|
23.09.2012
Рецензія на книжку:
О.Апальков, Євгенія Більченко, Станіслав Бондаренко, Юрій Крижановський. "Склянка Часу*Zeitglas", №63 : літературно-мистецький журнал
(Переклад:
Олександр Апальков, Хельга Хомутина, Микола Переяслав)
«Склянка часу» до моїх рук потрапляє не часто. Хочеться поділитися враженнями від найновішого числа. По-перше, поліграфічна якість – просто бездоганна: хороший папір, приємна на дотик обкладинка, зручний для читання формат.
Журнал трьохмовний, і тому спочатку – про те, що мені найближче і прочиталося відразу, про українську його частину.
Надзвичайно сподобалася проза (С.Стеценко «Син прибиральниці», О.Ганзенко «Його птаха», Н.Осипчук «Салют із метеликів», А.Тужиков «Під безхмарно-синім небом»).
З поезією, як завжди, складніше. Не вразив мене (хоча й сподівалася) «Пікнік із мільярдером» (поема-кліп) С.Бондаренка. Не втримаюся від цитування:
«Її саму вже взнає богема…
- ???
- !!!
Там вона писала й ваші портрети…
Визнайте, сприяв я здійсненню мрій:
ви от стали гарним тепер поетом,
а я маю Жінку і бізнес мій…
- ???
- !!!
- ???»
Якщо деякі поети пишуть без розділових знаків взагалі, то тут явний перебір, і повторюється цей прийом кілька разів.
Не без цікавості я прочитала і «Нравы города Ка спустя 10 лет» О.Апалькова. На жаль, із першою частиною твору я не знайома. Однак, як хороший кінофільм, цю річ можна читати з будь-якого місця.
Трохи іронії, трохи сарказму, трохи гумору. Впізнаємо себе; свою пресу, де «все произвольно, даже грамматика»; свої напої, які «открыл, закрыл, выбросил»; своїх лідерів, які підтримують знамено державності «сперва слева, а потом справа, умудряясь изменить своей стороне молниеносно».
Звісно, журнальна публікація не може замінити саму книгу, але вона сприяє бажанню будь-що прочитати твір цілком.
Наталія Горішна
(Джерело:
стаття)
|
