Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних. www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
"Склянка Часу*Zeitglas", №65 : літературно-мистецький журнал
У березневому номері 65 журнал „Склянка Часу*Zeitglas” публікує оповідання Юрія Бабичина „БРАТИ”, повість Олександра ВОЛКОВА „САМАЯ КРАСИВАЯ ”, новели Оксани Мохненко „ЛЮДИНА, НЕ ВАРТА УВАГИ”, Наталії Геннадія Молчанова „КРИЗА СЕРЕДНЬОГО ВІКУ”.
У рубриці Вітчізняний роман продовжено публікації нового роману Олександра АПАЛЬКОВА „НРАВЫ ГОРОДА КА СПУСТЯ 10 ЛЕТ” та німецького перекладу романа Анатолія КРИМА „ТРУБА”.
ПОЕЗІЯ представлена творами Олександра ТОВБЕРГА, Віктора ГОНЧАРУКА, Миколи Пащенка та молодих українських авторів.
У розділі перекладної поезії друкуються твори Бальдура Раґнарссона, Білла Олда, Альберта Ґудгейра та Василя Єрошенка, у перекладі з есперанто Петра ПАЛИВОДИ.
У розділі перекладної прози друкується роман Алесандро Барікко «ШОВК» у новому перекладі Юлії ГРИГОРЕНКО.
Розділ Критики та есеїстики друкує нарис Сергія Скорого „ЛЮБОВЬ - НЕ ПРОДАЁТСЯ”. Письменниця Неоніла ДИБ`ЯК дає критичний огляд книги оповідань О. Апалькова «КОЛЮЧІ ДЕРЕВА», Василь КАЛИТА у нарисі «ТРИ ІДОЛИ СЬОГОДЕННЯ» розмірковує про творчість Дешвара ЛЮКО, оглядач Любов ЦАЙ пропонує читацькій увазі нову книгу Олени МОРОЗОВОЇ «ПРИЩЕПКИДЛЯ ЗВЁЗД».
Галерея журналу представляє нові твори українського художника Олександра ДЕЦА, та графічні роботи Вадима САВЧЕНКА, Наталії ЛІСОВОЇ, Алли МАРКОВСЬКОЇ. .
Щось справляє позитивне враження більше, щось менше, щось викликає відторгнення. Але не акцентуватимемо уваги на менш вдалих творах, розглянемо те, що захочеться наливати й пити не один раз.
Серед 15 прозових творів видання найбільше впали в око «Брати» Юрія Бабійчина. З прозових творів це оповідання хочеться запропонувати відкрити першим. Справді, зображений час у творі – це кілька діб, а несподівана розв’язка занурює читача у вир історії. Хоч це й історія однієї родини. «Брати» зачіпають поставленою проблемою дідівщини в армії. Для українського читача, зокрема читача молодого, ця проблема ... [ Показати всю рецензію ]
суперактуальна. Сила волі й фізична сила, яка виявляється у віджиманнях героя Івана Артура, й абсолютний розпач і безсилля, які призводять до спроби самогубства, – все це спонукає до співпереживання й роздумів. Знущання, заздрість, відчай… Братерство, покаяння, пробачення… І найспокійніша ніч казарми наостанку. Твір закінчується оптимістично, та до якої трагедії можуть призвести пороки іншого разу, якщо не встигнути вчасно їх побороти? Смачного, пийте зі «Склянки часу» повільно, бо вона підкаже, над чим задуматися.
Другим прозовим твором хотілося б налити у склянку «Чужака» Анатолія Федя. Головному герою, малому голуб’ятникові Данилкові «інколи увага малювала образ батька у вигляді голуба, що повернувся із крижаних застінок суворого Сибіру». Ця невеличка прозова замальовка (її жанр автор визначив досить цікаво – миттєвість) показує, до яких згубних наслідків може призвести необдумано використаний метод спроб і помилок. Особливо у дитячому віці, коли «діти не мислять категоріями минулого-майбутнього часу. У них все зводиться до категорії «тут-тепер». Як бачимо, тканина цього твору має по-своєму дивовижне наповнення: головний герой живе миттю. Мабуть, недарма автор визначив жанр як миттєвість: миттю можна скоїти вчинок, про який шкодуватимеш дуже довго.
