Олександр Апальков, Євгенія Більченко, Станіслав Бондаренко, Юрій Крижановський : "Склянка Часу*Zeitglas", №63 : літературно-мистецький журнал : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Оксана КОРНІЄНКО (джерело: газета "Народне слово")

Склянка» є: що п’ємо в першу чергу?

Щось справляє позитивне враження більше, щось менше, щось викликає відторгнення. Але не акцентуватимемо уваги на менш вдалих творах, розглянемо те, що захочеться наливати й пити не один раз.
Серед 15 прозових творів видання найбільше впали в око «Брати» Юрія Бабійчина. З прозових творів це оповідання хочеться запропонувати відкрити першим. Справді, зображений час у творі – це кілька діб, а несподівана розв’язка занурює читача у вир історії. Хоч це й історія однієї родини. «Брати» зачіпають поставленою проблемою дідівщини в армії. Для українського читача, ... [ Показати всю рецензію ] зокрема читача молодого, ця проблема суперактуальна. Сила волі й фізична сила, яка виявляється у віджиманнях героя Івана Артура, й абсолютний розпач і безсилля, які призводять до спроби самогубства, – все це спонукає до співпереживання й роздумів. Знущання, заздрість, відчай… Братерство, покаяння, пробачення… І найспокійніша ніч казарми наостанку. Твір закінчується оптимістично, та до якої трагедії можуть призвести пороки іншого разу, якщо не встигнути вчасно їх побороти? Смачного, пийте зі «Склянки часу» повільно, бо вона підкаже, над чим задуматися.
Другим прозовим твором хотілося б налити у склянку «Чужака» Анатолія Федя. Головному герою, малому голуб’ятникові Данилкові «інколи увага малювала образ батька у вигляді голуба, що повернувся із крижаних застінок суворого Сибіру». Ця невеличка прозова замальовка (її жанр автор визначив досить цікаво – миттєвість) показує, до яких згубних наслідків може призвести необдумано використаний метод спроб і помилок. Особливо у дитячому віці, коли «діти не мислять категоріями минулого-майбутнього часу. У них все зводиться до категорії «тут-тепер». Як бачимо, тканина цього твору має по-своєму дивовижне наповнення: головний герой живе миттю. Мабуть, недарма автор визначив жанр як миттєвість: миттю можна скоїти вчинок, про який шкодуватимеш дуже довго.
Серед віршів хотілося б виділити поезію Віктора Гончарука. У ній можна підживитися й часом, і простором, і ще багато чим. Це романтична персоніфікація (олюднення живої природи): «І бродять дерева містом Сто років, і двісті, і більше Шукають загублене листя Народжене, наче вірші». Є тут і несподіваний образ, що полягає у ставленні до дощу: «Я вкотре слухав дощ. Й хотілося мені, Щоб дощ мене хоча би раз послухав»; а також зухвале: «Стереотип – це стерте стерво-тип, Але його позбутись дуже важко…», в якому сплетіння й цікавий повтор звуків створює своєрідний колорит. Цікаві образи подає загадкова авторка, що ховається під псевдонімом Льоська: «до дыр затерло в памяти риторику», «ты испаряешь теплоту на ветер и жаром обдаешь при каждом слове», «з теплих бризків фонтана Підглядав Принц Маленький за нами». Вона використовує так зване перерване римування, яке полягає в тому, що з чотирьох рядків вірша римується лише два. Стає незрозуміло: чи це особливості вживаної форми, чи просто було важко познаходити римовані слова? Отже, поезія в журналі – це склянка часу, залита десертом, або (якщо образи поезії не до смаку) певною рідиною, в якій хотілося б відчути десерт.
Літературознавчі розвідки журналу цікаві по-своєму. Подекуди навіть цікавіші за оригінальні твори. Тут постають перед нами й відомий-невідомий російський байкар Іван Крилов у дослідженні Галини Волошиної, і зовсім невідомі казкарі Дніпропетровщини з цікавою преамбулою Ольги Рєпіної про роль казки в житті кожної людини. На сторінках літературознавства або есеїстики детально, змістовно і вдало проаналізовано Василем Калитою трилогію Люко Дашвара «Биті є», а також збірку прозових творів «Прищепки для сердець» Олени Морозової. Тепер ось хочеться знайти й почитати ці твори.
Якщо якісь із неназваних тут матеріалів журналу не зацікавили, не справили позитивного враження й не викликали бажання, смакуючи, випити їх зі склянки часу – це свідчить лише про те, що немає меж для досконалості як в плані написання творів, так і в плані їхнього відбору.
Отже, запрошую вас дегустувати художній світ, час і простір, спробуймо на смак різні страви.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: редактор (джерело: Свой вариант)

