Володимир Вакуленко-К : Татусева книга : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Валерія Бєляєва (джерело: Видавництво Сарого Лева)

Татко й вірші –це вже чарівне поєднання. У мене, наприклад, чудові стосунки з батьком– це людина, якій я телефоную принаймні тричі щодня, хоча живе він в іншому місті. А от уявити, щоб тато читав мені віршики, не можу. Хоча хтозна. Може, цей серйозний дядько з бородою щось приховує, і в дитинстві навіть пісеньки нам із братом наспівував…

Тому власне видання з назвою «Татусева книга» та гарнющим татком у ковбойському капелюсі на обкладинці викликало в мене шалене захоплення. Батько і матуся для дитини – найближчі у світі люди. І так чудово, коли з раннього дитинства встановлюється настільки ніжний ... [ Показати всю рецензію ] зв’язок, коли татко стає одночасно й суперменом, і порадником, і найкращим другом.

Замість коника – мій тато

Мусить вранці поспішати.

– Що ж ти тата осідлав?

– Пішки йшли б, так він проспав…

Книжку написав Володимир Вакуленко-К. для двох синочків, Віталіка та Влада, про що свідчить присвята твору й звернення в деяких текстах. Це низка дотепних віршиків із оригінальними/нестандартними сюжетами. Вони про речі, добре відомі дитинці, але подані в цікавій формі: про яскраву клумбу з квітів, які вирощує слоник Славко, про переповнену зупинку, де кумедний щурик намагається сісти на автобус, тощо. Є і зовсім дивовижні сюжети. Діткам точно буде цікаво прочитати смішні історії про новосілля крота, день народження кульбабки або равлика-школярика, що, вийшовши з дому 1-го вересня, до листопада нарешті доповз до школи.

Гумор пронизує всю книжку. Тут є навіть спеціальні павуки, що сміх продавали. Надзвичайні ілюстрації Наталки Гайди додають татковій дотепності барв і викликають добру усмішку з першої до останньої сторінки. Це справді не банальні історії, а яскраві оповіді, що, підозрюю, складені не без допомоги синівської фантазії. Щодо ілюстрацій – вони настільки приємні, що, наприклад,у таксу я просто закохалася. Загалом, як і в усю творчість Наталки Гайди, яку, користуючись нагодою, кілька годин переглядала на теренах інтернету.

Вимальовується виразний і цікавий образ тата, адже вірші не абстрактні, а дуже особисті. Можна почути батьковий голос, що читає їх синочкам під час гри. Цей татко – і сильний ковбой, що, безперечно, є прикладом для наслідування та об’єктом дитячого захоплення, і ніжний батько, що співає синам власну надзвичайно «смачну» колискову, в якій є «шоколадні ночі», «карамельний ему» та «яблучні ліхтарики», і бешкетник, який вдає коника, везучи малюка в дитячий садок, і добрий оповідач цікавих історій про тварин і не тільки.

Варто також зазначити, що якість видання і друку відмінна, чим «Видавництво Старого Лева» завжди може похвалитися. Обов’язкова, як на мене, книжка для читання малюкам десь від 2–3 рочків до дошкільного віку, та й просто для естетичного задоволення.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: БІЛЕЦЬКА НАТАЛІЯ (джерело: Видавництво Сарого Лева)

«Татусева книга» - книга двох талановитих людей – Володимира Вакуденка-К., який написав динамічні та жваві віршики та присвятив їх своїм синам, та Наталки Гайди, яка створила яскраві ілюстрації.



Мабуть, найперше, що впаде в око малюкам – ілюстрації – великі, барвисті й напрочуд цікаві та гарненькі. Оригінальне бачення тварин, які на сторінках збірки постають в одязі та із зачісками, ще більше зацікавить дітлахів. Бо ж хіба можна оминути такого милого слоника Славка чи равлика-школярика? І навіть щур у Наталки Гайди вийшов дуже симпатичним.

Вірші Володимира Вакуленка-К. не лише милі, ... [ Показати всю рецензію ] а й повчальні. Кожен вірш, адресований батьком сину, вчить малюків чогось доброго. Щур та слоник навчають працьовитості, кріт – доброзичливості, коза і рибка навчають хорошої вимови і навіть чайник показує, що треба допомагати близьким у біді.

Жодне із звірят не обділене увагою:

Лиска перша модниця.
Справді, тільки подивіться –
З листя в лисоньки спідниця.
А у зайця біла шапка –
З маргариток та кульбабки.
В їжачка є рукавички
З ягідок та грушки-дички.
А ведмедику на лапки
Жабки зшили стильні тапки…

Але головними персонажами книги є татко – завжди люб’язний, розумний та веселий, та Віталік – син, допитливий і невгамовний «розмальований малюк».

Окремою тему виринає дружба. Навіть несумісні тварини, як-от кроти і страуси, товаришують («Друзі різні є усюди,/ Другом може бути всяк!»), а усі проблеми стають дрібницями, коли поруч є друг.

Усі вірші римовані, легко запам’ятовуються і є чудовими вправами для розвитку мовлення. Особливо це стосується Кізчиної скоромовки та Корчуватого віршика, написаних спеціально для цього.

Але головне – це любов, з якою тато пише своєму сину…

[ Згорнути рецензію ]