Серед віршів хотілося б виділити поезію Віктора Гончарука. У ній можна підживитися й часом, і простором, і ще багато чим. Це романтична персоніфікація (олюднення живої природи): «І бродять дерева містом Сто років, і двісті, і більше Шукають загублене листя Народжене, наче вірші». Є тут і несподіваний образ, що полягає у ставленні до дощу: «Я вкотре слухав дощ. Й хотілося мені, Щоб дощ мене хоча би раз послухав»; а також зухвале: «Стереотип – це стерте стерво-тип, Але його позбутись дуже важко…», в якому сплетіння й цікавий повтор звуків створює своєрідний колорит. Цікаві образи подає загадкова авторка, що ховається під псевдонімом Льоська: «до дыр затерло в памяти риторику», «ты испаряешь теплоту на ветер и жаром обдаешь при каждом слове», «з теплих бризків фонтана Підглядав Принц Маленький за нами». Вона використовує так зване перерване римування, яке полягає в тому, що з чотирьох рядків вірша римується лише два. Стає незрозуміло: чи це особливості вживаної форми, чи просто було важко познаходити римовані слова? Отже, поезія в журналі – це склянка часу, залита десертом, або (якщо образи поезії не до смаку) певною рідиною, в якій хотілося б відчути десерт.
Літературознавчі розвідки журналу цікаві по-своєму. Подекуди навіть цікавіші за оригінальні твори. Тут постають перед нами й відомий-невідомий російський байкар Іван Крилов у дослідженні Галини Волошиної, і зовсім невідомі казкарі Дніпропетровщини з цікавою преамбулою Ольги Рєпіної про роль казки в житті кожної людини. На сторінках літературознавства або есеїстики детально, змістовно і вдало проаналізовано Василем Калитою трилогію Люко Дашвара «Биті є», а також збірку прозових творів «Прищепки для сердець» Олени Морозової. Тепер ось хочеться знайти й почитати ці твори.
Якщо якісь із неназваних тут матеріалів журналу не зацікавили, не справили позитивного враження й не викликали бажання, смакуючи, випити їх зі склянки часу – це свідчить лише про те, що немає меж для досконалості як в плані написання творів, так і в плані їхнього відбору.
Отже, запрошую вас дегустувати художній світ, час і простір, спробуймо на смак різні страви.
Традиційно зі зміною пори року поповнюється і книжкова полиця міжнародного видавництва "Склянка Часу". Так, нещодавно побачив світ черговий номер однойменного журналу (№65/2013).
Епіграфом-девізом журналу служать слова Шіллера "Писати для однієї нації - занадто вбогий ідеал". Автори-початківці і "ветерани" на ниві слова із різних куточків України та зарубіжжя поділилися своїми прозовими і поетичними творами трьома мовами: українською, російською та німецькою.
Цього разу обкладинку і форзаци журналу оформлено живописом художника Олександра Деца. Графічні ілюстрації до творів ... [ Показати всю рецензію ]
належать Олексію Чепкасову, Наталії Лісовій, Олексію Мартиросову та Вадиму Савченку. Тематика творів не обмежена рамками сезону.
Роботи письменників по-ділені на три рубрики: "Проза", "Лірика" і "Есе". Кілька творів розміщені під рубрикою "Кращі роботи конкурсу оповідань Zeitglas-2013". Таким визнане, зокрема, комічне оповідання Валерія Маруги "Кот Барсик", в якому зустрічаються нотки сатири: "Подполковник Мусиенко даже пообещал ей ценный подарок, но так и не вручил. Сетовал, что деньги на материальное поощрение почти не выделяются. Правда, приказал участковому занести Галине Павловне баночку "Вискаса".
Канівський письменник і редактор "Склянки Часу" Олександр Апальков ділиться з читачами ще однією частиною роману "Нравы города Ка спустя 10 лет".
