|
СКІФІЯ-2012-Літо : альманах літературних сучасних творів (віршів, оповідань, повістей )
Олександр Апальков, Еліна Заржицька, Диб`як Неоніла, Єрошенко Василь, Левченко Сергій, Зінаїда Луценко
(Переклад:
Патлань Юлія)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2012.
— 420 с.
— (Серія: альманахи).
— м.Канів. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 978-966-2306-33-1
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Проза
— Поезія
— Альманахи
Анотація:
Новий альманах міжнародного видавництва "Склянка Часу*Zeitglas" - „СКІФІЯ-2012-ЛІТО” .
2-й випуск побачив світ у червніі 2012 року .
Тексти творів приймалися: до 28 травня 2012 року.
Опубліковано прозові та поетичні твори 90 -то авторів сучасної Украхни, Росії, США.
Альманах рясно ілюстровано молодими художниками України.
Альманах СКІФІЯ-2012-ЛІТО можна придбати післяоплатою (40 грн.), замовивши його у видавництві
zeitglas@ck.ukrtel.net
|
Лінк із зображенням книжки:
|
"...Олесь згріб свої листки. Сів. Спиною до Алли. Вуха його горіли.
– От сука, – штовхнув його в бік Шевченко, – ну і ядуча, падла, – дошепів він, розтираючи свій же плювок на окулярах несвіжою хусткою.
– Що характерно, – піднявся Богославській, – у Олеся є дві течії. Одна – лірична, безсюжетна, де він хоче виїхати на філософії. А ось друга – драматично-екстремальна. Наполегливий інтерес до драматичних речей – сильна його сторона. Він бере на себе важку, небезпечну роль літописця народного життя... І все-таки, – він зробив затяжну паузу. Подивився прямо в обличчя Олесю. Той опустив погляд, ... [ Показати весь уривок ]
– все-таки писати про те, чого ти сам не бачив, – він примружив очі, знизав плечима, – не слід.
... – Послухай, – начебто випадково заглянув в обличчя Алли, що вже пробиралася до виходу Олесь, – давай підемо у тир.
– Ти серйозно? – перепитала Алла, розчісуючи на ходу волосся. Стрижені в пів-лиця, попелясті.
– Як на духу, – Олесь закотив зіниці до неба. Там хмари, ще сірі і холодні гналися за вітром.
– Мені однаково. – Стиснула вона плечима.
– Давай твій пакет. Понесу.
Алла була одного зросту з Олесем. За рахунок каблуків.
Вже гріло сонце спини і руки. Вже тюльпани гойдалися на клумбах. Розтринькуючи свій запах на всі боки.
– Скільки тобі років? – запитала Алла, зупинившись, закурюючи. Її довгі пальці, з тонким лаком нігтів, вправно орудували сірником.
– Двадцять чотири, – Олесь позагинав пальці вільної руки, – через чотири місяці буде.
– Виразно, – видихнула вона хмарку диму. І та розтанула одразу. – Мені двадцять шість. Я вже розведена. І у мене чотирирічна дочка. Ну? – вона погойдалася з каблуків на підошви червоних чобіток, – де твоє стрільбище, “битописатель” народної підлоти?.."
Ол. Апальков, ПСИХОЛОГІЯ ТВОРЧОСТІ, стор. 414 [ Згорнути уривок ]
|
