Юрій Бабічин: «Я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді».

 
Юрій Бабічин: «Я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді»
Книжки за жанрами

Всі книжки (1495)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

19.12.2011

Рецензія на книжку:
Ю.Бабічин. Дефект генерації

Юрій Бабічин: «Я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді»


Молодіжна книжка закарпатського письменника і журналіста Юрія Бабічина «Дефект генерації» викликала неабиякий резонанс читачів і швидко розійшлась майже по всій Україні. Проза, що малює реальну картину життя у середовищі кількох окремо взятих суспільних груп, вражає напруженістю сюжету, несподіванками, привертає увагу до гострих проблем, які нерідко спіткають молоду людину при виборі шляху на зламі віку. Тут є над чим замислитись, почерпнути приклад відданої дружби, незламності духу, стійкості і мужності. Як не помилитися на роздоріжжі життя, про деградацію людей, боротьбу зі злом і про свою книжку – спеціально для газети «Молодь України» розповідає Юрій Бабічин.


– Зважаючи на те, що у книжних магазинах ваше видання має попит, воно користується популярністю. У чому полягає успіх?

– Відвідуючи книгарні, звертаю увагу на те, що у цих закладах не так вже й багато клієнтів. Це стосується маленьких закарпатських містечок. В Ужгороді й у великих містах України попит на книги більший та й кількість найменувань ширша. Ми, українці, купуємо значно менше книг, аніж це роблять закордоном. На то є різні причини. Приємно, що серед книжкового різноманіття моє видання також знайшло свого читача, а вже його треба питати чому зробив такий вибір.

– «Дефект генерації» – чому така назва?

– Назва повісті стала й назвою книжки. «Дефект генерації» – агресивно, але саме таким і є наше суспільство. Ми стрімко деградуємо, не помічаючи цього; стираються межі між добром та злом. Але не все втрачено. Є ще чимало людей, чиє життя, дії, подвиги, ідеї гідні наслідування. Дефект генерації, тобто вада покоління – це наче пухлина на тілі людини. Вона лікується або видаляється хірургічним методом. Головне, щоб пацієнт хотів оздоровитись.

– Пишучи «Дефект генерації», яку ставили перед собою мету?

– Передусім, привернути увагу до того, що в Україні існує і доволі добре розвивається така небезпечна течія як сатанізм. Ще на початку 90-х років правоохоронці розглядали справи ритуальних вбивств у Києві. А далі з різних куточків України доходили відомості про темні сліди сатаністів: жертвоприношення людей і пиття їх крові, вандалізм на цвинтарях і у церквах, оргії тощо. У ряді міст сформувалися групи сатаністів. Про одну з них йде мова у моїй повісті.

Загалом, сатаністів поділяють на різні напрямки та й поділ у дослідників різниться, але факт залишається фактом: вони є і з ними треба боротися, поки біда не розрослася ще більше.

«Дефектом генерації» хотілося звернути увагу суспільства загалом до лиха, яке несе сектантство людям. Всіляких духовних течій у нас розвелося занадто багато. Окремі секти, ховаючись за духовністю, маніпулюють громадянами, бо мають зовсім іншу мету, й із добром та Богом вони не мають нічого спільного. Сектантство ще небезпечніше за сатанізм, бо останнє прямо пропагує зло як ідеал, а серед перших – вовки в овечій шкурі.

– Але ж Конституція України і демократія передбачає вільне сповідування тієї чи іншої релігії…

– Так, і я цілком підтримую демократичні прояви нашого суспільства, проте свобода має бути свободою. Вона не має брати людей у рабство.

От, як би ви поставилися до того, що вам син чи дочка йде з дому, продає усе своє майно заради можливості бути частиною спільноти сектантів, відмовляється спілкуватися з вами, психічно деградує і перестає бути корисним для суспільства? Керівники деяких сект – це вмілі психологи, які зомбують своїх жертв, збагачуючись за їх кошт.

А щоби ні в якому разі не порушувати Конституцію і демократичні норми, Україні потрібен механізм виявлення поневолювачів. Це демократично? Ще б пак, адже демократія гарантує не лише право на свобідне сподівання чи не сповідування релігії, але й вільний розвиток своєї особистості, а цього секти іноді позбавляють своїх зомбованих прихильників. І не правда, коли кажуть, що в секту приходять добровільно. Їх туди неодмінно хтось заволікає, але робить це так, ніби вони самі дійшли до спізнання «істини».

– Сюжет повісті – не для слабохарактерних читачів. Чи не здається вам, що у творі надто багато крові?

– Ні. У реальності її не менше. Своїм художнім твором я намагався показати не естетику мук, а муки як наслідок діяльності деградованої молоді.

– То книжка базується на реальних подіях чи усе – вимисел?

– Події повісті «Дефект генерації» – це вимисел, але твір має реальну основу: сатанізм – явище, що існує, а прихильники цієї течії діють подібно, як ті диявольські діти, про яких описано у моєму творі. А от серед шести оповідань, котрі увійшли до книжки, є такі, що достатньо точно передають певну реальну подію – це «Привид» і «Мить».

– Кожна з п’яти частин повісті – це наче окремий твір з новим сюжетом…

– …Але на одну тему і з тими ж героями. Крім того, між частинами є тісний взаємозв’язок. Я надав перевагу саме такій композиції твору. Подібний метод доволі поширений у художній літературі.

– Чому головного героя «Дефекту генерації» Германа нарекли таким незвичним для України іменем?

– Творчий процес – справа складна, а окремі його етапи важко даються для пояснення. Щось подібне у мене з іменами героїв. Я їх не хрестив – вони народилися з такими іменами у моїй уяві.

– Відчувається, що у творі із задоволенням описуєте деякі прийоми хапкідо. Цікавитесь бойовими мистецтвами?

– Я ненавиджу бокс, не розумію цього дикого виду спорту, а от бойові мистецтва, які мають за основу древні прийоми джіу-джітсу – це справді мудрість, духовність, сила волі, уміння, завдяки яким можна здолати навіть сильнішого за себе ворога, якщо той тобі загрожує. На відміну від боксу – це ніжні мистецтва, які облагороджують, сприяють гармонійному розвитку людини. Ось альтернатива сатанізму, алкоголізму, наркоманії і всім іншим негативним проявам серед молоді, які дедалі загострюються в Україні.

– Слухаючи вас, складається враження, що Герман певною мірою автобіографічний персонаж?

– Пишучи твір не ставив собі цього за мету, хоча після чергового перечитування повісті знаходжу у ньому щось характерне мені. Я – не він, але ми подібні.

– В інтерв’ю телеканалу «Тиса-1» ви повідомили про намір видати чергову книжку. Коли її чекати і якій темі буде присвячено нове видання?

– Маю деякі готові матеріали, а ще багато задумів і, як би це банально не звучало, але брак часу віддаляє завершення написання книжки. На яку вона буде тематику – казати зараз недоцільно. На все свій час. Можу лише запевнити, що до прозової збірки увійдуть не менш напружені і хвилюючі твори про сучасну молодь, аніж у «Дефекті генерації».

– З нетерпінням чекатимемо нової вашої книжки. Нехай щастить!


Інтерв’ю взяв В’ячеслав Рошко

Читать полностью: http://h.ua/story/288745/#ixzz1gzRvVYP4

В’ячеслав Рошко

(Джерело: "Молодь України")

Реклама
Rambler's Top100