік – генетична вибраковка ще й із скінхедівсько-фашистськими нахилами. Нелюди змальовані як сатаністи, які катують та убивають людей, п’ють їхню кров, тусуються в горах. Їхні зібрання супроводжується оргіями, кривавими ритуалами, шал підсилюється горілкою і наркотиками. Вони вірять, що своїми діями здатні досягти досконалості й отримати «особливий статус» та владу у суспільстві. Ця тусовка щиро вважає себе зібранням надлюдей.

Вік цієї компашки – від п’ятнадцяти до двадцяти років, а гасло: «Роби, що забажаєш!»
Це ми вже неодноразово в історії проходили і про наслідки попереджені. Хоча, як часто людство знову наступає на ті самі граблі...

Отже, про сам твір. Спочатку у полон до сатаністів потрапляють друзі Германа, а тоді і він сам. Складно виплутатися з такої халепи цілим та неушкодженим. Але оскільки книга для підлітків, то це вдається.

Тільки що робити із тими, в чиїй психіці вже відбулися незворотні зміни? Той, хто з власної волі із задоволенням відібрав чуже життя, ніколи не стане нормальним і безпечним для суспільства. Що робити з таким «дефектом генерації»? Не страчувати ж їх чи до кінця віку позбавляти свободи?..
Запитання залишається відкритим.

Твір простий, але не спрощений. У ньому чітко окреслені добро і зло, здоровий і нездоровий світогляд. Водночас, за структурою книга нагадує сценарій і є пригодницьким екшеном, написана саме у такій формі, що буде цікава підліткам, яким вона найбільше й потрібна.

Можна, звісно, трохи обуритися, що у книзі для підлітків присутні гіперболізовано жорстокі сцени як психологічного, так і фізичного характеру. Але як інакше показати небезпеку, яка йде від зла?
Можна засумніватися, що головний герой виявляється настільки крутим, що таки зміг впоратися з такою кількістю супротивників. Виникають сумніви і щодо образу дівчини, у яку полум’яно закоханий Герман. Проте, це можна списати на умовність пригодницького жанру.

Але в цілому твір досить правдоподібний психологічно і достовірний логічно. Це гарне поєднання динаміки розвитку подій із психологією та філософією.

Висновок: Не зважаючи на те, що твір простий, його філософсько-психологічна основа і соціальна гострота заслуговують на увагу. Я вважаю, що цю книгу варто читати підліткам.

Яна Стогова

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Марія Шетеля (джерело: "Верховина")

Цими днями пощастило радіти за успіхи Юрія Бабічина – письменника, публіциста, журналіста, еколога родом із села Синевирська Поляна на Закарпатті.

За підсумками IV Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу ім. Володимира Дроцика прозаїк Юрій Бабічин став дипломантом цього конкурсу у номінації «Книга». Таку високу оцінку дали його книзі «Дефект генерації» журі конкурсу, до складу якого входять відомі літератори України, а також читачі, котрі відігравали провідну роль у голосуванні за номіновані видання.

Твір, що наскрізь просочений ідеєю добра, духовності, моральної відповідальності ... [ Показати всю рецензію ] захоплює читача з першої сторінки. З одного боку, «Дефект генерації» – це розповідь про надзвичайні пригоди студентів, які у нічних Карпатах поринають у світ випробувань долі. З іншої сторони – це твір-попередження про небезпеку розповсюдження різних ідеологічних течій, що несуть в собі моральну розпусту, духовний розпад їх прихильників та жорстоку фізичну розправу над їхніми жертвами.

Захоплююча і повчальна книжка «Дефект генерації» не залишає байдужими читачів різного віку, так само як інші нові твори прозаїка, які періодично друкуються у літературних виданнях України. Зокрема, недавно проза Юрія Бабічина гідно презентувала Закарпаття у солідному виданні «Антологія сучасної новелістики та лірики України».

