|
ВІСНИК VI I-го міжнародного конкурсу короткої прози Zeitglas-2017 : ВІСНИК VI IМіжнародного конкурсу короткої прози (Конкурс на кращий прозовий твір )
Олександр Апальков, Юрій Шеляженко, Любов СЕРДУНИЧ
(Переклад:
Апальков Олександр)
— Склянка Часу*Zeitglas,
2017.
— 256 с.
— (Серія: Вісник конкурсу).
— м.Канів. — Наклад 200 шт.
Можливість автографа.
ББК: 84 (4-Укр.-Рос) 6-5
Жанр:
— Проза
Анотація:
VII Міжнародний конкурс короткої прози
"Zeitglas-2017"
був оголошений 1 січня 2017 року та тривав до 14 січня 2018 року.
Будь-який автор мав змогу надіслати ВЛАСНИЙ текст на предмет конкурсного розгляду.
редакция журналу СЧ приймала до розгляду авторські тексти за обов`язкової наявності:
короткій біографії автора ( із зазначенням року народження, поштової адреси, телефона).
* тексти повинні були надсилатися до редакції журналу СЧ у роздруковці на папері з обов`язковим доданням електронної версії /CD, або по е-пошті/ в програмі Word або RTF ( з чіткою різницею тире від дефісу, перевіреною орфографією, без усяких обрамлень і довільних форматувань) *+ короткої біографії автора ( із зазначенням року народження та вірно поданої поштової адреси автора: Прізвище та ім`я по батькові, вулиця, номер будинку та квартири, місто, поштовий індекс ).
Автори трьох найкращих творів будуть відзначені нагородами. Іх новели буде перекладено на німецьку мову та опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas"
Упорядник: Апальков Олександр
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Басанець Олександр Михайлович
*1953 р., с.Бузівка Дніпропетровської області.
Без літери “Н”
Вона здійняла лемент тоді, коли Анатолій Федорович ще й не переступив поріг її кабінету. Інструктор райкому Компартії України причинив за собою масивні дерматинові двері, затупцював і нічого не міг второпати. Хтось, виявляється, норовить радянську владу турнути, вже добрався до вождя світового пролетаріату, а бійці ідеологічного фронту осторонь ходять!
Трон третього секретаря райкому Олени Кузьмівни містився біля вікна навпроти трьох блискучих полірованих столів, з’єднаних докупи ... [ Показати весь уривок ]
й обрамлених з обох боків по ряду виструнчених стільців, – аж ув очах ряботить. Присісти б скраєчку…
Розмахуючи руками, жінка зачепила канцелярську піраміду – й із перекинутого гніздечка випурхнули ручки й олівці. Анатолій Федорович поспішив підхопити їх, мовби побоюючись, що вони розіб’ються, коли попадають на товстелезний килим. І начальниця враз оговталась. Разом вони поскладали канцелярське приладдя, яке знову наїжачилось барвистими стрижнями й ковпачками.
Олена Кузьмівна потирала забиту руку й заговорила тихіше, вже не скоромовкою. Ну от, жінка як жінка, з трохи неправильним, однак чимось симпатичним обличчям, із рухливою мімікою.
Докумекав насамкінець партпрацівник. Із пам’ятника засновника пролетарської держави збито літеру «Н». Це їй люди підказали. Перший секретар ще не довідався.
Ага, раз «збито», то це не означає «збили», раз «люди», значить якийсь службовець, що квапився на роботу (либонь, із відділення зв’язку, бо трудівники культури сповзаються на десяту, а більше там нікому вештатись), раз «перший секретар ще не довідався», то слід діяти швидше, щоб до керівника вищого рангу таке страхітливе повідомлення не надійшло зовсім. А коли й довідається, то що? Аж нічого! Просто третьому секретареві вигідніше тримати марку, що з ідеологією в районі все чин-чином... [ Згорнути уривок ]
|
