|
07.09.2010
Здоров був, друже. Спробую вгадати, що привело тебе на цю сторінку. Шукав відгук на Робінзона Крузо?
Не червоній, усім давно відомо, що читають книжки і зарубіжної літератури й самі пишуть відгуки тільки тюхтії й ботани, правильні пацани швиденько знаходять усе в Гуглі, роздруковують і здають вчительці, навіть не прочитавши. Саме таким ліньком, як ти, і показує Даніель Дефо нам свого героя Робінзона у першій "нецікавій" частині твору.
Що може бути цікаво в батьківських нотаціях? Старий Робінзон довго й нудно, сторінках на десяти, наставляє свого нерозумного сина-Робінзона, що справжню вартість і стабільність мають лише статки, нажиті сумлінною щоденною працею, а не манімейкерством в інтернетах колоніальною торговлею, хоча на перший погляд ця ненадійна справа і видається шляхом до швидкого збагачення. Між тим, розмірковування цього старого мораліста, записані паном Дефо для нащадків ще у 17 столітті, є маніфестом середнього класу, і показують нам, скільки століть поспіль треба поливати й підстригати траву, щоб вона перетворилася на англійський газон. Звичайно ж, такий метод не для нашої країни. Бо наше гасло - все й одразу. Зовсім як в молодого Робінзона. Газони нам привозять з Англії, вже скрученими в килим і розгортають перед хатинками в Конча Заспі за якусь добу. А квіти завозять з Голандії. Вирощувати траву самому - то для ботанів.
Звичайно ж, першу частину ти пропустив, ти не один такий. Усі сценаристи й режисери, скільки їх бралося того Крузо екранізувати, також пропускали цю "нудну" частину і починали одразу з кораблетрощі біля безлюдного острова. Між тим, на шляху до цієї кораблетрощі, як було модно писати в часи Дефо, з великої літери, Провидіння не один раз шле юному пройдисвітові недвозначні попередження. Почнемо з того, що перший корабель, на якому Робінзон вирішив тікати від сім'ї й школи, затонув просто на рейді під час неймовірного шторму в гирлі річки Темзи. Питання на чотири - на якій пачці чаю ту річку намальовано?
Поміркована дитина до такого попередження долі неодмінно дослухалася б, та не такий наш Робінзон. Він тут-таки сідає на інше судно, що вирушає до Африки, і вкладає усі свої кишенькові гроші, які батьки дали йому на сніданки у школі, на колоніальні товари. Ну знаєш, що там тоді в туземців було популярне - буси, дзеркальця й брязкальця, які вони охоче міняли на золоті самородки, перлини та діаманти. Буси й брязкальця тоді ще виробляли не в Китаї, а в самій Англії.
Але в Африці Робінзон замість прибутків знаходить ще одну халепу: він потрапляє в заручники до сомалійських берберійських піратів, які забирають усі брязкальця задарма. Це район сучасного Марокко, але тоді там ще не було п'ятизіроквих готелів і перегонів на джипах по пустелі. Самі мінарети й верблюди. Жодного мільйонера, який викупив би екіпаж в африканських піратів, Робінзон на прикметі не мав, тож мусив потім тікати з полону на маленькому човникові вздовж дикого узбережжя, яке нечасто відвідували кораблі європейців. При чому тікав він не на північ, як було б логічно, а в бік екватору, щоб ввести в оману можливих переслідувачів. Вже біля Гвінеї його підібрало судно європейців, якщо не зраджує пам'ять - португальців.
Неважко уявити, якою саме комерцією ті португальці там займалися. Оскільки українці тоді ще на будівництва Португалії в таких кількостях не їхали, бо були зайняті визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького, потім Велико Руїною і братанням з москалями, які потім не схотіли відпускати українців у Португалію, бо мали незаселений Сибір, португальці на своїх рабів полювали на Гвінейському узбережжі і безкоштовно перевозили до Європи.
Розкажи це зараз якомусь негру-нелегалу, який змушений ще й платити новим торговцям людьми грубі гроші за квиток до Європи, а його підступом завозять лише до України, й він співає своїх мелодичних пісень на ринку секондхенду на Шулявці, він не повірить. Ще в ті часи чомусь вважалося, що рабами можуть бути лише чорношкірі, тож Робінзона після того як підібрали з човника навіть нікому не продали, і він завершив цю пригоду з таким-сяким прибутком. Принаймні, залишився при своїх і збирався у новий вояж.
Усю цю історію теж можна вважати за попередження долі. Але Робінзон і до нього не дослухався. Ось тут і почалася та вже, мабуть, відома тобі історія з незалюдненим островом, П'ятницею, людожерами й усім іншим, яку ти вже бачив по тєліку. Хочу нагадати лише, що тягнулася вона щось із 27 років, якщо ти почнеш її повторювати саме зараз, тобі буде вже під сорок, коли вона завершиться. Старий беззубий дядько - ось яким став Робінзон на завершення цієї вже відомої тобі історії. А все почалося з того, що він шукав Гуглем відгуки на прочитані влітку книжки замість читати книжки самому й чесно записувати до читацького щоденника свої враженні й думки від них. Подумай, чи варто повторювати його помилки. Думки мають бути власні.
З іншого боку, добрі люди нам підказують, що якби не такі відчайдухи, як молодий Робінзон, Англія ніколи б не панувала морями усього світу.
І мені важко з цим не погодитися, бо я й сам колись був такий.
|