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Марія Шетеля (джерело: "Новини Закарпаття")

Із 9 по 13 квітня у Києві проходив ІV Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал», у рамках якого відбулося близько двох сотень цікавих літературних подій, зокрема презентацій книг. Серед різноманіття видань відвідувачам була запропонована «Антологія сучасної новелістики та лірики України», яка побачила світ у видавництві «Склянка часу», і привернула увагу читачів. Це солідне 500-сторінкове зібрання творів сучасних письменників з усіх регіонів України – всього 91 автор.

До «Антології…» увійшли новели і двох закарпатських прозаїків Юрія Бабічина з Міжгірщини та Ніки Причари, яка зараз проживає ... [ Показати всю рецензію ] у Києві. Твори наших земляків дуже актуальні й цікаві, зважаючи на реалії сьогодення. Вони сповнені експресії і естетики мовлення.

Загалом «Антологія сучасної новелістики та лірики України» – це колективна спроба відображення нашого часу через художнє слово.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Наталія Іванченко (джерело: "Закарпатський край", "ХайВей")

З 8 до 10 грудня у столичному виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» проходила книжкова ярмарка «Медвін», яка презентувала чимало новинок. Серед різноманіття книг читач міг обрати для себе літературу, яка йому найбільше імпонує і особисто поспілкуватися з авторами та видавцями.

Були тут й книжки закарпатських письменників, які до речі, користуються попитом, а один з наших прозаїків Юрій Бабічин під час ярмарки презентував свою книжку «Дефект генерації». Схвально відгукнулися про це видання київські письменники Світлана Балагула і Дмитро Федоренко. Вони поділилися своїми поглядами на твори ... [ Показати всю рецензію ] закарпатського колеги і усім рекомендували прочитати його книжку.



Читать полностью: http://h.ua/story/346517/#ixzz1hjOnU7Op

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Василь Тарчинець (джерело: "Верховина")

Подарунок від молодого закарпатського прозаїка, начальника відділу екологічної освіти НПП «Синевир», Юрія Бабічина отримали ми напередодні Дня Святого Миколая.
Його книжка «Дефект генерації» побачила світ у закарпатському видавництві «Патент» у 2010 році. У передмові до неї, Іван Хланта, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України зазначив, що це видання є яскравим явищем сучасної української літератури.

Автор книжки цікаво і зворушливо розповідає про захоплюючі пригоди студента Германа і його друзів, які, мандруючи Карпатськими горами, потрапляють ... [ Показати всю рецензію ] у полон до таємного ордену, що сповідує ідеали небезпечної течії сатанізму. Нечувані випробування довелося пережити мандрівникам таємничого лісу. Приємні відгуки цей твір отримав і на нещодавній презентації, що відбулася у столичному виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза». Тут на книжковому ярмарку «Медвін» бажаючі могли ознайомитися із книжкою сучасного закарпатського прозаїка Юрія Бабічина. Найперше вона привернула увагу київських письменників Світлани Балагули і Дмитра Федоренка. Вони висловили свої міркування щодо реалізації авторських творчих задумів, а також відзначили актуальність і тематичну спрямованість видання, просто перегорнути сторінки якого є неможливо, бо з перших рядків книга захоплює навіть найвибагливішого читача. Я завдячую авторові книжки за його щедрий дар – передані з його автографом п’ять книжок, а саме: керівникові нашого відділення у Польщі – Петру Піпці, почесному президентові Міжнародного фестивалю обдарованої юні «Рекітське сузір’я», Герою Козацтва України - Володимиру Ковалику, керівникові Полтавського відділення, Герою України – Тетяні Балагурі, керівникові корпункту газети–журналу МАЛіЖ «Сузір’я» в Парижі- Наталії Боднарчук і дитячому музею літератури і журналістики у Рекітах, що на Закарпатті.
Впевнений у тому, що незабаром талановитий закарпатський прозаїк порадує нас новими творами.
Василь ТАРЧИНЕЦЬ,
керівник МАЛіЖ.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Іван Хланта (джерело: "Срібна Земля")

Книжка міжгірця Юрія Бабічина "Дефект генерації" - яскраве явище сучасної української літератури


У 2000-му році на Харківщині трапилася страшна подія, яка вразила всю Україну: 17-річний сатаніст Валентин Лашевич убив 14-річну дівчину Наталію, відрізав її голову, череп з якої мав стати вінцем його диявольської колекції.

