Еліна Заржицька : Заєць та чарівний барабан : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Юлія Кривенко (джерело: Блог учителя)

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. – Харків: Юнісофт, 2017. – 64 с.

Незважаючи на велику кількість нових імен, що нещодавно зійшли на небосхилі сучасної української літератури для дітей, авторів, які пишуть для наймолодшої категорії читачів, не так уже й багато. Еліна Заржицька – письменниця, що творить саме для маленьких книголюбів, а не для їх батьків. Казки письменниці не призначені для читання дорослими, їх повинні читати саме діти. І книга «Заєць та чарівний барабан» належить до їх когорти.
Пропонуючи маленьким читачам зануритись у чарівний світ казки, автор обіцяє нам, що

«Прості ... [ Показати всю рецензію ] та мудрі, веселі та розумні, ці історії обов’язково сподобаються малечі, спонукатимуть їх до читання».

Але ж усім «просунутим» батькам відомо, що книги для дітей повинні бути не просто пізнавальними, дитячі видання мають відповідати певним критеріям. На обкладинці вказано 1 рівень, а книга входить до серії «Читаю сам». Це означає, що «Заєць та чарівний барабан» призначений для тих, хто щойно навчився читати. А значить, і вимоги до видання – якнайсуворіші, оскільки невдало обрана перша книга може «відбити» у дітлахів бажання читати на все життя. Тож перевіримо книгу Еліни Заржицької на відповідність основним вимогам до творів для малечі.

Вимоги до творів для найменших читачів і «Заєць та чарівний барабан»
Заєць та чарівний барабан. Еліна ЗаржицькаЯскравість. Хоча психологи і вказують на негативний вплив дуже яскравих кольорів на психіку, саме на них спершу звертає увагу дитина. Тому обкладинка книги має бути яскравою і впадати в око, інакше малюк просто нею не зацікавиться. За цим пунктом видавництву «Талант» можна сміливо ставити «+».
Максимальна кількість малюнків (малюнок на кожному розвороті). Малюнок не тільки привертає увагу маленького читача, він є одним із способів пізнання дійсності. Саме за допомогою малюнка дитина зіставляє звучання і написання слова з реальними предметами. Яскравих ілюстрацій Рибакової О.В. до казок у книзі дійсно багато, проте розташовані вони не дуже вдало: є кілька розворотів зовсім без малюнків. Тому за цим пунктом – «+/-».
Великий зрозумілий шрифт. Із цим усе прекрасно – літери великого розміру, зрозумілі. Тож «+».
Збірник невеликих історій. Якою б гарною, на думку дорослого, не була казка, її великий обсяг стомлює малюка. Розмір казки має бути на один раз. Саме так і побудована книга Еліни Заржицької. «Заєць та чарівний барабан» – це одна з п’яти казок про тварин у збірнику. Крім неї дітлахи прочитають «Про самотнього кабанчика», «Як дружба допомогла кабану та качці від мисливця врятуватися», «Про ліниву ворону» та «Як жаба ненажерливій щуці помстилась».
Заєць та чарівний барабан. Еліна ЗаржицькаЯкомога більше дії і якомога менше описів – головна вимога до сюжету. Оскільки сама дитина – це дія і оптимізм, то й твори для неї мають бути веселими та дієвими. Якщо і є недоліки в цій книзі Еліни Заржицької, так це описи героїв і обставин. Казки авторки позитивні та динамічні. Але, аби дістатися початку розвитку сюжету, малечі іноді доводиться долати сторінку описів. Наприклад, таких:
«Жила у лісі ворона. Але ж і дурна вона була! Та ще й ледача. Нічого робити не хотіла, навіть обід собі приготувати. Про таких кажуть: до їжі рачки лізе, а до роботи києм не загнати. Як жила, питаєш, любий друже? А так і жила – і на сніданок, і на обід, і на вечерю до знайомих ходила. То до білки завітає, то до зайця, а то й до їжака. Навіть до лисиці та ведмедя навідувалася. Так собі й жила. Але якось влітку сталася у тому лісі велика посуха. Немає дощу день, немає тиждень, місяць… Посохло все, пожовкло. Зелена травичка на сіно висохла, шишки та горіхи зеленими пообпадали, зморшкуваті плоди-ягоди де-не-де побачиш»

( с. 38 – 39). Так, опис містить більше дієслів, ніж прикметників, але від того описом бути не припиняє.

