Еліна Заржицька : Що ми знаємо про себе? : Оповідки про організм людини : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Ольга Полевина (джерело: Книгобачення)

Серед літераторів досить поширена думка, що для дітей пишуть ті, хто не може писати для дорослих. Відразу обмовлюся, що так думають не всі, але не раз вловлювала щось на зразок зарозумілості від авторів при згадці про дитячу літературу.
І дарма. Писати для дітей набагато складніше. І відбір книг для них має бути більш ретельним, адже те, що читається в дитинстві, запам'ятовується на все життя. І важливо не забивати дитячу голівку різними дурницями, а компактно наповнювати її набором знань, який стане в нагоді в подальшому житті.
Дитяча література має бути інформативною, захопливою, художньо яскравою. ... [ Показати всю рецензію ] Діти – це маленькі люди, і ставитися до них треба з повагою. Говорячи про серйозні речі, треба створити таку систему образів, яка відповідає їхньому вікові. А це непросто! У казці про метеликів і комашок, крім сюсюкання, має бути така модель стосунків, щоб вона міцно увійшла у свідомість. Потім метеликів можна замінити на образи, які більше відповідають дорослому віку, але модель залишиться: у будь-якому вигляді сміливість, доброта, благородство, винахідливість і ще багато і багато чого має бути незмінними.
Дитяча література не може бути нудною, бо через кілька хвилин увага маленького читача відключиться. І кожне оповіданнячко має щось дати в сенсі інформації.
Книжок для дітей – безліч. І лушпиння серед них – теж...
Я – викладач фортепіано, а це значить, що працюю з дітьми від 4-х до 15-ти років включно, і, що важливо, – індивідуально. Кожна дитина потребує певного підходу: що вийшло з одним, може бути марним для іншого. Розучуючи один і той ж твір з різними дітьми, доводиться шукати індивідуальні шляхи передачі матеріалу. І вони часом настільки відрізняються, що говорити про якусь загальну, універсальну методику смішно. Треба відчувати дитину, шукати до неї ключик у залежності від її здібностей і рівня розвитку інтелекту...
Це я веду до того, що в мене є унікальна можливість, якої немає у вчителів середньої школи, які працюють з класом, у якому кілька десятків учнів.
Я завжди відчувала брак відповідної літератури для молодшого віку – як музичної, так і спеціальної, а також художньої. І яка радість, коли трапляється відмінний збірник, доступний для розуміння, яскравий, що запам'ятовується!
Мій син виріс на казках народів світу – з усіх кінців світу. Я спеціально вишуковувала казки і легенди, міфи і сказання. Це – безпрограшний варіант: народна мудрість уже подбала про необхідний набір знань, випробуваний у поколіннях. Але є багато інших знань, які потрібно донести, а в казках про них – ні слова.
Коли мій 4-річний син хворів і вередував, відмовляючись приймати ліки, мені доводилося складати історії про хоробрих лейкоцитів, які борються з ворогами-мікробами, але яким бракує набоїв і зброї. А контейнер зі зброєю – ось він, на долоні! Ці біленькі пігулки – цілий арсенал! Бідолахи-лейкоцити сидять в осаді, їх атакують, у них залишилося лише дві гранати і п'ять патронів, але!.. Але зараз ми їм пошлемо підмогу – і вони розгромлять ворога!
І пігулки, і огидні мікстури від кашлю свідомо, з радістю ковтаються...
Це я веду ось до чого: коли б у ті роки мені трапилася книжка Еліни Заржицької «Що ми знаємо про себе?», тоді не довелося б винаходити велосипед.
Це книжка, яка буде цікавою і дошкільнятам, і школярам. Це, по суті, анатомія в картинках і в цікавих розповідях. Автор у легкій цікавій формі розповідає про найскладніші речі – про серце, про судини, про головний мозок – та про все інше, що є в організмі. Як влаштовані, як функціонують, що їм шкідливо, а що – корисно. І все це мовою – зрозумілою, доступною і цікавою дітям. Та й їхнім юним мамам буде не зайве про все це дізнатися – у книжці є багато з того, що знати необхідно.
Чи потрібна така література? Безумовно! Я аплодую авторові, якому вдався такий складний проект. Я радила б цю книжку мати разом з букварем, бо це теж буквар.
Що ми знаємо про свій організм? Багато хвороб – від незнання, від «неправильної експлуатації». Але спробуйте навчити анатомії! І старшокласникам вона не лізе в голову, і студенти медичних коледжів через силу освоюють цей складний предмет!
Але якщо починати з самого дитинства, – як знадобляться ці знання в майбутньому! Від скількох проблем вони можуть зарадити!
Еліна Заржицька переклала «дитячою» мовою цілу енциклопедію. Прочитавши цю книжку, ви закладете дитині основи необхідних знань. Можу тільки припустити, яку гору спеціальної літератури довелося перечитати авторові, скільки інформації зібрати – і так витончено, компактно, захопливо подати!
Браво, пані Еліно! Ваша книжка має бути в кожній родині, у кожній шкільній бібліотеці! Дякую вам від імені всіх карапузів, які, можливо, після прочитання остерігатимуться пхати до рота ягоди незнайомих рослин, стрибати з високих парканів і з криком вириватися з маминих рук у кабінеті стоматолога...

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ольга Полевина (джерело: сайт НСПУ)

Серед літераторів досить поширена думка, що для дітей пишуть ті, хто не може писати для дорослих. Відразу обмовлюся, що так думають не всі, але не раз вловлювала щось на зразок зарозумілості від авторів при згадці про дитячу літературу.