В сентябрьском номере 63 журнал „Склянка Часу*Zeitglas” публикует произведения победителя конкурса коротких рассказов Станислава СТЕЦЕНКО „СИН ПРИБИРАЛЬНИЦІ”, и лауреатов конкурса: Алексея ГАНЗЕНКО „ЙОГО ПТАХА”, Даниила Зозуляка „МЕРТВИЙ НА ПЕРВЫЙ ВЗГЛЯД”

Раздел Альтернативная проза представляет «НЕРОМАН» Марека ТОРЕЦЬКОГО. Повесть Александра ВОЛКОВА „МОДЕЛЬЩИК СЕРВУЛИ ”, новеллу Елены Соколовой „СЕВЕРНЫЙ ГОА”,

В рубрике отечественный роман подан отрывок из нового роману Александра АПАЛЬКОВА „НРАВЫ ГОРОДА КА СПУСТЯ 10 ТЕЧЕНИЕ” и продолжена публикация немецкого перевода романа Анатолия КРИМА ... [ Показати всю рецензію ] „ТРУБА”.

ПОЭЗИЯ представлена произведениями Евгении БИЛЬЧЕНКО, Юрия КРИЖАНОВСКОГО, Елены ЗАСЛАВСКОЙ, Ульяни ДУДОК, Сергея ЛЕВЧЕНКО, Ирины ИВАНЧЕНКО, Владимира КОМИСАРУКА, Натали ГОРИШНОЙ и других молодых украинских авторов.

В рубрике Современная поэма увидело свет произведение Станислава БОНДАРЕНКА под заглавием „ПИКНИК С МИЛЛИАРДЕРОМ”.

В разделе переводной поэзии печатается цикл стихотворений французского поэта Жана Бернара ПАПЕ „ЗАПАХ НЕБА” (в переводе Николая ПЕРЕЯСЛАВА).

Раздел Критики и есеистики печатает статью Владислава ТАРАНЮКА «ТУРКМЕНСКИЙ ПОРТРЕТ ВАСИЛИЯ ЕРОШЕНКО», которая освещает еще одну грань деятельности выдающегося нашего земляка-есперантиста, очерк Людмилы ИСАЕВОЙ „ИЗ ЖИЗНИ ГЕННАДИЯ КОНОНОВА” расширяет горизонты жизненного и творческого пространства российского писателя и поэта, и содержит подборку его поэзий. Писательница Наталия ХАРАКОЗ рассуждает над книгой рассказов А. Апалькова «КИЗИЛОВЫ ПРОПИЛЕИ», обозреватель Наталия Демчева предлагает вниманию читателей новую книгу поэзий «ПОМНЯЩИЕ РОДСТВО» авторов Ивавна. Волосюка и Ивана Нечипорука.

