|
Мозаїка життя : поезії
Віталій Іващенко
— КИТ,
2009.
— 350 с.
— м.Київ. — Наклад 400 шт.
Перевидання. Можливість автографа.
ISBN: 978-966-8550-73-7
ББК: 64.4 - укр І 24
Жанр:
— Поезія
Анотація:
Любовна і філософська лірика. Друге видання.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Ми в світ прийшли, щоб взнати, хто ми є
В ділах, в стосунках, в щирості, в любові.
У цьому смисл життя і голос крові.
Щоденний вибір Долею стає.
* * *
У філософських працях мудрий Фройд
Писав своїм нащадкам: “Любі діти!
Щасливий в цьому світі тільки той,
Хто вміє працювати і любити!”
* * *
Щоб відчувати сенс життя і смак,
Не варто пнутись, аби стати першим.
Я думаю, потрібно жити так,
Щоб відчувати: ти — не кінь, а вершник!
* * *
Привчали нас: життя – це боротьба!
Герої, жертви ... [ Показати весь уривок ]
– як на полі бою.
Мені життя – не боротьба, а гра,
Але така, де виграють обоє!
* * *
Інтелігентність — мій взірець і стимул.
Зразків шукати не ходіть далеко.
Можливо, живете ви поміж ними.
Інтелігентний той, із ким вам легко.
* * *
Не забувай: думки матеріальні.
Все зло й добро, конфлікти чи то лад
В думках народжуються, проростають.
А всі події – тільки результат.
* * *
Просимо у Господа грошей чи спасіння,
Слави чи здоров’я, злагоди в сім’ї.
По молитві він дає. Тільки лиш насіння,
А вирощувати все маємо самі.
* * *
Господь нас ліпить кожен божий день.
Тому нелегко зрозуміти – хто ти?
Міняючись, ми творимо себе.
Закінчені – це тільки ідіоти.
* * *
Чого ти скиглиш: "Все життя — халепа!"
Ні пристрастей у тебе, ні мети.
А хто тобі сказав, що буде легко?
Життям цікаво, а не легко йти!
* * *
Хоч що б робив, робитиму все так,
Неначе це моя остання справа.
Робота має мати смисл і смак,
І тільки потім — гроші чи то славу.
* * *
Я у світі тварин розбираюся слабо,
І не можу сказати, хто швидший, хто дужчий.
Але знаю: хижак найстрашніший – це жаба.
Та, що давить безжалісно заздрісні душі.
* * *
Чому тіла ніжніші за обличчя?
Бо в них нема претензій до життя,
І мук нема. Якщо любов покличе,
Вони відкриті й щирі в почуттях.
* * *
Ми сіємо зерно, щоб мати колос.
Збираємо квітки, щоб мати ліки.
Все робимо завжди заради чогось.
Але найкраще все — заради жінки!
* * *
Не бійтесь тих, хто гавкає на вас.
Це їх позиція, а, може, і потреба.
Того, хто лиже вас, боятись треба,
Бо прийде час — і вкусить, і продасть!
* * *
Збагачення — це дивне дійство.
Як можна бідних зневажати?
Чим більше шани до багатих,
Тим аморальніше суспільство.
* * *
Щоби по-справжньому життя відчути смак,
Вір в зірку, що веде тебе в путі,
Працюй, співай, кохай сьогодні так,
Неначе це останній раз в житті!
* * *
Не заздри ані владі, ні багатим,
Здобутки багатьох із них гріховні.
Плебеї є, і є аристократи,
Але лише у вимірі духовнім.
* * *
Є у політиків одна турбота:
До влади пруть, як в спеку до води.
Якби була при владі лиш робота,
Чого б вони так перлися туди?
К о х а н н я
Душевний спокій твій я не порушу.
Намилуватися тобою встигну.
Любов і ніжність — це єдиний стимул,
Щоб завжди в тонусі тримати душу!
* * *
Якщо зустрінуться невипадково двоє,
Якщо взаємна виника цікавість,
То вдосконалюються душами обоє.
У цьому сенс любові й вища радість!
* * *
Краса жінкам дана не лиш для того,
Щоб зацікавити мужчину і придбати.
В красі жіночій вища воля Бога:
Гармонії й бажання вічне свято.
* * *
Привласнити, придбати особистість,
Щоб управляти нею чи пишатись –
Це не любов. Любов – це дивуватись,
Плекати, дарувати і молитись!
* * *
Завжди були і будуть два світи:
Буденний і таємний світ інтиму.
У цьому світі я до тебе йтиму,
Бо тільки в ньому ти є справжня ти.
* * *
Любов примхлива, а душа закрита,
Інтимні мрії, як завжди, голодні.
Щодня я думаю, що б ще зробити,
Щоб ти мене любила і сьогодні!
* * *
Ідеш свідомо на розрив,
Красива, лагідна і ніжна.
Такою я тебе створив.
А з іншими ти будеш інша.
* * *
Від ревнощів стільки трагічних історій!
Та ми не вчимося нізащо.
Як любить тебе — не потрібен ніхто їй!
Не любить — тобі вона нащо?
* * *
Я визнаю лише єдиний культ —
Красу оголеного тіла.
Лиш перед ним душа тремтіла,
Позбувшись упередженості пут.
* * *
У світі, де сліпці, прагматики й зануди,
Якщо вам душу рідну стріти вдасться,
То Долі дякуйте, любіте і цінуйте,
Бо рідні душі — це основа щастя!
* * *
Інтимні пристрасті знімають спрагу.
Та що вони? Я відповідь знайшов.
Якщо Душа спустошена — розвага.
Якщо Душа наповнена — Любов!
* * *
У царині інтимних почуттів
Чому між нами непорозуміння?
Мета мужчини — сіяти насіння,
А жінки — вибирати сіячів.
* * *
Чому така незгода у сім'ї?
Чому сім'я нам як свекруха злая?
Бо кожен знає, що він — пуп землі!
А двох пупів на тілі не буває!
* * *
Стосунки душ глибоких – це оркестр.
У душ дрібних – трьохструнна балалайка:
Замість пісень і мрій – банальна лайка.
І на любові можна ставить хрест!
* * *
Талант любові, певно, є у тому,
Щоб у душі коханій віднайти
Ті риси, що невидимі нікому,
Хвалити їх, любити й берегти.
* * *
Любові не буває без печалі,
Пора розчарування настає,
Бо хочемо любити ідеали,
А маємо любити те, що є!
* * *
Любов — не виграш в автоматі
Не грайся з нею, не гріши.
Це суть натури, вияв статі
І міра щирості душі.
П о е з і я
Секрет поезії у тому,
Що, як довіритися їй,
Вона знімає сум і втому
І переносить в царство мрій.
* * *
Для темних душ поезія – обман.
Для світлих і посвячених – це диво:
В скупих рядках і думка, і роман,
І глибина душі, і все красиво! [ Згорнути уривок ]
|