І дарма. Писати для дітей набагато складніше. І відбір книг для них має бути більш ретельним, адже те, що читається в дитинстві, запам’ятовується на все життя. І важливо не забивати дитячу голівку різними дурницями, а компактно наповнювати її набором знань, який стане в нагоді в подальшому житті.

Дитяча література має бути інформативною, захопливою, художньо ... [ Показати всю рецензію ] яскравою. Діти – це маленькі люди, і ставитися до них треба з повагою.

Говорячи про серйозні речі, треба створити таку систему образів, яка відповідає їхньому вікові. А це непросто! У казці про метеликів і комашок, крім сюсюкання, має бути така модель стосунків, щоб вона міцно увійшла у свідомість. Потім метеликів можна замінити на образи, які більше відповідають дорослому віку, але модель залишиться: у будь-якому вигляді сміливість, доброта, благородство, винахідливість і ще багато і багато чого має бути незмінними.

Дитяча література не може бути нудною, бо через кілька хвилин увага маленького читача відключиться. І кожне оповіданнячко має щось дати в сенсі інформації.

Книжок для дітей – безліч. І лушпиння серед них – теж… Я – викладач фортепіано, а це значить, що працюю з дітьми від 4-х до 15-ти років включно, і, що важливо, – індивідуально. Кожна дитина потребує певного підходу: що вийшло з одним, може бути марним для іншого.

Розучуючи один і той ж твір з різними дітьми, доводиться шукати індивідуальні шляхи передачі матеріалу. І вони часом настільки відрізняються, що говорити про якусь загальну, універсальну методику смішно. Треба відчувати дитину, шукати до неї ключик у залежності від її здібностей і рівня розвитку інтелекту…

Це я веду до того, що в мене є унікальна можливість, якої немає у вчителів середньої школи, які працюють з класом, у якому кілька десятків учнів.

Я завжди відчувала брак відповідної літератури для молодшого віку – як музичної, так і спеціальної, а також художньої. І яка радість, коли трапляється відмінний збірник, доступний для розуміння, яскравий, що запам’ятовується!

Мій син виріс на казках народів світу – з усіх кінців світу. Я спеціально вишуковувала казки і легенди, міфи і сказання. Це – безпрограшний варіант: народна мудрість уже подбала про необхідний набір знань, випробуваний у поколіннях. Але є багато інших знань, які потрібно донести, а в казках про них – ні слова.

Коли мій 4-річний син хворів і вередував, відмовляючись приймати ліки, мені доводилося складати історії про хоробрих лейкоцитів, які борються з ворогами-мікробами, але яким бракує набоїв і зброї. А контейнер зі зброєю – ось він, на долоні! Ці біленькі пігулки – цілий арсенал! Бідолахи- лейкоцити сидять в осаді, їх атакують, у них залишилося лише дві гранати і п’ять патронів, але!.. Але зараз ми їм пошлемо підмогу – і вони розгромлять ворога!

І пігулки, і огидні мікстури від кашлю свідомо, з радістю ковтаються… Це я веду ось до чого: коли б у ті роки мені трапилася книжка Еліни Заржицької «Що ми знаємо про себе?», тоді не довелося б винаходити велосипед.

Це книжка, яка буде цікавою і дошкільнятам, і школярам. Це, по суті, анатомія в картинках і в цікавих розповідях. Автор у легкій цікавій формі розповідає про найскладніші речі – про серце, про судини, про головний мозок – та про все інше, що є в організмі. Як влаштовані, як функціонують, що їм шкідливо, а що – корисно. І все це мовою – зрозумілою, доступною і цікавою дітям. Та й їхнім юним мамам буде не зайве про все це дізнатися – у книжці є багато з того, що знати необхідно.

Чи потрібна така література? Безумовно! Я аплодую авторові, якому вдався такий складний проект. Я радила б цю книжку мати разом з букварем, бо це теж буквар.

Що ми знаємо про свій організм? Багато хвороб – від незнання, від «неправильної експлуатації». Але спробуйте навчити анатомії! І старшокласникам вона не лізе в голову, і студенти медичних коледжів через силу освоюють цей складний предмет!

Але якщо починати з самого дитинства, – як знадобляться ці знання в майбутньому! Від скількох проблем вони можуть зарадити!

Еліна Заржицька переклала «дитячою» мовою цілу енциклопедію. Прочитавши цю книжку, ви закладете дитині основи необхідних знань. Можу тільки припустити, яку гору спеціальної літератури довелося перечитати авторові, скільки інформації зібрати – і так витончено, компактно, захопливо подати!

Браво, пані Еліно! Ваша книжка має бути в кожній родині, у кожній шкільній бібліотеці! Дякую вам від імені всіх карапузів, які, можливо, після прочитання остерігатимуться пхати до рота ягоди незнайомих рослин, стрибати з високих парканів і з криком вириватися з маминих рук у кабінеті стоматолога…

Ольга Полевіна, м. Кропивницький

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ольга Полевина (джерело: Золота пектораль)

Серед літераторів досить поширена думка, що для дітей пишуть ті, хто не може писати для дорослих. Відразу обмовлюся, що так думають не всі, але не раз вловлювала щось на зразок зарозумілості від авторів при згадці про дитячу літературу.

