Олесь Ульяненко : Серафима : роман : Рецензії в пресі.

Рецензії в пресі на книжку Олесь Ульяненко. Серафима : роман. У жанрах Жіночий детектив. Рецензії опубліковані в Медиапорт, Зеркало недели, Друг чи...
 
Олесь Ульяненко : Серафима : роман : Рецензії в пресі
Книжки за жанрами

Всі книжки (1569)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олесь Ульяненко "Серафима : роман" (фото 1)
Серафима : роман

Олесь Ульяненко

Нора-Друк, 2007. — 240 с.
— м.Київ. — Наклад 2000 шт.

Жанр:
Жіночий детектив

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (5) Відгуки читачів (0) Де купити (1) Скачати файл
Рецензія

15.05.2010

Автор рецензії: Трофименко Тетяна (джерело: Медиапорт)

Серед великої кількості загалом депресивних і песимістичних творів сучасної української літератури особливо виділяються романи письменника Олеся Ульяненка, визнаного метра вітчизняної «чорнухи», котрий, проте, себе таким не вважає :). Думка провідного фахівця з творчості Ульяненка Євгенії Чупріної відбиває, на мій погляд, сенс його письменницької позиції надзвичайно точно: «...Якщо світ загруз у лайні, то його, Ульяненка, завдання – розголосити цей факт». Значною мірою це твердження стосується й останнього роману письменника про дівчину-вбивцю «Серафима».
В Олеся Ульяненка, як свідчать хоча б ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

14.05.2010

Автор рецензії: Костянтин Родик (джерело: Зеркало недели)

Наш Олесь Ульяненко не пишет фэнтези, тем не менее так же «точно копирует» действительность, «даючи найцінніший матеріал для аналізу готичної моралі». Собственно — ее украинской модификации.

В его последнем, микросоциологическом, так сказать, романе «Серафима» (К.: Нора-Друк, 2007) есть такая характеристика главной «героини»: «Вона була позбавлена почуттів, як позбавлені їх горгульї». Горгульи — это скульптуры химер, декоративный лейтмотив готических храмов. Изображения этих призраков как бездумных судебных исполнителей в аду визуально удерживали средневекового человека в моральном поле. Теперь ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

14.05.2010

Автор рецензії: Максим Нестелєєв (джерело: Друг читача)

Неказкар пан Ульян вкотре, наче молитву, оповідає свої нежиттєстверджуючі, а тому життєві історії. Мало віриш у те, що він – людина віруюча, бо хоч пан Ульян і греко-католик, але віра його якась безвідрадна, наче він вже не може дочекатись раю, знаючи, що все одно буде пекло.



Ось і ця неказка – про дівчинку, майже янгола, із ртутними очима, генія отрути. І звуть її невідомо як, хоч назвала вона сама себе Серафимою, живе вона мало і помирає молодою. То що, шановні наївні слухачі неказки, чи вам варто розповідати далі цю правду життя, яке поруч? Неказкар змальовує світ таким реальним, що ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

14.05.2010

Автор рецензії: Світлана САМОХІНА (джерело: Дзеркало тижня)

Проза Олеся Ульяненка — симбіоз обраної, високохудож­ньої, майстерної літератури з відвертою чорнухою. Він як ніхто інший здатен в одному творі поєднати класичну письменниць­ку мову, віртуоз­ний стиль та привабливу сюжетну лінію з героями, що вражають своєю ницістю та моральною потворністю: шльондрами, маніяками, вурками, кримінальними авторитетами. Починаючи зі «Сталінки», цю рису мають усі літературні твори Ульяненка. Є вона і в «Серафимі».

Хоч як не хотілося брати до рук цей роман, він виявився цілком читабельним. Подекуди книжка сприймається як трилер, і відірватися від читання майже неможливо, ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

14.05.2010

Автор рецензії: Євгенія Чуприна (джерело: Сумно)

Автор цього твору інтелектуал, та ще й мораліст. З першим він нічого не може вдіяти, а з другим – не хоче, бо вважає, що якщо світ загруз у лайні, то його, Ульяненка, завдання – розголосити цей факт. «Ви – тупі, розбещені падлюки, що можуть вбити, зарізати будь-кого! Ви – тварини, які хочуть тільки жерти та злягатися!» – ось які скрижалі він несе людям зі свого творчого Сіону. Цей резонний, але украй неприємний месидж він вкладає у вражаючу художню форму, що нагадує то Джойса, то Достоєвського. Але чесноти його стилю нікого чомусь не тішать. І виникає феномен – одного з найкращих, а може й найкращого ... [ Показати всю рецензію ]

[ Згорнути рецензію ]

Реклама
Rambler's Top100