|
Hunt, Doctor, Hunt!
Гаська Шиян
— Видавництво Старого Лева,
2014.
— 239 с.
— м.Львів. — Наклад 1000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-617-679-094-5
ББК: 84(4УКР)Ш65
Жанр:
— Сюрреалістично-мандрівний роман
Анотація:
Протагоніст Спиридон – чорношкірий студент-медик бразильського походження, який щиро вболіває за Україну, трохи дивну і трохи рідну для нього землю. Його сюрреалістично-бурлескна історія – відображення абсурдності світу в сучасній геополітичній ситуації, усвідомлення маленького у великому і навпаки. Цей твір – спроба авторки і її героїв по долати відчуття внутрішнього та зовнішнього апокаліпсису через жагу до життя. Текст зітканий з мемів, рекламних мото, симулякрів і кореляції тілесних та емоційних переживань. Це пошук істини та порятунку серед потоку актуальних подій, який уже неможливо зупинити звичай ним вимиканням джерел інформації. Це намагання втечі у зону особистого комфорту через прості, буденні задоволення та через розмови з собою на межі реального і уявного. Несподівано часто найнеймовірніше у творі виявляється правдою. Це світ простих і дивних людей довкола, які, власне, і утворюють нашу сповнену суб’єктивізму об’єктивну реальність. Це подорожі далеко назовні і глибоко всередину, поєднання глобального і локального. Це, врешті, мандрівна пригода із карколомним фіналом.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
- Слухай, – гукнула вона услід, – залиш, будь ласка, свою зубну щітку.
- Навіщо тобі?
- Я збираю щітки усіх, хто зі мною спав. Підписую і користуюся час від часу. Це такий шанс на близькість. Життя, врешті-решт, не більш, ніж колекція зубних щіток – наших власних і чужих. Дивно, що рекламісти не додумалися ще до цього трюку. Дивно, що пропонують знешкодження зарази лише на щоках і язику. У мене завжди відчуття, що я ще й чищу мозок.
- Що тобі там чистити? Прогнилу бобову юшку?
- Ну, будь ласка. Там у мене є коробка з новими, які можна взяти в замін.
- Та добре. Зрештою, мій тренер у спортзалі ... [ Показати весь уривок ]
завжди казав, що не можна брати лише чужі кросівки. Навіть труси можна. Жінкам із прокладкою. Але звідки у тебе такий бзік.
- Перша щітка в мене від діда, якого я студенткою доглядала у старечому домі.
- Він до тебе чіплявся?
- Ідіот! Ні! – істерично підтвердила Спиридонові підозри Анемік.
Спиридон встав під жалюгідний струмінь ледь теплої води, який працював від натискання кнопки рівно три хвилини. Натиснувши на неї п’ять разів і так і не дочекавшись ані бажаного тиску, ані прийнятної температури, він плюнув, обмотався рушником і пішов, вкрившися гусячою шкірою, на кухню, чистити зуби. Вся стіна була завішана підставками для щіток. Він запхав туди і свою з моторчиком та вибрав у коробці на підвіконні нову – найпростішу, рівну, без маркетологічних трюків, із прозорого пластика. На душі висів тягар, який не вдавалося перебити навіть ментоловим ополіскувачам для рота. Він вийшов, не прощаючись. Із кожним кроком тягар слабшав, так, наче він ніс за спиною дірявий міх і крупа прикрості висипалася з нього і розліталася порохом по cвіту. Він сів на терасі і замовив собі ірландський сніданок: яєчню з беконом і “Ґіннес”. Із кожним ковтком і шматком туга попускала. Летовище ж, як завжди, повернуло його до життя відчуттям, що все можна залишити позаду. А попереду завжди наївна, нездійсненна дитяча мрія: “Living is easy! Your Dad is rich and your Mum is good-looking”. [ Згорнути уривок ]
|