І дарма. Писати для дітей набагато складніше. І відбір книг для них має бути більш ретельним, адже те, що читається в дитинстві, запам’ятовується на все життя. І важливо не забивати дитячу голівку різними дурницями, а компактно наповнювати її набором знань, який стане в нагоді в подальшому житті.
Дитяча література має бути інформативною, захопливою, художньо ... [ Показати всю рецензію ] яскравою. Діти – це маленькі люди, і ставитися до них треба з повагою. Говорячи про серйозні речі, треба створити таку систему образів, яка відповідає їхньому вікові. А це непросто! У казці про метеликів і комашок, крім сюсюкання, має бути така модель стосунків, щоб вона міцно увійшла у свідомість. Потім метеликів можна замінити на образи, які більше відповідають дорослому віку, але модель залишиться: у будь-якому вигляді сміливість, доброта, благородство, винахідливість і ще багато і багато чого має бути незмінними.
Дитяча література не може бути нудною, бо через кілька хвилин увага маленького читача відключиться. І кожне оповіданнячко має щось дати в сенсі інформації.
Книжок для дітей – безліч. І лушпиння серед них – теж…
Я – викладач фортепіано, а це значить, що працюю з дітьми від 4-х до 15-ти років включно, і, що важливо, – індивідуально. Кожна дитина потребує певного підходу: що вийшло з одним, може бути марним для іншого. Розучуючи один і той ж твір з різними дітьми, доводиться шукати індивідуальні шляхи передачі матеріалу. І вони часом настільки відрізняються, що говорити про якусь загальну, універсальну методику смішно. Треба відчувати дитину, шукати до неї ключик у залежності від її здібностей і рівня розвитку інтелекту…
Це я веду до того, що в мене є унікальна можливість, якої немає у вчителів середньої школи, які працюють з класом, у якому кілька десятків учнів.
Я завжди відчувала брак відповідної літератури для молодшого віку – як музичної, так і спеціальної, а також художньої. І яка радість, коли трапляється відмінний збірник, доступний для розуміння, яскравий, що запам’ятовується!
Мій син виріс на казках народів світу – з усіх кінців світу. Я спеціально вишуковувала казки і легенди, міфи і сказання. Це – безпрограшний варіант: народна мудрість уже подбала про необхідний набір знань, випробуваний у поколіннях. Але є багато інших знань, які потрібно донести, а в казках про них – ні слова.
Коли мій 4-річний син хворів і вередував, відмовляючись приймати ліки, мені доводилося складати історії про хоробрих лейкоцитів, які борються з ворогами-мікробами, але яким бракує набоїв і зброї. А контейнер зі зброєю – ось він, на долоні! Ці біленькі пігулки – цілий арсенал! Бідолахи-лейкоцити сидять в осаді, їх атакують, у них залишилося лише дві гранати і п’ять патронів, але!.. Але зараз ми їм пошлемо підмогу – і вони розгромлять ворога!
І пігулки, і огидні мікстури від кашлю свідомо, з радістю ковтаються…
Це я веду ось до чого: коли б у ті роки мені трапилася книжка Еліни Заржицької «Що ми знаємо про себе?», тоді не довелося б винаходити велосипед.
Це книжка, яка буде цікавою і дошкільнятам, і школярам. Це, по суті, анатомія в картинках і в цікавих розповідях. Автор у легкій цікавій формі розповідає про найскладніші речі – про серце, про судини, про головний мозок – та про все інше, що є в організмі. Як влаштовані, як функціонують, що їм шкідливо, а що – корисно. І все це мовою – зрозумілою, доступною і цікавою дітям. Та й їхнім юним мамам буде не зайве про все це дізнатися – у книжці є багато з того, що знати необхідно.
Чи потрібна така література? Безумовно! Я аплодую авторові, якому вдався такий складний проект. Я радила б цю книжку мати разом з букварем, бо це теж буквар.
Що ми знаємо про свій організм? Багато хвороб – від незнання, від «неправильної експлуатації». Але спробуйте навчити анатомії! І старшокласникам вона не лізе в голову, і студенти медичних коледжів через силу освоюють цей складний предмет!
Але якщо починати з самого дитинства, – як знадобляться ці знання в майбутньому! Від скількох проблем вони можуть зарадити!
Еліна Заржицька переклала «дитячою» мовою цілу енциклопедію. Прочитавши цю книжку, ви закладете дитині основи необхідних знань. Можу тільки припустити, яку гору спеціальної літератури довелося перечитати авторові, скільки інформації зібрати – і так витончено, компактно, захопливо подати!
Браво, пані Еліно! Ваша книжка має бути в кожній родині, у кожній шкільній бібліотеці! Дякую вам від імені всіх карапузів, які, можливо, після прочитання остерігатимуться пхати до рота ягоди незнайомих рослин, стрибати з високих парканів і з криком вириватися з маминих рук у кабінеті стоматолога…

Ольга Полевіна,
м. Кропивницьки

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ольга Полевина (джерело: Книгобачення)

