|
Буремна Затока : Роман
Наталя Тисовська
— Електрокнига,
2013.
— 392 с.
— (Серія: Нансенівський паспорт).
— м.Київ. — Наклад 4952 шт.
Жанр:
— Політичне
— Пригодницьке
— Утопічне
Анотація:
Читацькій увазі пропонується скорочена версія нового роману Наталі Тисовської «Буремна Затока», яка вийшла в електронному вигляді наприкінці 2013 року на підтримку Євромайдану. На сторінках роману читачі зустрінуться з героями, вже знайомими їм з «Останнього шамана» і «Трьох таємниць Великого озера», а дія знову відбуватиметься в Буремній Затоці. То які загадки підкидає нам далека заокеанська Буремна Затока цього разу?
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Усім революціям присвячується...
БО-ЖО
Сидячи на березі Великого озера, Пітер Аніт уважно роздивлявся власну руку. Шкіра була засмагла, з червонуватим відтінком, обвітрена. Шкіра як шкіра, не краща й не гірша ні за білу, ні за чорну, ні за жовту. Зрештою, що таке шкіра? Просто собі епідерміс, зовнішній покрив тіла людини. І колір його тут ні до чого.
А що ж тоді?
Пітер окинув оком сірі води Великого озера — неозорі води, ззаду підперті Оджибве-парком, а на обрії розтяті кам’яним тілом Сплячого Велетня, який вічність уже вартує Срібний острів, щоб не проникли зайди у срібну копальню... ... [ Показати весь уривок ]
Сплячий Велетню, добре чатуєш! У срібну копальню нікого не пускаєш. То як же ти, могутній Нанабіжу, дозволив зайдам скорити оту всю землю, об яку б’ються хвилі Великого озера? Благословенну землю анішинабів?..
Рвучко підхопивши з-під ніг камінь, Пітер люто пожбурив його у воду, та хіба долетить камінь до Сплячого Велетня, коли навіть грізний птах Буревісник, який вергає на землю громи та блискавки, не здатен за один день перетнути Ґічіґамі — Велике озеро? Камінь гулькнув і пропав.
Аж знагла Велике озеро дихнуло останнім літнім теплом, і Пітерові примарилося, що тяжкі груди Сплячого Велетня ворухнулися. Пітер махнув перед обличчям рукою, та лячного видива вже було не зупинити: з води, облитий піною, підводився Сплячий Велетень, помалу обертаючи до суходолу голову.
І коли Пітерові вже здавалося, що хвиля, яку збурило кам’яне тіло Нанабіжу, зараз поглине і його, і берег, і всеньку Буремну Затоку, і навіть Гніздо Буревісника,— Сплячий Велетень розплющив важкі кам’яні повіки й запитав:
— А як благословенну землю анішинабів чатуєш ти? [ Згорнути уривок ]
|