Цей факт, що в черговий раз засвідчив існування в Україні небезпечної течії, не міг пройти повз увагу Юрія Бабічина, який на той час цікавився соціологією, психологією та релігієзнавством. Хоча сатанізм не є релігією, проте ця гостра проблема сьогодення, як явище, тією чи ... [ Показати всю рецензію ] іншою мірою пов’язана з науками, котрі Юрій пізнавав. Оскільки він займався ще й журналістикою, питання поширення небезпечної течії стало предметом його розслідування. Публікації Бабічина в пресі викликали неабиякий резонанс читачів. Ще б пак, адже кожна нормальна людина прагне добра для своєї родини, а тут, звідки не візьмись, секта, що пропагує магію, оргії, вбивства і, загалом, зло, як ідеал.

Юрій Юрійович був одним із перших, хто на сторінках закарпатської преси прямо сказав, що прихильники сатанізму існують і в нашому, здавалось би, спокійному регіоні. Дослідження проблеми у 2002 році привело молодого журналіста до Хуста, де явно "наслідили" прихильники диявола: на огорожах і стінах багатьох будинків міста зроблені написи "666". Це число вважається сатанинським. Крім того, воно було написане ще й на постаменті погруддя Олександра Духновича, що знаходиться біля греко-католицької церкви, неподалік центру Хуста. На жаль, винних знайти не вдалося. Лише через чотири роки після публікацій щодо результатів журналістського розслідування, Юрій Бабічин зовсім випадково зустрів у тому ж Хусті двох молодиків 20-річного віку, які під час розмови цілком спокійно повідомили про свою прихильність до сатанізму, але уточнили: сатана для них є лише символом і засобом звільнення людини від моральних та релігійних обов’язків, а не предметом поклоніння.

Отже, вони є й на Закарпатті. Отих двох хлопців можна віднести до так званих реформованих сатаністів, які, окрім згаданих вище ідеалів, домагаються повної реалізації егоїзму. Найвідомішою з цього напрямку є так звана "Церква сатани", заснована 1966 року у Сан-Франциско. Поштовхом до створення такої організації стали книги Антона Шандора Ла Вея "Сатанинська біблія" і "Сатанинський ритуал". Секта поширилася у багатьох країнах світу й знайшла прихильників на нашій землі. Тепер в Інтернеті оці "виродки генерації", як їх справедливо називає Бабічин, цілком спокійно пропагують свою ідеологію і навіть мають власний україномовний сайт.

Окрім реформованих сатаністів в Україні є ще й інші напрямки течії зла, прихильники яких поклоняються дияволу, займаються сексуальними оргіями, глумляться із християнських святинь, убивають людей, п’ють їхню кров і колекціонують людські черепи. Саме про таких збоченців іде мова у пригодницькій книзі Юрія Бабічина "Дефект генерації". Однойменна повість спонукає серйозно задуматись над великим лихом сучасності, з яким треба нещадно боротися уже в період його зародку, передусім правоохоронним органам. Хоча, як писав один із колег Юрія, "Сатанізм… Суспільство це слово вголос намагається не вимовляти. Навіть правоохоронці, що звикли називати речі своїми іменами, в міліцейських протоколах шукають йому замінник на кшталт поблажливого "хуліганство".

Головний герой повісті Герман, а також його друзі, подорожуючи в горах, випадково натрапляють на зібрання сатаністів. Протистояння поколінь добра і зла триває доволі напружено. Хлопці і дівчина, що опиняються у полоні збоченців, переживають неймовірні випробування, дивляться смерті в очі. Але це ще не кінець. Боротьба триває.

