|
URBAN STRIKE
Антон Кушнір
— Нора-Друк,
2011.
— 272 с.
— (Серія: Популярні книжки).
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.
ISBN: 978-966-2961-75-1
Жанр:
— Молодіжне
— Маргінальне
Анотація:
Історія про молодих людей, які дорослішали у буремні 90-і (коли розпався СРСР і Україна стала незалежною державою), а тепер відвойовують для себе життєвий простір у рідному місті.
Випадково знайдена адреса електронної пошти змінює життя журналіста Майка. Він стає активістом химерного угруповання Urban Strike, яке організовує зухвалі витівки: футбол у підземній річці, пікнік на опорі лінії електропередач, протестну акцію проти нездорової їжі у фаст-фуді .
Майк разом з новими друзями нищить безглузді рекламні білборди, готує вуличний фестиваль у закинутому будинку. Рівень напруги і ризику зростає, аж поки не постає питання: чи є межа, перед якою варто зупинитись?
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Ребра ламаються на видиху.
Тайґер мусив про це знати.
Кілька років тому по всіх більш-менш радикальних середовищах і сайтах
обертався один текст. "Поради старшого брата" – нібито колишнього опера – із
переліком рекомендацій щодо спілкування з міліцією, під час перевірки документів,
обшуку, затримання, допиту, намагання вибити зізнання або повісти на тебе завислу
справу. Там було чітко написано: якщо повалили на підлогу і б’ють ногами – затамувати
подих, ребра ламаються на видиху. Тайґер, який приніс нам роздруківку цих порад, той
самий Тайґер, який зараз лежить у травматології із двома ... [ Показати весь уривок ]
зламаними ребрами, він
мусив це знати.
Я проштовхуюсь повз веселу компанію, яка зайняла весь тротуар, і намагаюсь
збагнути, що тут не так. Можливо, текст збрехав. Не було жодних підстав вірити менту,
навіть колишньому, втім, не було й перевірених відомостей про автора тексту. Це могла
бути вигадка якогось відморозка. Можливо, Тайґер забув про цю пораду, не так легко
пригадати потрібну інструкцію, коли на тебе налітають з-за спини, валять на асфальт, а
тоді б’ють важкими черевиками, це ж навіть не бійка, оговтатись не встигаєш, як уже
лежиш в калюжі крові... (а чи є взагалі кровотеча при переламі ребер?.. внутрішня –
зрозуміло, а от зовнішня?) Можливо, били надто довго. Скільки часу ти зможеш не
дихати, катаючись по підлозі й закриваючи обличчя? Можливо, не справився із болем?
Біль міг бути відповіддю на все. Він виникав як вагомий аргумент проти твоєї
системи цінностей, політичної позиції, заплутаної мережі особистих симпатій та
антипатій. Аргумент, який рано чи пізно обов’язково застосують проти тебе, і до цього
ти мав готуватися.
Фізичний біль – відчуття, яке майже неможливо описати, але він і не потребує
опису, тому що апелює до твого особистого досвіду, твого особистого болю. Він
сильніший за всі інші відчуття та переживання, сильніший за страх, кохання те
ненависть, поки існує біль, нічого іншого не існує. Зрештою, задоволення від сексу
було б неможливим, якби під час статевого акту не вироблявся ендорфін – гормон
щастя, який діє також і як знеболювальне. Не дивно, що перші наркотики – перші в
їхній сучасній соціальній ролі – були не психоделіками, а опіатами. Знеболювальними.
В певному розумінні біль можна вважати еквівалентом усього твого чуттєвого,
тілесного досвіду у його максимальному вияві. За досі не спростованою теорією, не
існує окремих „больових” рецепторів, біль виникає тоді, коли подразнення будь-яких
рецепторів стає настільки інтенсивним, що вони самі починають руйнуватися. Зрештою,
кожне відчуття – це різновид болю, лише ти його не відчуваєш. Або навпаки: біль – це
найінтенсивніше відчуття, яке ти можеш спізнати. Питання в іншому. Так, теплота може
перетворитися на пекло, звук – розірвати барабанні перетинки, але чи може зелений
колір стати настільки зеленим, що ти осліпнеш? Чи може солодке бути настільки
солодким, щоб убити тебе? Де знаходиться крайня межа, до якої можна довести
інтенсивне відчуття реальності в кожній її ділянці? І що відбувається тоді, коли цю межу перейдено? Коли розумієш, що назад уже не повернутись?
Як у підручнику біології – з тіла злітають тканини, з протестної мережі вилітають її найактивніші учасники, а ти й далі розганяєшся, намагаючись дійти до межі. [ Згорнути уривок ]
|
