|
ВІСНИК IV-го міжнародного конкурсу короткого оповідання "Zeitglas-2015" : спеціальне видання, Упорядник: Апальков Олександр
Олександр Апальков, Бригеда Валентина, Матузок Любов
— Склянка Часу*Zeitglas,
2015.
— 640 с.
— (Серія: Вісник конкурсу короткої прози Zeitglas).
— м.Канів. — Наклад 300 шт.
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Проза
— Молодіжне
— Фентезі
Анотація:
IV Міжнародного конкурсу короткої прози
"Zeitglas-2015"
був оголошений 10 грудня 2014 року та тривав до 30 листопада 2015 року.
Будь-який автор мав змогу надіслати ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного розгляду.
редакция журналу СЧ приймала до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
короткій біографії автора ( із зазначенням року народження, поштової адреси, телефона).
Автори трьох найкращих творів будуть відзначені нагородами. Іх новели буде перекладено на німецьку мову та опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas".
Вісник Четвертого Міжнародного конкурсу короткої прози “Zeitglas-2015” побудовано за алфавітом призвищ авторів, твори яких були взяті до конкурсного розгляду. Нам хотілося показати якомога більше природних текстів, написаних у складний політичний час. Тому всі вони подані в авторьскій редакції.
З повагою,
Олександр Апальков,
редактор журналу «Склянка Часу*Zeitglas»
Нагадуємо, щоб отримувати наш часопис з наступного кварталу, потрібно оформити передплату до 20 числа поточного місяця.
Вартість одного передплаченого примірника нижча, ніж придбаного в торговельній мережі.
Оформити передплату можна також і в редакції журналу. У такому разі, часопис буде доставлятися посилкою, на вказану поштову адресу.
Вартість передплати: на квартал – 35, 10 грн..
на 6 місяців – 70,20, на рік – 140,40 грн.
Передплатний індекс – 41507
|
Лінк із зображенням книжки:
|
… а потім… блукаючі вогники… темрява…
Біль самонарізним гвинтом свердлив голову, що здавалась кам’яною брилою та звисала додолу. У вухах, металевим дзвоном, по ржавих рейках відправлявся останній поїзд. Сірчистий ангідрид, солодкуватим присмаком, торкався язика та обпікав легені з середини. Здавалось, що цей безбарвний газ викликав омертвіння рогівки ока, яку вкрила пелена пилу та пітьми. Ножем різало в очі та неможливо було відкрити, ніби то їх зашили шовковою ниткою.
… темрява…
Різкий біль, вбиваючи у мозок новий шматок заліза, по електричних дротах-венах пробігав по тілу. Трясло. Пальці звело ... [ Показати весь уривок ]
та ламало, наче під час проведення обряду екзорцизму, але зцілення не відчувалось. Ногами бігали мурашки. Холод.
… блукаючі вогники…
Марилось, що легше було б тримати небесне склепіння, чим підняти голову вгору. На розпухлих губах, гирло пробивав червоний струмок, що наводнювався гарячою рідиною. Із глибоких порізів чола сочились краплі солі. Розірвавши ланцюги на повіках, він таки зміг розкрити очі. По блакитних озерцях із брудом пройшла бритва.
… а потім…
Він застиг поглядом на своїх руках: обліплених кров’ю та чорними шматками. Від колишніх рукавів сорочки, обпалених вогнем, залишились нерівні відрізки. Кусками мапи здавались порвані штани, де замість міст-точок простяглись посічені дірки. На місці шкіряного взуття, виднілись лиш босі ноги, вмочені у сіру багнюку попелу. Краватка туго прищемила шию, а її інший кінець, підхоплений вітром, бовванів перед очима. Середину, чорної смужки із червоними лініями, прижав ремінь безпеки, що виконував свою місію навіть потім…
Ант Інгвар
*1991 р., м. м. Івано-Франківськ. "ПОТІМ..." [ Згорнути уривок ]
|