Отже, за перо Бабічин взявся тоді, коли детально дослідив проблему. Своїм твором він прагне привернути увагу суспільства і влади до факту поширення Україною небезпечних релігійних чи філософських течій, які своїм вченням зомбують і деградують особистість, нищать її моральні принципи і, як результат, руйнують людські долі. Мова йде не лише про сатанізм, що прижився в сучасних суспільно-політичних обставинах, але й про ті "істини", які, під покривалом духовності, переслідують зовсім інші цілі, далеко не богоугодні.

Прозу Юрій почав писати з дитинства. Його оповідання викликали позитивні відгуки читачів газет та Інтернет-видань, де друкувалися.

Твори цього автора сьогодні актуальні, як ніколи. Ось, в оповіданні "Радикали" порушується тема хабарництва, яке цілковито оперезало наше суспільство. Чиновник залюбки бере гроші за те, що позитивно вирішить питання одного багача з приводу виділення йому земельної ділянки, на якій знаходиться цінний природний об’єкт – 800-літній дуб. Захищаючи дерево, школярі наважуються на неймовірні кроки, аби лише не допустити знищення дуба. Мужність головних героїв викликає позитивні емоції і захоплення такими особистостями попри їх доволі радикальні дії.

Не оминув автор і такого ганебного явища як дідівщина. В оповіданні "Брати" він показав атмосферу позастатутних відносин між військовослужбовцями, які нерідко можуть призвести до трагедії. Натомість емоційне закінчення твору вражає читачів. Важко утриматись від сліз. Подібне можна сказати і про оповідання "Мить".

Юрій Бабічин впевнений: усе, що сьогодні здається фантастикою, у майбутньому може стати реальністю, як в історії нерідко траплялося. Письменник стурбований негативним впливом людини на природу, що може призвести до незворотних процесів. Яких саме? Чимало літераторів змалювали своє бачення краху людської цивілізації. Наш автор має власне уявлення про глобальну катастрофу, викладене у сентиментальному оповіданні "Між хвилями". Дивна обставина: цей фантастичний твір привертає увагу реалістичністю. Версія Юрія про майбутнє планети цілком може збутися, якщо людство й надалі господарюватиме на планеті такими темпами і методами.

Життя – це випробування. До людей, які цілковито присвятили себе Богу, диявол ще підступніше підкрадається. Дівчина, яка спокусила монаха, (свого колишнього хлопця) на втечу з монастиря, невдовзі сама стає черницею. Але стежки долі приготували їм чергове випробування. Яке? Про це дізнаєтесь з оповідання "Монах". А от у центрі твору "Привид" – людський страх. Ми нерідко боїмося того, чого не варто боятися. А все через навіювання безглуздих думок і відчай. Проте усе реально перемогти і переконатися: безвиході не існує. Озброївшись вірою в себе, можна досягнути неймовірних вершин.

Мова цих творів чиста, щедра, насичена, багата на епітети, порівняння, фразеологізми, доступна для пересічного читача. Повість "Дефект генерації" і оповідання "Мить" Юрій Бабічин пише від другої особи, а решту творів – від першої. Читаючи їх, автор так блискуче змалював людські переживання, що складається враження, ніби він сам перебував у нутрі тих чи інших героїв.

Впевнений, книжка "Дефект генерації" стане яскравим явищем сучасної української літератури.




Іван Хланта, кандидат філологічних наук, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Світлана Балагула (джерело: "Закарпатський край", "ХайВей")

Творчество спасёт мир!!!

Как же часто мне хочется, чтобы наш мир стал светлее и добрее… Совсем недавно я прочитала книгу Юрия Бабичин «Дефект генерации», которую мне любезно презентовал Вячеслав Рошко на прошлой выставке «Мэдвин – книжный Николай». Название книги - очень жёсткое, поэтому я не сразу решилась её прочитать: негатива и так в жизни хватает. Но как-то раз взяла её в руки, и… не смогла остановиться! В книге Юрий затронул многие проблемы, о которых общество предпочитает молчать. Но как бы страшно не было, не стоит делать вид, что сегодня нет сатанистов. И нет проблемы подрастающего ... [ Показати всю рецензію ] поколения, которые не умеют жить добром, и внушают себе, что зло и есть самая высокая материя в этом мире. «Делай, что захочешь!», это – девиз не подростков, которые играют в футбол и дарят девочкам тюльпаны на 8 марта. Это личное сумасшествие каждого, кто попробовал вкус человеческой крови. Моральный порог пройден, остановки больше просто не может быть. Да и зачем она дьяволам в человеческом обличье? «Делай, что захочешь!», и мир покорится тебе… Наверное… Ты и правда в это веришь? Мир, это – добро и свет! А тьма порождается ненавистью. В твоём сердце...

