Ольга Рєпіна : НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА : Збірка критичних есе : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Анастасія Мішуста (джерело: gorod.dp.ua)

Цього тижня у Дніпропетровській Центральній міській бібліотеці відбулась презентація збірника рецензій Ольги Рєпіної «НАШ ЗАСІБ МАКРОПУЛОСА». До книги увійшли 30 рецензій – на твори Віри Вовк, Оксани Радушинської, Олександра Косенка, Сергія Бурлакова, Світлани Талан, Елли Леус, Наіля Муратова, Михайла Кудрявцева, Оксани Маковець тощо.
На презентацію завітали голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України Володимир Луценко, члени НСПУ Анатолій Шкляр, Еліна Заржицька, Наталія Девʹятко, голова ДОО КЛУ Людмила Некрасовська, автор численних гостросюжетних романів ... [ Показати всю рецензію ] Дмитро Бондаренко, рецензії на збірники чи романи яких теж писала пані Ольга.

Захід було організовано завдяки адміністрації бібліотеки – директору Ларисі Савран та заступнику директора Наталії Шелест.

Ольга Рєпіна багато років викладала у ВНЗ м. Дніпропетровська, тому на презентації були не тільки колеги, зацікавлені гості, а й її колишні студенти та волонтери, з якими вона організувала Проект психологічної допомоги переселенцям із зони АТО.

Презентація книги почалася з інтерв’ю зі ЗМІ, де виступила не тільки авторка книги, а й дизайнер обкладинки та ілюстрацій – молода художниця Олена Капшукова.

Анатолій Шкляр, який написав вступ до книги, схвально висловився про творчість пані Ольги, охарактеризувавши нову збірку літературної критики як подію у літературному житті Дніпропетровщини, оскільки жанр літературної критики зараз вельми рідкий.

Еліна Заржицька у своїй промові зазначила, що збірка має цікаву й незвичну назву, яка пояснює можливість отримання творчої активності авторам через креативний процес.

У своєму привітанні та заключному слові Володимир Луценко побажав Ользі Рєпіній подальшої творчої наснаги та продуктивної роботи як у журналістиці, так й у письменницькій праці.

Наприкінці заходу кожен з присутніх літераторів, на чиї твори були написані рецензії, тримав примірник книги з автографом автора. Авторка також планує передати книги у подарунок колегам, які живуть в інших областях України.

Текст: Анастасія Мишуста

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Анатолій Шеляр (джерело: Портал "Жінка-Українка")

ВІЧНЕ – ЗА ПОРОГОМ...

Література здавна була живлючим ковтком джерельної води, тим чистим повітрям, яке допомагає мислити, вселяє надію. Завдяки літературі в Україні запалювалися серця, виростали люди чесні, розумні, сповнені високими ідеями.

От і нині, незважаючи на всі катаклізми, негаразди, сумніви, триває літературний процес – одвічний і невмирущий. Виходять нові книги, радують несподівані зустрічі з письменницькими іменами.

Вірші і проза... Не одне століття ці два крила літератури дають людині емоції, можливість злетіти до небачених висот духу. Щось їх зближує, а щось і віддаляє. ... [ Показати всю рецензію ] Якщо у прозі автор переважно пише про те, що знає, то у поезії він фіксує те, що чує. Втім, цей феномен, помічений Оксаною Забужко, утверджує непересічну думку: кожній небайдужій людині потрібні для інтелектуального та емоційного зростання вічно молоді поезія і проза. Еліксир вічної молодості винайшов герой п’єси Карела Чапека алхімік Макропулос. Отож, виносячи в заголовок це ім’я, Ольга Рєпіна прагнула ще раз нагадати: твори будь-якого жанру, позначені відміткою справжності, себто художності, завжди актуальні, корисні, цікаві, несуть у собі квінтесенцію думки...

Пригадується, що в недалекому минулому при обласній письменницькій організації плідно діяла секція критики. З-поміж інших особливо вирізнялися блискучі знавці літератури, інтелектуали Клавдія Фролова та Семен Широков. Запам’яталася і дискусія між ними на сторінках газети «Літературна Україна», яка привернула увагу літературної громадськості. У кожного з цих двох критиків була власна точка зору щодо творчого процесу 70 – 80 рр. минулого століття. На жаль, обоє вже пішли у захмарні обшири.

Останнім часом все частіше міркуєш про таке: в Україні і, зокрема, на Дніпропетровщині не досить активно працює критичний цех. Знавців літератури вистачає, однак далеко не кожен виявляє бажання чи сміливість говорити про творчі здобутки або ж прорахунки письменників. Декому не вистачає кваліфікації, дехто не бажає займатися справою, яка не несе матеріальних вигод.

Поза всяким сумнівом, послідовна і плідна праця по створенню цієї книги заслуговує на повагу. Більше двох десятків імен з усієї України, чимало творів, які осягнула своїм художницьким зором Ольга Рєпіна, – це неоціненний внесок у розвиток критичної думки. Авторка книги «Наш засіб Макропулоса» раз по раз входить у світ того чи іншого поета чи прозаїка, відшукує найсуттєвіше, те, що визначає творчу індивідуальність. Отож знову і нову переконуєшся: така критика відіграє не лише оцінюючу чи узагальнюючу роль, вона є силою, яка несе інформацію, рухає літературний процес, а ще – спонукає письменників до самовдосконалення, допомагає долати хаос в естетиці, плекає гарні смаки у читачів.
Анатолій Шкляр, член Національної спілки письменників України

[ Згорнути рецензію ]