Світлана Богдан : Той, Хто бачить мене : вірші : Анотація, уривок з книги.

Автор Світлана Богдан. Той, Хто бачить мене : вірші. У жанрах Збірки лірики. Анотація: Розмови з силами добрими й злими, пророк...
 
Світлана Богдан : Той, Хто бачить мене : вірші : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1552)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Світлана Богдан "Той, Хто бачить мене : вірші" (фото 1)
Книжка Світлана Богдан "Той, Хто бачить мене : вірші" (фото 1)
Книжка Світлана Богдан "Той, Хто бачить мене : вірші" (фото 2)
Той, Хто бачить мене : вірші

Світлана Богдан

Електрокнига, 2015. — 72 с. — (Серія: Не проза).
— м.Київ. — Наклад 497 шт.

ISBN: 978-617-7026-25-8
ББК: 84(4Укр)6-5

Жанр:
Збірки лірики

Анотація:
Розмови з силами добрими й злими, пророкування
кінця світу і пришестя богів, смирення, різкість і непевність
наповнюють цю книжку, назва якої – описове означення
Бога. Від міфологізації буденності – до глибокої від неї втоми.
Міське життя у збірці змальовано у всіх своїх етапах повного
річного чотирисезонного кола, яке для людини міста озна-
чає передовсім чергування почуттів, думок, надій. Від зими
– і до осені. І все це було би дещо меланхолійно, якби не клен!
Той самий клен, чиї підняті догори руки означають перехід
на інший рівень бачення…

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (1) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

***

Ми улюблені люди у наших автобусів,
І тому вони возять нас так зосереджено.
Всіх, кого порятовано й навіть збережено,
Розподілено чітко по точках на глобусі.

Жінки смертні везуть дітлахам своїм хлопавки,
Висідають, де слід, поспішають, хоч важко їм,
Ставлять ноги в розплющені очі ромашкові,
А шляхи перед ними встеляють недопалки.

Боки зебр молодих, до асфальту закатаних,
Від потоку машин нам рятунок, заслона нам.
За краї білих смуг не заходь – заборонено!
Хто без захисту – кинуться миттю авта на них.

Ми улюблені люди у вулиць і паркінгів,
І тому вони водять нас там, де ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100