Серед літераторів досить поширена думка, що для дітей пишуть ті, хто не може писати для дорослих. Відразу обмовлюся, що так думають не всі, але не раз вловлювала щось на зразок зарозумілості від авторів при згадці про дитячу літературу.
І дарма. Писати для дітей набагато складніше. І відбір книг для них має бути більш ретельним, адже те, що читається в дитинстві, запам'ятовується на все життя. І важливо не забивати дитячу голівку різними дурницями, а компактно наповнювати її набором знань, який стане в нагоді в подальшому житті.
Дитяча література має бути інформативною, захопливою, художньо яскравою. ... [ Показати всю рецензію ] Діти – це маленькі люди, і ставитися до них треба з повагою. Говорячи про серйозні речі, треба створити таку систему образів, яка відповідає їхньому вікові. А це непросто! У казці про метеликів і комашок, крім сюсюкання, має бути така модель стосунків, щоб вона міцно увійшла у свідомість. Потім метеликів можна замінити на образи, які більше відповідають дорослому віку, але модель залишиться: у будь-якому вигляді сміливість, доброта, благородство, винахідливість і ще багато і багато чого має бути незмінними.
Дитяча література не може бути нудною, бо через кілька хвилин увага маленького читача відключиться. І кожне оповіданнячко має щось дати в сенсі інформації.
Книжок для дітей – безліч. І лушпиння серед них – теж...
Я – викладач фортепіано, а це значить, що працюю з дітьми від 4-х до 15-ти років включно, і, що важливо, – індивідуально. Кожна дитина потребує певного підходу: що вийшло з одним, може бути марним для іншого. Розучуючи один і той ж твір з різними дітьми, доводиться шукати індивідуальні шляхи передачі матеріалу. І вони часом настільки відрізняються, що говорити про якусь загальну, універсальну методику смішно. Треба відчувати дитину, шукати до неї ключик у залежності від її здібностей і рівня розвитку інтелекту...
Це я веду до того, що в мене є унікальна можливість, якої немає у вчителів середньої школи, які працюють з класом, у якому кілька десятків учнів.
Я завжди відчувала брак відповідної літератури для молодшого віку – як музичної, так і спеціальної, а також художньої. І яка радість, коли трапляється відмінний збірник, доступний для розуміння, яскравий, що запам'ятовується!
Мій син виріс на казках народів світу – з усіх кінців світу. Я спеціально вишуковувала казки і легенди, міфи і сказання. Це – безпрограшний варіант: народна мудрість уже подбала про необхідний набір знань, випробуваний у поколіннях. Але є багато інших знань, які потрібно донести, а в казках про них – ні слова.
Коли мій 4-річний син хворів і вередував, відмовляючись приймати ліки, мені доводилося складати історії про хоробрих лейкоцитів, які борються з ворогами-мікробами, але яким бракує набоїв і зброї. А контейнер зі зброєю – ось він, на долоні! Ці біленькі пігулки – цілий арсенал! Бідолахи-лейкоцити сидять в осаді, їх атакують, у них залишилося лише дві гранати і п'ять патронів, але!.. Але зараз ми їм пошлемо підмогу – і вони розгромлять ворога!
І пігулки, і огидні мікстури від кашлю свідомо, з радістю ковтаються...
Це я веду ось до чого: коли б у ті роки мені трапилася книжка Еліни Заржицької «Що ми знаємо про себе?», тоді не довелося б винаходити велосипед.
Це книжка, яка буде цікавою і дошкільнятам, і школярам. Це, по суті, анатомія в картинках і в цікавих розповідях. Автор у легкій цікавій формі розповідає про найскладніші речі – про серце, про судини, про головний мозок – та про все інше, що є в організмі. Як влаштовані, як функціонують, що їм шкідливо, а що – корисно. І все це мовою – зрозумілою, доступною і цікавою дітям. Та й їхнім юним мамам буде не зайве про все це дізнатися – у книжці є багато з того, що знати необхідно.
Чи потрібна така література? Безумовно! Я аплодую авторові, якому вдався такий складний проект. Я радила б цю книжку мати разом з букварем, бо це теж буквар.
Що ми знаємо про свій організм? Багато хвороб – від незнання, від «неправильної експлуатації». Але спробуйте навчити анатомії! І старшокласникам вона не лізе в голову, і студенти медичних коледжів через силу освоюють цей складний предмет!
Але якщо починати з самого дитинства, – як знадобляться ці знання в майбутньому! Від скількох проблем вони можуть зарадити!
Еліна Заржицька переклала «дитячою» мовою цілу енциклопедію. Прочитавши цю книжку, ви закладете дитині основи необхідних знань. Можу тільки припустити, яку гору спеціальної літератури довелося перечитати авторові, скільки інформації зібрати – і так витончено, компактно, захопливо подати!
Браво, пані Еліно! Ваша книжка має бути в кожній родині, у кожній шкільній бібліотеці! Дякую вам від імені всіх карапузів, які, можливо, після прочитання остерігатимуться пхати до рота ягоди незнайомих рослин, стрибати з високих парканів і з криком вириватися з маминих рук у кабінеті стоматолога...

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Федіна О.В. (джерело: КЛЮЧ)

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ



«Мандрівка організмом людини»

Інтегрований урок з дисциплін: «Я досліджую світ», «Образотворче мистецтво»

в 1 класі Нової української школи



Тема. «Я досліджую світ». Закріплення знань про будову тіла людина та механізм роботи людського організму.

Тема. «Образотворче мистецтво». Будова людини. Малюнок олівцями.



Мета уроку:

1)закріпити й уточнити знання учнів про будову тіла людини, механізм дії людського організму;

2)сприяти закріпленн

ю теоретичної бази для інтелектуального розвитку школярів;

3)розпізнавати механізм роботи окремих ... [ Показати всю рецензію ] частин тіла людини;

4)прищеплювати турботливе ставлення про власний організм;

5)спонукати до здорового способу життя, що є невід’ємною частиною безпе

ребійної роботи організму людини;

6)збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати та розрізняти, 7)аналізувати характерні особливості побудови фігур у малюнку;

8)навчити передавати аспекти побудови тіла людини в русі;

9)розвити дрібну моторику шляхом малювання олівцями;

10)стимулювати розвиток допитливості;

11)виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, естетичну культуру.



Завдання уроку: перевірити знання з теми, формувати вміння узагальнювати вивчений матеріал та застосовувати

його у повсякденному житті, формувати природознавчу компетентність компетентність учнів на основі засвоєння інтегрованих знань про людину, порівнювати, класифікувати об’єкти різних форм і розмірів на малюнку.





Опорний матеріал: методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р.