Страшно, что сатанисты есть. Страшно, что это многих не волнует. Страшно, что пока беда не постучится в чей-то конкретный дом, эту чудовищную проблему стараются не замечать!
А жизнь так прекрасна в своём разнообразии света и красок. Спасибо, Юрий, что своей книгой, ты помогаешь людям задуматься о важном! Ведь ничего нет важнее и ценнее в жизни, чем сама жизнь!

Вспомнив о Мэдвине, не могу не поблагодарить Вячеслава Рошко, Дмитрия Федоренко, Наталию Безсонову, Анастасию Правдивец, Наталию Костылеву, Наталию Дичеву, Сергея Коденцова, Татьяну Малык, Алексея Боголюбова, Младу, Сергея Табунщика, и всех моих друзей за интересное общение и хорошее настроение во время проведения книжной выставки Мэдвин. Как замечательно было слушать колядки от Млады, дружно читать стихи, которые пришли для проекта «ПОЭЗИЯ.net», танцевать под зажигательную музыку с детками в литературном кафе… И даже… верить, что Дед Мороз – настоящий!!!


Журнал «Стена» на Мэдвине – это всегда яркий праздник творчества, который остаётся с нами навсегда! Даже когда «опущен занавес, погасли свечи», я всё равно, снова и снова, проживаю эти моменты истинной, живой радости. И жить становится намного легче!!!

Очень хочется поделиться со своими друзьями-читателями новостью о своей группе Tarsius. Мы записали в студии первые пять песен из дебютного альбома, на две из них в конце марта будут сняты клипы. Я так счастлива, что моя мечта сбывается просто на глазах! Хотя, совсем не так просто всё… Работа, работа, и ещё раз – работа. И плюс везение! И тогда, даже самая невозможная и необыкновенная мечта исполнится!!! И мир станет немного светлее и добрее…

До следующей встречи, друзья!!!

Светлана Балагула

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: В’ячеслав Рошко (джерело: "Молодь України")

Юрій Бабічин: «Я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді»


Молодіжна книжка закарпатського письменника і журналіста Юрія Бабічина «Дефект генерації» викликала неабиякий резонанс читачів і швидко розійшлась майже по всій Україні. Проза, що малює реальну картину життя у середовищі кількох окремо взятих суспільних груп, вражає напруженістю сюжету, несподіванками, привертає увагу до гострих проблем, які нерідко спіткають молоду людину при виборі шляху на зламі віку. Тут є над чим замислитись, почерпнути приклад відданої дружби, незламності духу, ... [ Показати всю рецензію ] стійкості і мужності. Як не помилитися на роздоріжжі життя, про деградацію людей, боротьбу зі злом і про свою книжку – спеціально для газети «Молодь України» розповідає Юрій Бабічин.


– Зважаючи на те, що у книжних магазинах ваше видання має попит, воно користується популярністю. У чому полягає успіх?

– Відвідуючи книгарні, звертаю увагу на те, що у цих закладах не так вже й багато клієнтів. Це стосується маленьких закарпатських містечок. В Ужгороді й у великих містах України попит на книги більший та й кількість найменувань ширша. Ми, українці, купуємо значно менше книг, аніж це роблять закордоном. На то є різні причини. Приємно, що серед книжкового різноманіття моє видання також знайшло свого читача, а вже його треба питати чому зробив такий вибір.

– «Дефект генерації» – чому така назва?