Як зажди нова свіжа модернова поезія мандрує сторінками "Лірики". Своєрідно приходить весна в "Гиперактивных снах" Александра Товберга: "…и авто за обочины выкашляв снег оставляют его слякотеть под ногой пешехода". Про споконвічні моральні проблеми читайте в розділі есеїстики.
На сторінках журналу ви знайдете анонси про видання-новинки і конкурси, організовані видавництвом. Якщо ви пишете, то ці пропозиції саме для вас. Чому б не спробувати? Адже "Склянка Часу" дарує аматорам квитки у світову літературу.
У цьому весняному номері журналу ви знайдете твори більш як трьох десятків авторів.
ДОВІДКОВО. Літературно-художній журнал "Склянка Часу" №65 2013 р. форматом 17х26 см, обсягом 160 стор. вийшов друком у міжнародному видавництві "Склянка Часу". Обкладинка м'яка, кольорова, глянцева.
ГОРТАЮЧИ ЖУРНАЛИ
«Склянка Часу*Zеіtglаs»,
№65,2013
У новому числі журналу в рубриці «Проза» вміщено закінчення «Нероману» Марека Торецького, уривок роману Анатолія Крима «Труба» в німецькомовному перекладі Хельги Хомутіної, уривок роману Алессандро Барікко «Шовк» у перекладі з італійської Юлії В. Григоренко. Читач також може ознайоми¬тися із прозою Оксани Мохненко, Бориса Несте¬ренка, Олександра Волкова, Юрія Бабічина, Христини Погоржельської, Галини Литвиненко,Геннадія Молчанова, Анатолія Федя, Олександра Альпакова, Андрія Момута, Сергія Гайдука й Валерія Маруги.
Лірику представлено творами ... [ Показати всю рецензію ]
Оксани Інтри, В'ячеслава Пасенюка, Льоськи, Миколи Пащенка, Олександра Товберга, Артема Пальчикова, Володи¬мира Страшнкжа, Петра Паливоди, Юрка Козя, Вік¬тора Гончарука, Ольги Кричинської.
У рубриці «Есе» — художньо-публіцистичні роз¬думи Сергія Скорого, Василя Калити, Любові Цай, Дарини Загурської, Неоніли Диб'як, Ольги Рєпіної, Еліни Заржицьіюї й Галини Волошиної.
Номер ілюстровано роботами Олександра Деца, Олексія Чепкасова, Олексія Мартитосова, Наталії Лісової й Вадима Савченка.
Приємне враження на мене справив останній, шістдесят п`ятий номер журналу „Склянка часу” своїм художнім рівнем і включення читача в світовий контекст. Давнім недоліком багатьох публікацій в Україні було трактування історичних та літературних подій кутом зору, відмінним від їх трактуванні у вільному світі. Наприклад, весь світ знав, що північна Франція майжн тисячу років тому була передана як посаг французької принцеси Англії. Тому війна між цими країнами розглядається як загарбницька з боку Франції. А нас вчили, що Англія здійснила напад на Францію.
З прози, запропонованої журналом, мені найбільше ... [ Показати всю рецензію ]
сподобались итри речі: есе Марека Торецького „ Не роман”, романтично-пригодницька.повість А.Барікко „Шовк” в перекладі Ю.Григоренко та гротескний твір О.Апалькова „Нраві города Ка спустя 10 лет”.
У Марека Торецького мені було цікаво простежити за думками простої людини ( нарешті не алкоголіка) за буденних обставин її життя. Нашому поколінню випало дитинство і юність провести в герметичному світі, що призводило до відсутності класичного виховання та пізнього дорослішання ( „Я взрослел мучителько и долго...).
Окрім захоплюючого сюжету повісті А. Барікко хотілося б відзначити її майстерний переклад Юлією Григоренко, виконаний, на мою думку, в кращих традиціях української перекладацької школи Лукаша та Кочура.