Роздатковий матеріал: заздалегідь підготовлені фрагменти малюнків частин тіла та органів за методичним посібником «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р., музичні треки (звуки природи, фізкульт-хвилинка), кольорові олівці, папір для малювання, наліпки-смайлики.


І. Організація класу.

Добрий день, любі малята,

Наші хлопчики й дівчата!

Я для вас завдання маю.

Нумо, хто з вас відгадає:

Має голову, в ній - мозок,

Руки, ноги, вуха, носик,

Пальці, очі, шию, спину –

Ця істота – це…

(Людина)

Отже, сьогодні проводимо з вами інтегрований урок з дисциплін «Я досліджую світ» та «Образотворче мистецтво». І, як ви вже здогадались, поговоримо сьогодні про людину. А допоможе нам в цьому сучасна книжка дитячої письменниці Еліни Іванівни Заржицької під назвою «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини».



Барометр настрою (гра на килимку в осередку відпочинку під звуки живої природи).

Давайте пограємо з вами одну гру: сідайте зручно, розслабтесь, уявіть, що ви квітка, а ваші ручки – то бутончики. Покажіть як вони тягнуться до сонечка зранку. Сподобалось? Тоді посміхніться одне одному, адже посмішка – запорука успіху будь-якої справи!



ІІ. Актуалізація опорних знань.

А хто знає, чому наші руки зараз виконали цю команду і потяглися вгору? Який механізм приховано у цій дії? Зараз нам про це та багато іншого і розповість наша сьогоднішня гостя – книжечка.

(Учні разом з учителем повторюють вивчене про мозок, скелет, кінцівки і мязи за посібником Заржицької Е.І.)



ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні ми не лише повторимо вивчене про людину, а й навчимось її правильно малювати.



ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Давайте поділимось з вами думками, що ми усі очікуємо від сьогоднішнього уроку? А найактивніші учасники отримають в кінці уроку смайлики, які нагадуватимуть вам про настрій, який ми сьогодні отримаємо.



V. Робота з темою (навчаль

ний осередок, робота в групах).

У кожної команди на столі є фрагменти малюнки з нашої сьогоднішньої помічниці – книжечки «Що ми знаємо про себе». Ваше завдання обрати лише ті малюнки, які підходять для назви ваших команд (учні знаходять вивчені частини тіла, які розташовуються безпосередньо в частині тіла, яка відносяться до назви команди):

v «Голівоньки»: вуха, очі, ніс, губи і.т.д.

v «Тулубочки»: руки, ноги, куприк, плече і.т.д.

v «Животики»: шлунок, стравохід, серце, легені і.т.д



Фізкульт-хвилика «Найуважніший». Під музичний супровід учні мають повторити рух, який почують від вчителя, а не побачать.

Трішки відволіклись, продовжимо роботу. Ми згадали з вами частини тіла людини, а тепер спробуємо їх намалювати. Головне правило, з чого варто починати малювати людину – це скелет. Його малюють простим олівцем, а потім стирають, або замальовують (голова, плечі, тулуб, руки, ноги). Тепер у нашого скелетика, як і у справжньої людини мають з’явитись м’язи та шкіра, а на обличчі – очі, ніс, посмішка, волосся. Тепер можна переходити до прикрашання нашої картини – малюємо одяг та взуття. Коли ескіз малюнку завершено, його можна розмалювати кольоровими олівцями. А навколо зображеної людини, розташувати її будиночок, або школу, парк, річку, море – будь-що, щоб у намальованої людини на цій картинці завжди був гарний настрій!



VІ. Презентація робіт.

Учні демонструють малюнки та розповідають про людину, яку вони зобразили.



Фантастичне перевтілення. Учням пропонується уявити себе певним органом з людського організму: серцем, мозком, м’язом, шлунком, розказати та показати, як живе та працює цей орган, показати його в книжці «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» Заржицької Е.І.



VІІ. Підведення підсумків.

Виставка малюнків. Нагородження наліпками-смайликами.



VІІІ. Рефлексія.

Гра «Так чи ні?» (якщо вчитель говорить правильно – учні аплодують, якщо неправильно- тупотять ногами).

У людини п’ять пальців на одній руці?

У людини 32 зуба?

Людина має «хвостик»?

ü «Генералом організму» називають шлунок?

ü У людини лише один мозок?

ü Кашель з’являється, коли хворіють легені?

ü Кисень до органів постачає кров?

Дякую вам за те, що були такими веселими і активними. Чи справдились ваші очікування? Ми виконали завдання на сьогодні? (учні відповідають).

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Федіна О.В. (джерело: КЛЮЧ)

Методичний посібник для вчителя Нової української школи

«Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини»,

автор-упорядник: Заржицька Е. І.,

методист КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти»

Дніпропетровської обласної ради».



Методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» сучасної авторки Заржицької Е.І. складається з тематично об’єднаних оповідей про внутрішню будову людини. У ігровій, розважальній формі авторка розповідає учням на сторінках книги про найважливіші центри (головний, спинний мозок, нервова система і т.д.) та механізм роботи ... [ Показати всю рецензію ] тіла людини (м’язи, кінцівки, кишківник і т.д.), називає складні терміни простими та зрозумілими для дітей словами. Доповнений яскравими ілюстраціями, посібник наочно демонструє школярам, про що саме йдеться, де розташовані ті, чи інші частини тіла, для чого вони потрібні. Тісно переплітаючись із програмовим матеріалом початкової школи, зокрема з тематичним тижнем здоров’я Нової української школи, дітлахам з легкістю вдається зрозуміти матеріал щодо роботи найважливіших органів людини: серця, легень, стравоходу тощо. А підсумкові запитання, націлені на закріплення знань та самоперевірку, покращують сприйняття програмового матеріалу.