А деякі речення авторки є дуже довгими і складними для розуміння:

«У давні часи між водами могутнього Дніпра-Славути з грізними кам’яними іклами, саме у тій місцевості, де згодом величне місто постало, був острів, увесь зарослий лісом»

(с.3).

Чіткість і ясність. Добро в казках повинно перемагати зло, а різні напівтони й натяки діти навчаються розуміти значно пізніше. Казки Еліни Заржицької не є винятком: позитивні герої долають негативних. Крім того, авторка вже на початку дає чітку характеристику своїм персонажам (ненажерлива щука, лінива ворона), і це допомагає дітлахам зорієнтуватися. За цим пунктом усе чудово.
ЗакладкаПізнання і мораль. Звичайно, дитині приємніше читати казку, ніж підручник. Тому казка повинна чомусь навчити і мусить містити мораль. Письменниця дотримується цього правила, кожна її історія завершується своєрідним висновком і народним прислів’ям.
Відзначу і те, що в кінці кожної казки є запитання на уважність для юних читачів. А перевірити правильність відповіді можна за допомогою спеціальної закладки.

Висновок
Заєць та чарівний барабан. Еліна Заржицька«Заєць та чарівний барабан» Еліни Заржицької – цікавий, добре проілюстрований збірник казок про тварин повчального характеру для старших дошкільнят і молодших школярів. Мова письменниці яскрава і колоритна, створені нею образи запам’ятовуються надовго, а викладені в книзі історії навчають дітлахів товаришувати і чинити по совісті.

Мій вирок: книгу «Заєць та чарівний барабан» варто читати. За п’ятибальною системою я б поставила тверду четвірку.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Валентина Пустова (джерело: Буквоїд)

Сучасні діти – це нове покоління. Психологи їх називають покоління «Z» або діти цифрового покоління. Вони з дитинства чудово справляюся з гаджетами, їх неможливо примусити щось зробити. Цим дітям необхідно пояснити, для чого потрібно виконати певну дію.

Саме тому існує проблема не читаючих дітей у сучасному суспільстві. І саме тому сучасним письменникам треба проявити гнучкість, щоб створити такий твір, щоб він зацікавив дитину. В той же час цей твір повинен нести і виховне навантаження.

Тому наша сучасниця, дніпрянка Еліна Заржицька і створила цикл казок, які об’єднала у збірник «Заєць та ... [ Показати всю рецензію ] чарівний барабан». Це казки про тварин. Але наділені вони людськими якостями. Короткі діалоги не перевтомлюють маленького читача, але ненав’язливо знайомляться з діалектами рідного краю, вчать дружити та вибирати друзів за інтересами. Особливо добре у авторки виходить підводити підсумки діям персонажів казки, застосовуючи фразеологічні обороти.

Письменниця приділила велику увагу місцевому колориту. Персонажі її казок живуть на дніпровських берегах. З якою любов’ю, яким трепетним хвилюючим настроєм письменниця називає Дніпро Славутою. Згадує історичні місця на берегах могутньої ріки. Ці обороти ненав’язливо змушують дитину цікавитися історією рідного краю. У творах письменниці зустрічаються і слова-архаїзми (ушкварить, пороснув). Так, їх важко прочитувати та зрозуміти з першого разу. Але це не вважаю недоліком. Швидше за все, це погляд у минуле, що дозволяє дитині збагатити свій словниковий запас, звертаючись до словників та інших довідкових джерел (тих же гаджетів). Поринути та відчути неповторність колишнього часу.

Особливо хочеться виділити те, що Е. Заржицька має і свій неповторний погляд і на деякі звички тварин. Походження цих звичок пані Еліна влучно перетворює у захоплююче дійство своїх героїв. Так, ми маємо нову версію, чому зайці в пеньок барабанять, а ворони шкодять іншим звірятам.

Окремо хочу відмітити специфічну методичну розробку до творів збірки «Заєць та чарівний барабан». Після кожної казки є тестові завдання для розуміння прочитаного та «ключ» для їх перевірки у вигляді закладини з вирізаними позначками для кожної казки своя.

Підсумовуючи, мушу сказати, що дана збірка казок відповідає віковій категорії «для молодшого шкільного віку».