– Назва повісті стала й назвою книжки. «Дефект генерації» – агресивно, але саме таким і є наше суспільство. Ми стрімко деградуємо, не помічаючи цього; стираються межі між добром та злом. Але не все втрачено. Є ще чимало людей, чиє життя, дії, подвиги, ідеї гідні наслідування. Дефект генерації, тобто вада покоління – це наче пухлина на тілі людини. Вона лікується або видаляється хірургічним методом. Головне, щоб пацієнт хотів оздоровитись.

– Пишучи «Дефект генерації», яку ставили перед собою мету?

– Передусім, привернути увагу до того, що в Україні існує і доволі добре розвивається така небезпечна течія як сатанізм. Ще на початку 90-х років правоохоронці розглядали справи ритуальних вбивств у Києві. А далі з різних куточків України доходили відомості про темні сліди сатаністів: жертвоприношення людей і пиття їх крові, вандалізм на цвинтарях і у церквах, оргії тощо. У ряді міст сформувалися групи сатаністів. Про одну з них йде мова у моїй повісті.

Загалом, сатаністів поділяють на різні напрямки та й поділ у дослідників різниться, але факт залишається фактом: вони є і з ними треба боротися, поки біда не розрослася ще більше.

«Дефектом генерації» хотілося звернути увагу суспільства загалом до лиха, яке несе сектантство людям. Всіляких духовних течій у нас розвелося занадто багато. Окремі секти, ховаючись за духовністю, маніпулюють громадянами, бо мають зовсім іншу мету, й із добром та Богом вони не мають нічого спільного. Сектантство ще небезпечніше за сатанізм, бо останнє прямо пропагує зло як ідеал, а серед перших – вовки в овечій шкурі.

– Але ж Конституція України і демократія передбачає вільне сповідування тієї чи іншої релігії…

– Так, і я цілком підтримую демократичні прояви нашого суспільства, проте свобода має бути свободою. Вона не має брати людей у рабство.

От, як би ви поставилися до того, що вам син чи дочка йде з дому, продає усе своє майно заради можливості бути частиною спільноти сектантів, відмовляється спілкуватися з вами, психічно деградує і перестає бути корисним для суспільства? Керівники деяких сект – це вмілі психологи, які зомбують своїх жертв, збагачуючись за їх кошт.

А щоби ні в якому разі не порушувати Конституцію і демократичні норми, Україні потрібен механізм виявлення поневолювачів. Це демократично? Ще б пак, адже демократія гарантує не лише право на свобідне сподівання чи не сповідування релігії, але й вільний розвиток своєї особистості, а цього секти іноді позбавляють своїх зомбованих прихильників. І не правда, коли кажуть, що в секту приходять добровільно. Їх туди неодмінно хтось заволікає, але робить це так, ніби вони самі дійшли до спізнання «істини».

– Сюжет повісті – не для слабохарактерних читачів. Чи не здається вам, що у творі надто багато крові?

– Ні. У реальності її не менше. Своїм художнім твором я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді.

– То книжка базується на реальних подіях чи усе – вимисел?

– Події повісті «Дефект генерації» – це вимисел, але твір має реальну основу: сатанізм – явище, що існує, а прихильники цієї течії діють подібно, як ті диявольські діти, про яких описано у моєму творі. А от серед шести оповідань, котрі увійшли до книжки, є такі, що достатньо точно передають певну реальну подію – це «Привид» і «Мить».

– Кожна з п’яти частин повісті – це наче окремий твір з новим сюжетом…

– …Але на одну тему і з тими ж героями. Крім того, між частинами є тісний взаємозв’язок. Я надав перевагу саме такій композиції твору. Подібний метод доволі поширений у художній літературі.

– Чому головного героя «Дефекту генерації» Германа нарекли таким незвичним для України іменем?

– Творчий процес – справа складна, а окремі його етапи важко даються для пояснення. Щось подібне у мене з іменами героїв. Я їх не хрестив – вони народилися з такими іменами у моїй уяві.

– Відчувається, що у творі із задоволенням описуєте деякі прийоми хапкідо. Цікавитесь бойовими мистецтвами?