Доступність та універсальність викладеного дозволяє використовувати посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» не лише на уроках, що стосуються знань про себе: «Я у світі», «Основи здоров’я», а й проводити інтегровані уроки, наприклад: «Я у світі» + «Малювання»; «Фізкультура» + «Основи здоров’я» + «Малювання»; «Читання» + «Я у світі» + «Малювання». Кожний класовод зможе з легкістю скомбінувати власний урок і дати дітям базові знання про організм людини, а використовуючи фрагменти ілюстрацій, створювати з класом тематичні лепбуки.

Послуговуючись принципами НУШ, варто відмітити, що посібник Заржицької Е.І. допомагає розвивати у дітей такі ключові компетентності як:

ü спілкування державною мовою;

ü наукове розуміння природи;

ü здатність застосовувати отримані знання у практичній діяльності;

ü здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок;

ü здатність самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва;

ü усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини;

ü здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя та ін.



Зважаючи на чималий доробок Заржицької Е.І. на письменницькій ниві, бо член Національної спілки письменників України має десятки опублікованих дитячих книг, які користуються великим попитом, робимо наступний висновок: «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» відповідає вимогам сучасного навчання школярів та може бути використаний як методичний посібник при проведенні навчальних занять у Новій українській школі, зокрема, інтегрованих уроків, які поєднують в собі одразу декілька дисциплін.

Заступник директора з освітнього процесу

КЗ «СЗШ № 6» Кам’янської міської ради,

здобувач наукового ступеня

канд.філол.н. ДНУ ім. О.Гончара

О.В.ФЕДІНА

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Олена Федіна (джерело: Книгобачення)

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

«Мандрівка організмом людини»
Інтегрований урок з дисциплін: «Я досліджую світ», «Образотворче мистецтво» в 1 класі Нової української школи

Тема. «Я досліджую світ». Закріплення знань про будову тіла людина та механізм роботи людського організму.

Тема. «Образотворче мистецтво». Будова людини. Малюнок олівцями.

Розробив:
заступник директора з освітнього процесу комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 6» Кам’янської міської ради Федіна О.В.


Мета уроку:
1)закріпити й уточнити знання учнів про будову тіла людини, механізм дії людського організму;
2)сприяти ... [ Показати всю рецензію ] закріпленню теоретичної бази для інтелектуального розвитку школярів;
3)розпізнавати механізм роботи окремих частин тіла людини;
4)прищеплювати турботливе ставлення про власний організм;
5)спонукати до здорового способу життя, що є невід’ємною частиною безперебійної роботи організму людини;
6)збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати та розрізняти, 7)аналізувати характерні особливості побудови фігур у малюнку;
8)навчити передавати аспекти побудови тіла людини в русі;
9)розвити дрібну моторику шляхом малювання олівцями;
10)стимулювати розвиток допитливості;
11)виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, естетичну культуру.

Завдання уроку: перевірити знання з теми, формувати вміння узагальнювати вивчений матеріал та застосовувати його у повсякденному житті, формувати природознавчу компетентність компетентність учнів на основі засвоєння інтегрованих знань про людину, порівнювати, класифікувати об’єкти різних форм і розмірів на малюнку.

Опорний матеріал: методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р.

Роздатковий матеріал: заздалегідь підготовлені фрагменти малюнків частин тіла та органів за методичним посібником «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р., музичні треки (звуки природи, фізкульт-хвилинка), кольорові олівці, папір для малювання, наліпки-смайлики.

І. Організація класу.
Добрий день, любі малята,
Наші хлопчики й дівчата!
Я для вас завдання маю.
Нумо, хто з вас відгадає:
Має голову, в ній - мозок,
Руки, ноги, вуха, носик,
Пальці, очі, шию, спину –
Ця істота – це…
(Людина)
Отже, сьогодні проводимо з вами інтегрований урок з дисциплін «Я досліджую світ» та «Образотворче мистецтво». І, як ви вже здогадались, поговоримо сьогодні про людину. А допоможе нам в цьому сучасна книжка дитячої письменниці Еліни Іванівни Заржицької під назвою «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини».
Барометр настрою (гра на килимку в осередку відпочинку під звуки живої природи).
Давайте пограємо з вами одну гру: сідайте зручно, розслабтесь, уявіть, що ви квітка, а ваші ручки – то бутончики. Покажіть як вони тягнуться до сонечка зранку. Сподобалось? Тоді посміхніться одне одному, адже посмішка – запорука успіху будь-якої справи!

ІІ. Актуалізація опорних знань.
А хто знає, чому наші руки зараз виконали цю команду і потяглися вгору? Який механізм приховано у цій дії? Зараз нам про це та багато іншого і розповість наша сьогоднішня гостя – книжечка.
(Учні разом з учителем повторюють вивчене про мозок, скелет, кінцівки і мязи за посібником Заржицької Е.І.)

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.
Сьогодні ми не лише повторимо вивчене про людину, а й навчимось її правильно малювати.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.
Давайте поділимось з вами думками, що ми усі очікуємо від сьогоднішнього уроку? А найактивніші учасники отримають в кінці уроку смайлики, які нагадуватимуть вам про настрій, який ми сьогодні отримаємо.

