Олесь Ульяненко. «Серафима», видавництво «Нора-Друк».

 
Олесь Ульяненко. «Серафима», видавництво «Нора-Друк»
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу
, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

14.05.2010

Рецензія на книжку:
О.Ульяненко. Серафима : роман

Проза Олеся Ульяненка — симбіоз обраної, високохудож­ньої, майстерної літератури з відвертою чорнухою. Він як ніхто інший здатен в одному творі поєднати класичну письменниць­ку мову, віртуоз­ний стиль та привабливу сюжетну лінію з героями, що вражають своєю ницістю та моральною потворністю: шльондрами, маніяками, вурками, кримінальними авторитетами. Починаючи зі «Сталінки», цю рису мають усі літературні твори Ульяненка. Є вона і в «Серафимі».

Хоч як не хотілося брати до рук цей роман, він виявився цілком читабельним. Подекуди книжка сприймається як трилер, і відірватися від читання майже неможливо, попри безумовну відразу до того, що відбувається на її сторінках! Так за часів середньовіччя добропорядні городяни приходили і приводили своїх дітей на міську площу подивитися на публічну смертну кару. Справді, неймовірний ефект...

Серафима — ім’я жінки, яким вона сама себе нарекла після того, як у дитинстві ожила після клінічної смерті. Відтоді по житті її веде єдина мета — труїти людей. Спочатку провінційний сутенер Атас і подруга Настя, потім — столичний брокер Шпуля, кримінальник Фікса, колишній мент Реус, дружина бандита в законі та нардепа Хруста і, нарешті, він сам. Зрештою, вмирає чи не кожна людина, котра відіграла певну роль у Серафиминому житті або з котрою вона мала статеві стосунки.

Не можна сказати, що автор пояснює — чи принаймні намагається пояснити — психологію поведінки героя. У шкільні роки Серафима мріє їхати в таксі й палити ментолові сигарети. По­тім вона прагне долучитися до спільноти столичних мажорів, затим — бути з чоловіком, чию лощену руку побачила крізь скло шикарної автівки. «Вона хотіла мати більше, ніж їй дала доля», — тільки цим реченням окреслює автор внутрішню мотивацію своєї героїні.

Образ Серафими подекуди нагадує парфумера Гренуя з бестселера Зюскінда. Є в неї щось спільне і з Настасією Пилипівною з «Ідіота» Достоєвсього: воно криється в сакраментальній фразі «чим гірше — тим краще». Чого вартий тільки епізод, де Серафима засовує собі поміж ноги залізного прутня, щоб спровокувати викидень!

Залишу на совісті редакторського складу видавництва недолугі помилки типу «вона помилася» замість «вона помилилася»... Припус­каю, що переважній більшості читачів роман має сподобатися або принаймні не залишити їх байдужими. Але мушу погодитися з деякими критиками: роман схвально сприйматиметься лиш тими читачами, котрі схильні до мазохізму.

Світлана САМОХІНА

(Джерело: Дзеркало тижня)

Реклама
Rambler's Top100