|
Маринчина лялька : роман
Зінаїда Луценко
— Фоліо,
2016.
— 314 с.
— (Серія: Українська жіноча проза).
— м.Харків. — Наклад 2000 шт.
Тверда обкладинка. Можливість автографа.
ISBN: ISBN 978-966-03-7560-4.
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Мирні часи
— Родинна сага
Анотація:
Минав останній рік війни, коли Маринка
народила наймолодшу свою дитину. Її чоловік у
цей час помер у шпиталі біля Кенігсберга. Але для
Миросі це був початок її життя. Країна, у якій вона
жила, також тільки починала відроджуватися
після розрухи...
Неймовірно захоплива історія, що продовжує
розповідь про долю героїв роману «Необдумана
Міловиця».
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Ча с т и н а п ерша
ДІТИ...
Ой устань, порадь, мій дружинонько,
Як мені в світі жити,
Як мені чуже діло робити,
Та як мені чужим людям годити?
Та я ж над чужим ділечком
ізневажалась,
Я ж по чужих нивах
наспотикалась!
Голосіння
1
Зазнала я в житті багато: пережила і кол-
госпи, і голод, і війну. А свою найменшу до-
нечку народила у сорок п’ятому!
Того дня ще зранку пішла на поле...
Як зараз пам’ятаю: була підобідня пора, спе-
ка. Жінки лаштувалися у холодку: порозв’я зу-
вали хустинки і розкладали просто по стерні
харчі.
8 9
А я й не встигла тоді поїсти, бо схопилася
руками ... [ Показати весь уривок ]
за низ живота і, закусивши сильно губи,
кинула граблями об суху колгоспну землю та й
побігла мерщій додому.
А там, вигнавши із хати малих дітей і зали-
шивши тільки свою найстаршу доньку, Ган-
ну, — та ще покликала до себе найближчу сусід-
ку, а заразом і зовицю, Олександру, щоб була на
поміч, — не дуже й тужачись, вродила сьоме
дитя.
— Дівка! — втираючи із лоба піт, найпер-
ше сказала чоловікова рідна сестра і поклала
мокру дитину мені на груди. — От і маєш, Ма-
ринко, ляльку! [ Згорнути уривок ]
|
