|
Кам'яний воїн : роман
Аркадій Поважний
— ТОВ КСК "Альянс", Запоріжжя,
2012.
— 344 с.
— м.Суми. — Наклад 2113 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 9786177019083
ББК: Ш6 (4Укр-4Зп)
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Історичне
— Пропонується видавцям
Анотація:
Основна фабула роману, це історична постать – Нестор Махно. Змальована не загальносприйнятними кліше – такий собі харциз-відчайдух, шибайголова і тому подібне. В романі «Кам’яний воїн» Нестор Махно це в першу чергу жива людина, зі своїми вадами і достоїнствами. Це тривкий процес формування із звичайного сільського хлопчика із бідної родини у того ким він потім став – ватажка най масштабнішого повстання селян 20-го сторіччя. Роман розчленований на етапи: дитинство, неспокійна юність, каторга, революція, еміграція. Кожен розділ це розлогі події, викладені динамічно. Замальовки селянського життя кінця 19-го початку 20-го століть. Також в романі проведений елемент містики. Твір від початку до кінця здатний тримати увагу читача.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
І
«Штабом» у хлопців називався старий лимпачевий1 будинок на узгір’ї Піщаної балки. Тут колись був постоялий двір. Років п’ятдесят тому порядкував єврей-корчмар. Та колись потужне господарство занепало, бо негоціанти та інші набувачі перестали навідуватися, з’явилися нові комерційні шляхи – користувалися залізницею. На додачу єврей потерпав від нападів лугарів2. Довелося залишити господарство напризволяще, винокурню, перенести до Гуляй-Поля. Тепер від корчми стирчать кам’яні стіни, частково дах, вкритий черепицею. Подвір’я заросло бур’янами та тереном.
Для гуляй-пільських хлопчаків це особливе ... [ Показати весь уривок ]
місце. Тут малеча починала куштувати заборонені плоди дорослого життя: презентаційна цигарка, перший стакан бражки.
До штабу вторована особлива стежина, пересуватися по якій можливо тільки раки лазити. Якщо вже дорослий спробує, боки обтріпає.
У кожного своє місце, де чужий не має права окошитися, Несторове – на уцілілій частині горища біля димоходу.
Іван Шевченко приніс цигарки.
- Треба затягнутися, опісля вдихнути, – врозумляв Іван.
Нестор спробував і розкашлявся.
- Тьху, кх-кх, гидота ж…
- Нічого, звикнеш. Ти ж не віскряк який.
Десь після п’ятої затяжки Нестор відчув легке запаморочення.
- Не знаю, як ти так… Ригати хочеться.
- Загризи, – Іван вилучив із кишені зелені яблука, – не так із рота тхнутиме, а то мати підловить.
Нестор кривлячись жував кисляк.
- Де ж таких ябків1 шкаворіжних понабирав?
- У Косовиці…
- То не ту яблуньку обірвав, там медова є, окрай фільварку2, навіть зелена смачна, а це… – викинув огризок.
Під «Косовицею» мався на увазі маєток Косовиці-Тихомирова, неподалік Любомирівки. Малеча часто навідувалася до саду.
З вулиці почувся попереджувальний свист, то з річки поверталися Пилип Чернявський із Назаром Зуйченком. Першим у стінному отворі з'явився Назар. Кинув шальку, яка кволо ворушилася.
- Несторе, тягни бакир3, – Назар розтіпав вузол і висипав раків разом з кропивою.
Хлопці потюпали до низини Піщаної балки. Шмерко Хшива з Петьком Оніщенком дорогою назбирали торбу сухих кінських кізяків – паливо для багаття.
Раки в казанку почервоніли. Пилип скрутив цигарку, схилився збоку до вогнища. Затягнувшись, повільно випустив цівку диму, потім, під схвальні вигуки із рота вислизнуло чотири кільця. Він найстарший, йому майже дванадцять, палить не ховаючись, і за зручної нагоди неодмінно те демонструє. На додачу Пилип мав ще чесноту – не кашляв, затягуючись навіть найміцнішим тютюном.
Коли на Покрову Нестору виповнилося десять років, брат Карпо в подарунок накупив кульку солодощів і Нестор того дня смоктунцем зламав зуб, тепер через отвір зручно чвіркати. Та йому хотілося досягти Пилипових звершень, навчитися курити не кашляючи, і щоби голова не паморочилася. [ Згорнути уривок ]
|