Галерея журнала представляет новые работы молодой украинской художницы Татьяны ХАЛАЗИЙ, и графику Евгения РОМАНЕНКО.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Наталія Горішна (джерело: стаття)

«Склянка часу» до моїх рук потрапляє не часто. Хочеться поділитися враженнями від найновішого числа. По-перше, поліграфічна якість – просто бездоганна: хороший папір, приємна на дотик обкладинка, зручний для читання формат.
Журнал трьохмовний, і тому спочатку – про те, що мені найближче і прочиталося відразу, про українську його частину.
Надзвичайно сподобалася проза (С.Стеценко «Син прибиральниці», О.Ганзенко «Його птаха», Н.Осипчук «Салют із метеликів», А.Тужиков «Під безхмарно-синім небом»).
З поезією, як завжди, складніше. Не вразив мене (хоча й сподівалася) «Пікнік із мільярдером» (поема-кліп) ... [ Показати всю рецензію ] С.Бондаренка. Не втримаюся від цитування:
«Її саму вже взнає богема…
- ???
- !!!
Там вона писала й ваші портрети…
Визнайте, сприяв я здійсненню мрій:
ви от стали гарним тепер поетом,
а я маю Жінку і бізнес мій…
- ???
- !!!
- ???»
Якщо деякі поети пишуть без розділових знаків взагалі, то тут явний перебір, і повторюється цей прийом кілька разів.
Не без цікавості я прочитала і «Нравы города Ка спустя 10 лет» О.Апалькова. На жаль, із першою частиною твору я не знайома. Однак, як хороший кінофільм, цю річ можна читати з будь-якого місця.
Трохи іронії, трохи сарказму, трохи гумору. Впізнаємо себе; свою пресу, де «все произвольно, даже грамматика»; свої напої, які «открыл, закрыл, выбросил»; своїх лідерів, які підтримують знамено державності «сперва слева, а потом справа, умудряясь изменить своей стороне молниеносно».
Звісно, журнальна публікація не може замінити саму книгу, але вона сприяє бажанню будь-що прочитати твір цілком.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: І. Пустовойт (джерело: Новини)

У вересневому номері 63 журнал „Склянка Часу*Zeitglas” публікує оповідання Станіслава СТЕЦЕНКА „Син прибиральниці”, повість Олександра ВОЛКОВА „Модельщик Сервули ”, новели Олени Соколової „Северный Гоа”, Олексія ГАНЗЕНКА „Його птаха”.

Розділ Альтернативна проза представляє «Нероман» Марека ТОРЕЦЬКОГО, та нарис Данила ЗОЗУЛЯКА «Мертвий на перший погляд».

У рубриці Вітчізняний роман подано уривок з нового роману Олександра АПАЛЬКОВА „Нравы города Ка спустя 10 лет” та продовжено публікацію німецького перекладу романа Анатолія КРИМА „Труба”.

ПОЕЗІЯ представлена творами Євгенії БІЛЬЧЕНКО, ... [ Показати всю рецензію ] Юрія КРИЖАНОВСЬКОГО, Олени ЗАСЛАВСЬКОЇ, Уляни ДУДОК, Сергія ЛЕВЧЕНКА, Ірини ІВАНЧЕНКО та молодих українських авторів.

У рубриці Сучасна поема побачив світ твір Станіслава БОНДАРЕНКА під заголовком „Пікнік із мільярдером”, де автор між іншим пише:

…Якось, ще до нинішнього облудства,

я почув, що створюється музей

чи Совісті нації, чи Совісті людства:

аж такий завбільшки, як Колізей…



У розділі перекладної поезії друкується цикл віршів французького поета Жана Бернара ПАПІ „Запах неба” (у перекладі Миколи ПЕРЕЯСЛАВА).

Розділ Критики та есеїстики друкує розвідку Владислава ТАРАНЮКА «Туркменський портрет Василя Єрошенка», нарис Людмили ІСАЄВОЇ „Из жизни Геннадия Кононова” розширює горизонти життєвого і творчого шляху непересічного російського письменника і поета, та містить добірку його поезій. Письменниця Наталія ХАРАКОЗ розмірковує над книгою оповідань О. Апалькова «Кизилові пропілеї», оглядач Наталія Демчева пропонує читацькій увазі нову книгу поезій «Помнящие родство» авторів Івавна. Волосюка та Івана Нечипорука.

Галерея журналу представляє нові твори молодої української художниці Тетяни ХАЛАЗІЙ, та графічні роботи Євгена РОМАНЕНКА.

[ Згорнути рецензію ]