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Валентина Пустова (джерело: Портал Жінка-УКРАЇНКА)

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. Х. – Юнісофт, 2017. – 64 с.: іл. - (Серія «Читаю сам»)

Сучасні діти – це нове покоління. Психологи їх називають покоління «Z» або діти цифрового покоління. Вони з дитинства чудово справляюся з гаджетами, їх неможливо примусити щось зробити. Цим дітям необхідно пояснити, для чого потрібно виконати певну дію.

Саме тому існує проблема не читаючих дітей у сучасному суспільстві. І саме тому сучасним письменникам треба проявити гнучкість, щоб створити такий твір, щоб він зацікавив дитину. В той же час цей твір повинен нести і виховне навантаження.

Тому ... [ Показати всю рецензію ] наша сучасниця, дніпрянка Еліна Заржицька і створила цикл казок, які об’єднала у збірник «Заєць та чарівний барабан». Це казки про тварин. Але наділені вони людськими якостями. Короткі діалоги не перевтомлюють маленького читача, але ненав’язливо знайомляться з діалектами рідного краю, вчать дружити та вибирати друзів за інтересами.Особливо добре у авторки виходить підводити підсумки діям персонажів казки, застосовуючи фразеологічні обороти.

Письменниця приділила велику увагу місцевому колориту. Персонажі її казок живуть на дніпровських берегах. З якою любов’ю, яким трепетним хвилюючим настроєм письменниця називає Дніпро Славутою. Згадує історичні місця на берегах могутньої ріки. Ці обороти ненав’язливо змушують дитину цікавитися історією рідного краю.У творах письменниці зустрічаються і слова-архаїзми (ушкварить, пороснув).Так,їх важко прочитувати та зрозуміти з першого разу. Але це не вважаю недоліком. Швидше за все, це погляд у минуле, що дозволяє дитині збагатити свій словниковий запас, звертаючись до словників та інших довідкових джерел (тих же гаджетів). Поринути та відчути неповторність колишнього часу.

Особливо хочеться виділити те, що Е. Заржицькамає і свій неповторний погляд і на деякі звички тварин. Походження цих звичок пані Еліна влучно перетворює у захоплююче дійство своїх героїв. Так, ми маємо нову версію, чому зайці в пеньок барабанять, а ворони шкодять іншим звірятам.

Окремо хочу відмітити специфічну методичну розробку до творів збірки «Заєць та чарівний барабан». Після кожної казки є тестові завдання для розуміння прочитаного та «ключ» для їх перевірки у вигляді закладини з вирізаними позначками для кожної казки своя.

Підсумовуючи, мушу сказати, що дана збірка казок відповідає віковій категорії «для молодшого шкільного віку».



Пустова Валентина Дмитрівна,

вчитель початкових класів Чаплинської філії
Чаплинської СЗОШ Васильківського району
Дніпропетровської області

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Юрій Ключ (джерело: Жінка-УКРАЇНКА)

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. Х. – Юнісофт, 2017. – 64 с.: іл. - (Серія "Читаю сам")

Можна справді повірити, що заєць, знайшовши давним-давно барабан, почав ним лякати вовків та лисиць, а відтоді й стукають вже спадкоємці того давнього вуханя лапками по пеньках. Хоча, можливо, то зовсім не маленький кабанчик шукає друзів, а сам маленький читач, зневірившись в їх пошуку, звернувся якогось самотнього вечора за порадою до книжки. І знайшов її, як і кабанчик – друга качку. Та повірив разом з кабанчиком в існування справжньої дружби, не зважаючи на перші невдачі в її розшуках.

Обдуриш ... [ Показати всю рецензію ] раз, другий, третій. Та ланцюг обману нетривкий, колись він та розірветься й боляче вдарить по тобі самому. Вдарить, й ти перетворишся з дрібного шахрая на підлу й злу людину, яка коїть недобре навколишньому світу й, мабуть, перш за все, собі. Бо людина живе в суспільстві, як та лінива ворона в лісі серед звірів, а, отже, бажаючи лиха іншим, ти заподіюєш його собі. Тому – розплачуючись злом – не можна чекати на добро. Силою хитрості і підступності, здається, можна перемогти кожного. Така самовпевненість ніколи не зраджувала щуку. До тих пір, коли вона не зіткнулась з слабкістю жабки й, водночас, вседолаючою силою материнської любові, й розпачем втрати найдорожчого в житті матері – власних діточок. Цією всеперемагаючою силою й здолала квола жабка в сто крат сильнішу щуку.

