Лариса Денисенко : Відлуння, від загиблого діда до померлого : роман : Анотація, уривок з книги.

Автор Лариса Денисенко. Відлуння, від загиблого діда до померлого : роман. У жанрах Друга світова, Родинн...
 
Лариса Денисенко : Відлуння, від загиблого діда до померлого : роман : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1445)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Лариса Денисенко "Відлуння, від загиблого діда до померлого : роман" (фото 1)
Відлуння, від загиблого діда до померлого : роман

Лариса Денисенко

Клуб сімейного дозвілля (КСД), 2012. — 318 с.
— м.Харків. — Наклад 3000 шт.

ISBN: 978-966-14-3931-2

Жанр:
Друга світова
Родинна сага

Анотація:
Молода німкеня Марта вважала свого діда трагічно загиблим 1943 року — і помилялася. І тепер старий, що насправді доживав свій вік у божевільні, перевернув її власне життя догори дригом. Марта так пишалася своїм корінням, а отримала діда-нациста, якого понад бо років ховали від рідні, аж поки не поховали зовсім. Дівчина вирішує, що її минулому .потрібен адвокат, і вирушає збирати докази маршрут
Берлін—Житомир. Хай там що вона шукатиме у відлунні подій Другої світової війни, знайде вона ключик до дверей власного майбутнього...

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (10) Відгуки читачів (0) Де купити (1) Скачати файл

Уривок з роману «Відлуння. Від загиблого діда до померлого», КСД, 2012
Лариса Денисенко
Лист другий

Я вдивляюся в твоє фото, Гертрудо. Скільки разів я вдивлявся в це фото, скільки часу я на тебе дивився — якби ж знати, тоді б точно сказав, скільки хвилин я був щасливим.
Подумки губами я рухаюся обрисом твого обличчя і завмираю на тій родимці, випуклій родимці, що на лівій скроні, на моєму піку кохання до тебе.
Твій проділ у волоссі, це — мій шлях. Тонкий, хвилястий, що зникає, знов виникає, але такий чистий та рідний. Тільки на цьому шляху мені затишно, тільки тут мені зрозуміло, що я роблю ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100