V. Робота з темою (навчальний осередок, робота в групах).
У кожної команди на столі є фрагменти малюнки з нашої сьогоднішньої помічниці – книжечки «Що ми знаємо про себе». Ваше завдання обрати лише ті малюнки, які підходять для назви ваших команд (учні знаходять вивчені частини тіла, які розташовуються безпосередньо в частині тіла, яка відносяться до назви команди):
-- «Голівоньки»: вуха, очі, ніс, губи і.т.д.
-- «Тулубочки»: руки, ноги, куприк, плече і.т.д.
-- «Животики»: шлунок, стравохід, серце, легені і.т.д

Фізкульт-хвилика «Найуважніший».
Під музичний супровід учні мають повторити рух, який почують від вчителя, а не побачать.
Трішки відволіклись, продовжимо роботу. Ми згадали з вами частини тіла людини, а тепер спробуємо їх намалювати. Головне правило, з чого варто починати малювати людину – це скелет. Його малюють простим олівцем, а потім стирають, або замальовують (голова, плечі, тулуб, руки, ноги). Тепер у нашого скелетика, як і у справжньої людини мають з’явитись м’язи та шкіра, а на обличчі – очі, ніс, посмішка, волосся. Тепер можна переходити до прикрашання нашої картини – малюємо одяг та взуття. Коли ескіз малюнку завершено, його можна розмалювати кольоровими олівцями. А навколо зображеної людини, розташувати її будиночок, або школу, парк, річку, море – будь-що, щоб у намальованої людини на цій картинці завжди був гарний настрій!

VІ. Презентація робіт.
Учні демонструють малюнки та розповідають про людину, яку вони зобразили.
Фантастичне перевтілення. Учням пропонується уявити себе певним органом з людського організму: серцем, мозком, м’язом, шлунком, розказати та показати, як живе та працює цей орган, показати його в книжці «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» Заржицької Е.І.

VІІ. Підведення підсумків.
Виставка малюнків. Нагородження наліпками-смайликами.

VІІІ. Рефлексія.
Гра «Так чи ні?» (якщо вчитель говорить правильно – учні аплодують, якщо неправильно- тупотять ногами).
-- У людини п’ять пальців на одній руці?
-- У людини 32 зуба?
-- Людина має «хвостик»?
-- «Генералом організму» називають шлунок?
-- У людини лише один мозок?
-- Кашель з’являється, коли хворіють легені?
-- Кисень до органів постачає кров?

Дякую вам за те, що були такими веселими і активними. Чи справдились ваші очікування? Ми виконали завдання на сьогодні? (учні відповідають)

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Олена Лященко (джерело: Жінка-УКРАЇНКА)

Інтегрований урок з дисциплін: «Я досліджую світ», «Образотворче мистецтво»
в 1 класі Нової української школи

Тема. «Я досліджую світ». Закріплення знань про будову тіла людина та механізм роботи людського організму.

Тема. «Образотворче мистецтво». Будова людини. Малюнок олівцями.

Розробив:
заступник директора з освітнього процесу
комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 6»
Кам’янської міської ради
Федіна О.В.

Мета уроку:

1) закріпити й уточнити знання учнів про будову тіла людини, механізм дії людського організму;

2) сприяти закріпленню теоретичної бази для ... [ Показати всю рецензію ] інтелектуального розвитку школярів;

3) розпізнавати механізм роботи окремих частин тіла людини;

4) прищеплювати турботливе ставлення про власний організм;

5) спонукати до здорового способу життя, що є невід’ємною частиною безперебійної роботи організму людини;

6) збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати та розрізняти, 7)аналізувати характерні особливості побудови фігур у малюнку;

8) навчити передавати аспекти побудови тіла людини в русі;

9) розвити дрібну моторику шляхом малювання олівцями;

10) стимулювати розвиток допитливості;

11) виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, естетичну культуру.

Завдання уроку: перевірити знання з теми, формувати вміння узагальнювати вивчений матеріал та застосовувати його у повсякденному житті, формувати природознавчу компетентність компетентність учнів на основі засвоєння інтегрованих знань про людину, порівнювати, класифікувати об’єкти різних форм і розмірів на малюнку.

Опорний матеріал: методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р.

Роздатковий матеріал: заздалегідь підготовлені фрагменти малюнків частин тіла та органів за методичним посібником «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор – Заржицька Е.І., 2019р., музичні треки (звуки природи, фізкульт-хвилинка), кольорові олівці, папір для малювання, наліпки-смайлики.

І. Організація класу.

Добрий день, любі малята,
Наші хлопчики й дівчата!
Я для вас завдання маю.
Нумо, хто з вас відгадає:
Має голову, в ній - мозок,
Руки, ноги, вуха, носик,
Пальці, очі, шию, спину –
Ця істота – це…

(Людина)

Отже, сьогодні проводимо з вами інтегрований урок з дисциплін «Я досліджую світ» та «Образотворче мистецтво». І, як ви вже здогадались, поговоримо сьогодні про людину. А допоможе нам в цьому сучасна книжка дитячої письменниці Еліни Іванівни Заржицької під назвою «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини».

Барометр настрою (гра на килимку в осередку відпочинку під звуки живої природи).

Давайте пограємо з вами одну гру: сідайте зручно, розслабтесь, уявіть, що ви квітка, а ваші ручки – то бутончики. Покажіть як вони тягнуться до сонечка зранку. Сподобалось? Тоді посміхніться одне одному, адже посмішка – запорука успіху будь-якої справи!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

А хто знає, чому наші руки зараз виконали цю команду і потяглися вгору? Який механізм приховано у цій дії? Зараз нам про це та багато іншого і розповість наша сьогоднішня гостя – книжечка.

(Учні разом з учителем повторюють вивчене про мозок, скелет, кінцівки і мязи за посібником Заржицької Е.І.)