Такі самоцвіти мудрості дарує юним читачам книжка Еліни Заржицької «Заєць та чарівний барабан». Коли вони піднімуть віко обкладинки й заглибляться в читання, їх огорне мереживо витоків рідного краю, яке виховним та пізнавальним орнаментом обробляє саме тло казкового світу, можливо, першого друкованого слова, котре самостійно, без допомоги дорослих, пізнає початкуючий любитель друкованого слова. А, прочитавши казки, замислиться не тільки над своїм життям та вчинками, а й зацікавиться історією рідного краю та його природою. Бо дії всіх казок Еліни Заржицької відбуваються не десь там, в далеких екзотичних (а тому й мало зрозумілих країнах), а поряд. Варто лишень вийти на міську вулицю чи помандрувати до сільського ставка.

І вічність України, з прадавніх часів до наших, швидкоплинних днів, постає поруч. Й не в якихось вигаданих та заплутаних мудрагелями-педагогами виховних лабіринтах. А в правічній, перевіреній століттями, формі української казки. Котра завдяки Еліні Заржицькій та її послідовникам ще довго житиме, не зважаючи на рішучий наступ віртуальних комп’ютерних образів, часом зовсім не виправданих. Житиме й прищеплюватиме юному поколінню любов до України, друкованого слова та світлі ідеали добра.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Юрій Ключ, м. Апостолове (джерело: Книгобачення)

Еліна Заржицька. Заєць та чарівний барабан. Х. – Юнісофт, 2017. – 64 с.: іл. - (Серія "Читаю сам")

Можна справді повірити, що заєць, знайшовши давним-давно барабан, почав ним лякати вовків та лисиць, а відтоді й стукають вже спадкоємці того давнього вуханя лапками по пеньках. Хоча, можливо, то зовсім не маленький кабанчик шукає друзів, а сам маленький читач, зневірившись в їх пошуку, звернувся якогось самотнього вечора за порадою до книжки. І знайшов її, як і кабанчик – друга качку. Та повірив разом з кабанчиком в існування справжньої дружби, не зважаючи на перші невдачі в її розшуках.
Обдуриш ... [ Показати всю рецензію ] раз, другий, третій. Та ланцюг обману нетривкий, колись він та розірветься й боляче вдарить по тобі самому. Вдарить, й ти перетворишся з дрібного шахрая на підлу й злу людину, яка коїть недобре навколишньому світу й, мабуть, перш за все, собі. Бо людина живе в суспільстві, як та лінива ворона в лісі серед звірів, а, отже, бажаючи лиха іншим, ти заподіюєш його собі. Тому – розплачуючись злом – не можна чекати на добро. Силою хитрості і підступності, здається, можна перемогти кожного. Така самовпевненість ніколи не зраджувала щуку. До тих пір, коли вона не зіткнулась з слабкістю жабки й, водночас, вседолаючою силою материнської любові, й розпачем втрати найдорожчого в житті матері – власних діточок. Цією всеперемагаючою силою й здолала квола жабка в сто крат сильнішу щуку.
Такі самоцвіти мудрості дарує юним читачам книжка Еліни Заржицької «Заєць та чарівний барабан». Коли вони піднімуть віко обкладинки й заглибляться в читання, їх огорне мереживо витоків рідного краю, яке виховним та пізнавальним орнаментом обробляє саме тло казкового світу, можливо, першого друкованого слова, котре самостійно, без допомоги дорослих, пізнає початкуючий любитель друкованого слова. А, прочитавши казки, замислиться не тільки над своїм життям та вчинками, а й зацікавиться історією рідного краю та його природою. Бо дії всіх казок Еліни Заржицької відбуваються не десь там, в далеких екзотичних (а тому й мало зрозумілих країнах), а поряд. Варто лишень вийти на міську вулицю чи помандрувати до сільського ставка.
І вічність України, з прадавніх часів до наших, швидкоплинних днів, постає поруч. Й не в якихось вигаданих та заплутаних мудрагелями-педагогами виховних лабіринтах. А в правічній, перевіреній століттями, формі української казки. Котра завдяки Еліні Заржицькій та її послідовникам ще довго житиме, не зважаючи на рішучий наступ віртуальних комп’ютерних образів, часом зовсім не виправданих. Житиме й прищеплюватиме юному поколінню любов до України, друкованого слова та світлі ідеали добра.

[ Згорнути рецензію ]