|
Казки Різдва : Книга перша
Богдана Матіяш
— Видавництво Старого Лева,
2013.
— 48 с.
— м.Львів. — Наклад 2000 шт.
Жанр:
— Дитяча література
— Казки
Анотація:
Ці казки пронизані світлом і спокоєм від першої літери й до останньої. Сумна Королева і чарівний олень, жінка та її мудрий працьовитий кіт, маленька Марія, якій сняться дивовижні сни, трійко ангелів – золотий, срібний і прозорий, – що приносять в дарунок радість, маленький старий Авель та його сніжні вівці – історія кожного з них наповнює серце вірою і допомагає відчути справжній дух Різдва.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Казка про Королеву та мудрого Оленя
В одній далекій країні правила молода Королева. Була вона вродлива і мудра, але дуже сумна. Та й було чого сумувати. Король, її чоловік, якого Королева міцно любила, загинув у лісі під час бурі: прямісінько на нього впало дерево. А невдовзі по тому їхній єдиний маленький син застудився й помер, і Королева залишилася зовсім одна. Гірко їй було, але що подієш – мусила жити далі й сама правити всім королівством.
На щастя, їй допомагали добрі міністри, і ніхто ні на що не нарікав, бо Королева шанувала міністрів і любила свій народ, і люди відповідали їй любов’ю. ... [ Показати весь уривок ]
Хоч і тяжко їй було, проте загалом усім велося добре. Королева була уважна до своїх підданих і нікого не кривдила. Серце вона мала м’яке та співчутливе, а ще – знала, яких страждань завдає людям біль.
Але мало-помалу все почало змінюватися. Королевин смуток за чоловіком і сином був такий густий і гіркий, що Королева навіть не помітила, як її погляд втратив звичну лагідність, а в кутиках уст, коли вона часом усміхалася, теж з’явилась якась гіркота. Навіть хода її стала не такою легкою, як була колись. А серце, яке раніше могло обійняти так багато світу, тепер уміщало в собі лише найнагальніші справи, не більше.
Королівський садівник помітив, що й у саду відбувалися зміни. День за днем квіти ніби втрачали свої насичені барви: червоні троянди, раніше такі повні кольору, тепер зблідли; густо-сині волошки й лісові дзвіночки стали ледь блакитними, жовтогарячі нагідки пожовтіли; а білі троянди й ромашки стали майже прозорими – навіть квітам було сумно зі смутку їхньої пані. Садівник не знав, як сказати про це Королеві, бо боявся, що це його провина і він став погано доглядати сад. А ще боявся, що вона сама вже помітила зміни, а як їм зарадити, – то й сам не знав.
Та Королевин смуток був такий міцний, що заступив собою півсвіту, і вона перестала помічати багато речей. Не помітила зблідлих квітів, не зауважила, що люди в її країні й собі стали менше усміхатися. Королевине серце так боліло, що втратило чутливість помічати, що діється довкола. Хоча рішення, які стосувалися державних справ, вона й далі ухвалювала мудрі та розважні.
<...> [ Згорнути уривок ]
|
