|
life and death կյանքը և մահը життя і смерть
Тетяна Іваніцька, Sam Khatchatryan
(Переклад:
Олена Кузьміна)
— Центр оперативної поліграфії,
2022.
— 44 с.
— м.Тернопіль. — Наклад 200 шт.
Жанр:
— Есеї
Анотація:
This small book is the summary of the project from the joint work of the participants of the «A PIECE OF PEACE» literary camp, Samvel Khatchatryan (Armenia) and Tetiana Ivanitska (Ukraine).
Several texts on the pages of this publication are an attempt to understand the philosophical questions of life and death, which permeate our entire existence.
Two random news from countries that are in difficult times. And four reflections, as an attempt to grasp eternal things.
Enjoy your reading!
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Культура є однією з причин цієї війни. Культура – це не лише книжка, але й те, як ми поводимося, як ми живемо.
Андрій Любка
Музика пробирається у кожну клітинку втомленого тіла. Потрібно встигнути чимшвидше дібратися туди, де сходить сонце. Стрілки годинника рухаються за обрій, не залишаючи ні найменшого шансу на помилку. Ти везеш життя тим, хто за тисячі кілометрів. Ти везеш впевненість тим, завдяки кому вранці прокидаєшся.
У венах стигне кров, тому що у ній завелика концентрація люті і жаги до помсти. Всі нейрони зжимають мозок наче залізним дротом, бо ще так багато планів і треба встигнути ... [ Показати весь уривок ]
все. Серце вискакує із грудей, бо адреналін тепер – це фізіологічна ознака того, що ти досі існуєш. Хто би міг подумати, що життя виглядає саме так?
Музика пробирається у кожну клітинку втомленого тіла. Ти молишся на неї, бо дзвони церков у місці де сходить сонце, тепер пронизані тишею. Як бульвари і торгові центри. Як пологові будинки та дитячі майданчики. Музика зараз – це все, що у тебе є. Музика з минулого життя. Музика того німця, який колись був власником цього допотопного пікапу.
Усі рими та дієприкметникові звороти сьогодні не мають ні найменшого значення. Усі ритми сьогодні – це шум мотору у далекій дорозі. Усі сторінки омріяного роману – це кожна вибита осколками яма на дорозі. А цей безкінечний вересневий дощ – це освячена вода, якою ми змиваємо гріхи за усі покоління наших предків.
Музика пробирається у кожну клітинку втомленого тіла. Попереду боги чекають на твою допомогу. А ти, останній грішник на своїй планеті, мчиш, бо знаєш, що без тебе вони не впораються. Чи міг би хтось колись подумати, що саме так виглядає справжнє життя? [ Згорнути уривок ]
|