– Я ненавиджу бокс, не розумію цього дикого виду спорту, а от бойові мистецтва, які мають за основу древні прийоми джіу-джітсу – це справді мудрість, духовність, сила волі, уміння, завдяки яким можна здолати навіть сильнішого за себе ворога, якщо той тобі загрожує. На відміну від боксу – це ніжні мистецтва, які облагороджують, сприяють гармонійному розвитку людини. Ось альтернатива сатанізму, алкоголізму, наркоманії і всім іншим негативним проявам серед молоді, які дедалі загострюються в Україні.

– Слухаючи вас, складається враження, що Герман певною мірою автобіографічний персонаж?

– Пишучи твір не ставив собі цього за мету, хоча після чергового перечитування повісті знаходжу у ньому щось характерне мені. Я – не він, але ми подібні.

– В інтерв’ю телеканалу «Тиса-1» ви повідомили про намір видати чергову книжку. Коли її чекати і якій темі буде присвячено нове видання?

– Маю деякі готові матеріали, а ще багато задумів і, як би це банально не звучало, але брак часу віддаляє завершення написання книжки. На яку вона буде тематику – казати зараз недоцільно. На все свій час. Можу лише запевнити, що до прозової збірки увійдуть не менш напружені і хвилюючі твори про сучасну молодь, аніж у «Дефекті генерації».

– З нетерпінням чекатимемо нової вашої книжки. Нехай щастить!


Інтерв’ю взяв В’ячеслав Рошко

Читать полностью: http://h.ua/story/288745/#ixzz1gzRvVYP4

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: В'ячеслав Рошко (джерело: "Молодь України")

«Дефект генерації» Юрія Бабічина вражає напруженим сюжетом і примушує читача замислитись над серйозними проблемами сучасного суспільства.


Молодість – найпрекрасніша пора людського життя. Це період визначень, бурхливих дій, кохання, пізнання… І як важливо на цьому етапі не помилитися, обрати потрібний шлях. Про дорогу в життя свого часу прекрасні твори писали українські письменники. Чого варта хоча б «Тронка» Олеся Гончара, яка для багатьох читачів стала «голосом життя», а головний персонаж «Думи про невмирущого» Павла Загребельного й досі стоїть перед очима… Продовжують писати про ... [ Показати всю рецензію ] молодь і для молоді сучасні українські письменники.
Щойно в ужгородському видавництві «Патент» побачила світ оригінальна книжка, яку доктор мистецтвознавства Іван Хланта вже встиг назвати визначним явищем сучасної української літератури. «Дефект генерації» - так називається видання, автором якого є відомий закарпатський журналіст і письменник Юрій Бабічин. Співзвучна з книжкою повість інтригує, вражає, хвилює. Пригодницький твір малює реальну картину життя, світогляду і поведінки молоді в сучасних суспільних умовах: одні прогресують, інші деградують. Всередині генерації відбувається непримиренний конфлікт між двома відмінними позиціями.

Сюжет твору надзвичайно напружений. Разом з головним героєм Германом читач переживає за долю його подруги Аліни, яка потрапила у полон до таємної організації сатаністів. Тендітну красуню виродки генерації мали принести в жертву. Відважний хлопець намагається врятувати дівчину, але й сам потрапляє у полон. І це тільки початок. Головному герою та його друзям доведеться пройти крізь важкі випробування, небезпеку і жахи, долати безвихідь і висіти над прірвою життя. Та чи переможуть вони?

Від першої до останньої сторінки повість і ряд оповідань, що увійшли до збірки, тримають читача у напрузі, щораз дивуючи несподіванками. Вміло побудований сюжет, чиста і щедра мова – усе це спонукає читати книжку на одному подиху.

Сучасна молодь отримала відмінну прозу про своїх ровесників. З «Дефекту генерації» вона, передусім, почерпне досвід дружби. Автор книжки особливий наголос робить на цю важливу форму людських стосунків. Прочитавши видання, мимоволі приходиш до висновку: «З друзями жодні випробування не страшні».
В'ячеслав Рошко
"Молодь України"

[ Згорнути рецензію ]