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні ми не лише повторимо вивчене про людину, а й навчимось її правильно малювати.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Давайте поділимось з вами думками, що ми усі очікуємо від сьогоднішнього уроку? А найактивніші учасники отримають в кінці уроку смайлики, які нагадуватимуть вам про настрій, який ми сьогодні отримаємо.

V. Робота з темою (навчальний осередок, робота в групах).

У кожної команди на столі є фрагменти малюнки з нашої сьогоднішньої помічниці – книжечки «Що ми знаємо про себе». Ваше завдання обрати лише ті малюнки, які підходять для назви ваших команд (учні знаходять вивчені частини тіла, які розташовуються безпосередньо в частині тіла, яка відносяться до назви команди):

«Голівоньки»: вуха, очі, ніс, губи і.т.д.
«Тулубочки»: руки, ноги, куприк, плече і.т.д.
«Животики»: шлунок, стравохід, серце, легені і.т.д
Фізкульт-хвилика «Найуважніший». Під музичний супровід учні мають повторити рух, який почують від вчителя, а не побачать.

Трішки відволіклись, продовжимо роботу. Ми згадали з вами частини тіла людини, а тепер спробуємо їх намалювати. Головне правило, з чого варто починати малювати людину – це скелет. Його малюють простим олівцем, а потім стирають, або замальовують (голова, плечі, тулуб, руки, ноги). Тепер у нашого скелетика, як і у справжньої людини мають з’явитись м’язи та шкіра, а на обличчі – очі, ніс, посмішка, волосся. Тепер можна переходити до прикрашання нашої картини – малюємо одяг та взуття. Коли ескіз малюнку завершено, його можна розмалювати кольоровими олівцями. А навколо зображеної людини, розташувати її будиночок, або школу, парк, річку, море – будь-що, щоб у намальованої людини на цій картинці завжди був гарний настрій!

VІ. Презентація робіт.

Учні демонструють малюнки та розповідають про людину, яку вони зобразили.

Фантастичне перевтілення. Учням пропонується уявити себе певним органом з людського організму: серцем, мозком, м’язом, шлунком, розказати та показати, як живе та працює цей орган, показати його в книжці «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» Заржицької Е.І.

VІІ. Підведення підсумків.

Виставка малюнків. Нагородження наліпками-смайликами.

VІІІ. Рефлексія.

Гра «Так чи ні?» (якщо вчитель говорить правильно – учні аплодують, якщо неправильно- тупотять ногами).

У людини п’ять пальців на одній руці?
У людини 32 зуба?
Людина має «хвостик»?
«Генералом організму» називають шлунок?
У людини лише один мозок?
Кашель з’являється, коли хворіють легені?
Кисень до органів постачає кров?
Дякую вам за те, що були такими веселими і активними. Чи справдились ваші очікування? Ми виконали завдання на сьогодні? (учні відповідають).

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: О.В.Федіна (джерело: Жінка-УКРАЇНКА)

РЕЦЕНЗІЯ
на методичний посібник для вчителя Нової української школи
«Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини», автор-упорядник: Заржицька Е.І. методист КЗВО «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради».

Методичний посібник обсягом 64 стор.

Методичний посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» сучасної авторки Заржицької Е.І. складається з тематично об’єднаних оповідей про внутрішню будову людини. У ігровій, розважальній формі авторка розповідає учням на сторінках книги про найважливіші центри (головний, спинний мозок, нервова ... [ Показати всю рецензію ] система і т.д.) та механізм роботи тіла людини (м’язи, кінцівки, кишківник і т.д.), називає складні терміни простими та зрозумілими для дітей словами. Доповнений яскравими ілюстраціями, посібник наочно демонструє школярам, про що саме йдеться, де розташовані ті, чи інші частини тіла, для чого вони потрібні. Тісно переплітаючись із програмовим матеріалом початкової школи, зокрема з тематичним тижнем здоров’я Нової української школи, дітлахам з легкістю вдається зрозуміти матеріал щодо роботи найважливіших органів людини: серця, легень, стравоходу тощо. А підсумкові запитання, націлені на закріплення знань та самоперевірку, покращують сприйняття програмового матеріалу.

Доступність та універсальність викладеного дозволяє використовувати посібник «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» не лише на уроках, що стосуються знань про себе: «Я у світі», «Основи здоров’я», а й проводити інтегровані уроки, наприклад: «Я у світі» + «Малювання»; «Фізкультура» + «Основи здоров’я» + «Малювання»; «Читання» + «Я у світі» + «Малювання». Кожний класовод зможе з легкістю скомбінувати власний урок і дати дітям базові знання про організм людини, а використовуючи фрагменти ілюстрацій, створювати з класом тематичні лепбуки.

Послуговуючись принципами НУШ, варто відмітити, що посібник Заржицької Е.І. допомагає розвивати у дітей такі ключові компетентності як:

спілкування державною мовою;
наукове розуміння природи;
здатність застосовувати отримані знання у практичній діяльності;
здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок;
здатність самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва;
усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини;
здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя та ін.
Зважаючи на чималий доробок Заржицької Е.І. на письменницькій ниві, бо член Національної Спілки письменників України має десятки опублікованих дитячих книг, які користуються великим попитом, робимо наступний висновок: «Що ми знаємо про себе? Оповідки про організм людини» відповідає вимогам сучасного навчання школярів та може бути використаний як методичний посібник при проведенні навчальних занять у Новій українській школі, зокрема, інтегрованих уроків, які поєднують в собі одразу декілька дисциплін.

О.В.Федіна,
заступник директора з освітнього процесу
КЗ «СЗШ № 6» Кам’янської міської ради,
здобувач наукового ступеня канд.філол.н.,
ДНУ ім. О.Гончара

[ Згорнути рецензію ]