Що стосується твору О.Апалькова, то при його читанні мені згадалися „ канцелярські сюжети” Ільфа і Петрова. Але в № 65 журналу вміщена тільки частина твору. Як мені здається, ми ще побачимо поки що натяком поозначені події, які при їх об`єднанні дадуть переламлену сатиричним склом автора тканину сучасності.
З поетичних творів мою увагу привернув найбільший за об`ємом твір ( 500 рядків) поета з Макіївки В`Чеслава Пасенюка. Це поема „Дополнение к серозёму”. Таким творам, які підсумовують певний етап життя, повинна передувати велика підготовка, не обов`язково на папері, але все повинно бути продумане і зв`Рязане в одне ціле.
У мене був деякий досвід. Коли у 1995 році я працював над твором, який вилився. Правда у 300 рядків ( під назвою „Мій буквар”) і був більше заполітизований ( чи емоційний); але, мені здається, можу оцінити складність цієї роботи пана В`яеслава. Автору вдалось показати свій талант, освіченість, ерудицію.
Вдалі переклади з есперанто подає у журналі Петро Паливода. Бажаємо перекладачу подальшій творчій праці.
Гарні добірки віршів подали також Микола Пащенко та Віктор Гончарук. У М.Пащенка деколи, правда, спостерігається потяг до ускладнення текстів. Можливо, цьому прчиною були не дуже прості відносини з російською мовою.
В цілому ж, можу сказати вдруге, це число журналу вийшло дуже вдале, цікаві оповідання, подані на конкурс, роботу А.Крима, на жаль, я не можу оцінити в зв`язку з тим, що німецькою знаю лише декілька слів...
Автор рецензії: Ирина Пустовойт
(джерело:
Давление света)
В мартовском номере 65 журнал „Склянка Часу*Zeitglas” публикует рассказ Юрия Бабичина „БРАТИ”, повесть Александра ВОЛКОВА „САМАЯ КРАСИВАЯ ”, новеллы Оксаны Мохненко „Людина, не варта уваги”, Геннадия Молчанова „Криза среднего віку”.
Раздел Альтернативная проза представляет «Нероман» Марека ТОРЕЦЬКОГО, и очерк Анатолия Федя «ЧУЖАК».
В рубрике Отечественній роман продоление публикации нового романа Александра АПАЛЬКОВА „Нравы города Ка спустя 10 лет” и немецкого перевода романа Анатолия КРЫМА „Труба”.
ПОЭЗИЯ представлена произведениями Александра ТОВБЕРГА, Виктора ГОНЧАРУКА, Николая ... [ Показати всю рецензію ]
ПАЩЕНКО и молодых украинских авторов.
В рубрике Современная поэма произведение Вячеслава ПАСЕНЮКА „ДОПОЛНЕНИЕ К СЕРОЗЕМУ”, где автор между прочим пишет:
Припомнить год, чуть больше полугода
не получается, а ведь дышал и жил
и ведь была какая-то погода
бог отмененный все же ворожил.
Взыскал развивался, гимн включался в дело
из лагерей сгоняли в лагеря
одной шестою заправлявший демон
дуралеев, карая, и карал, дуря.
В разделе переводной поэзии печатаются произведения Бальдура Рагнарссона, Билла Олда, Альберта Гудгейра и Василия Ерошенко, в переводе с эсперанто Петра ПАЛИВОДЫ.
В разделе переводной прозы печатается роман Алесандро Барикко «ШЕЛК» в новом переводе Юлии ГРИГОРЕНКО.
Раздел Критики и есеистики открывает очерк Сергея Скорого „ЛЮБОВЬ – НЕ ПРОДАЕТСЯ”. Писательница Неонила ДИБ`ЯК дает критический обзор книги рассказов О. Апалькова «КОЛЮЧІ ДЕРЕВА», Василий КАЛИТА в очерке «ТРИ ИДОЛА НАСТОЯЩЕГО» рассуждает о творчестве Дешвара ЛЮКО, обозреватель Любовь ЦАЙ предлагает читательскому вниманию новую книгу Елены МОРОЗОВОЙ «Прищепкидля звезд».
