|
Магія кружіння
Сергій Лазо
— АртЕк,
2004.
— 87 с.
— м.Київ. — Наклад 1000 шт.
Можливість автографа.
ISBN: 966-505-203-9
ББК: 84.4УКР6 Л17
Жанр:
— Поезія
Анотація:
Глибока філософія, щемлива лірика, образна мова: такими рідкісними достоїнствами наповнена збірка "Магія кружіння" - девята книга українського поета Сергія Лазо. Надзвичайно делікатний у своєму ставленні до слова, поет пропонує читачеві прилучитися до цього таємничого дійства, що справді нагадує магію кружіння - в суспільному, творчому і особистому житті.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
***
На танцмайдані, як на каруселі,
Під неусипним оком із-під стелі
Танцюють люди і від щастя плачуть,
Вони в житті не звикли інше бачить:
Що можна не під музику оркестру,
Що модна не під паличку маестро,
Що можна крикнути не “за”, а “проти”,
Якщо вам не відбили ще охоти…
Бо досить вже! І бавитися – всує!
А люд, немов заведений, танцює,
Стриножений як справа, так і зліва,
Танцює… Зупинитись неможливо.
Танцюють люди виснажено, ламко,
На зламі долі, наче на уламках.
Взуття не тисне, люд собі гуляє,
Неначе власні поминки справляє.
АКТОРСЬКА БІРЖА
Купіть талант!
Сузір’я ... [ Показати весь уривок ]
актрис і акторів,
Незіграні ролі,
загублений долею фант,
Невільничий ринок.
Де ваші очі, пани директори?
Купіть-но талант!
Купіть талант,
мізерні, їй-богу, витрати,
Позаду – навчання,
попереду – цвинтар надій,
Бажання знайти саме те,
що даремно шукати.
І – вічний двобій.
Купіть талант.
Душа театрального залу,
Безсрібник підмостків,
насправді – паяц чи факір?
П’є з Гамлетом пиво на лавці брудного вокзалу
Старіючий Лір.
І раптом обява:
“Для N-ського муздрамтеатру
Потрібні актори.
(А може б і ми підійшли?)
На роль Ісуса (один)
і ще (один) на роль Пілата”.
Іуду знайшли.
ДИТЯЧА ПОДУШКА
В дитячій подушці час від часу
Ховаються мрії, збуваються сни.
Зірки –
золоті ялинкові прикраси
На колючках і на вітті сосни.
І дітям сниться веселе свято,
Взимку – літо,
а влітку– зима,
Комусь – ляльки,
а ще комусь – тато,
Словом, те, чого в них нема.
ДВІ ДУМКИ
Дві думки постійно кружляють у голові:
Одна –
зробити цей світ кращим,
А інша –
послати його до біса.
І дивно: обидві – як добрі сусіди.
***
ніч
плащ неба
застібка місяця
***
Що ми в цю ніч шукаємо,
Намотуючи на колеса порожні вулиці,
У блиманні світла
Намагаючись втекти від власної тіні?
Що загубили ми в цю ніч,
Якщо кола наших мандрів
Стискаються,
наче пальці,
на горлі часу?
Поодинокі перехожі, чому не зупините нас,
Не крикнете:
там глухий кут,
І старий міст крихкіший за вашу віру…
– Гей, красуні,
чому б вам не скласти компанію
Двом дивакам,
які поспішають у пекло?
***
Ми сиділи в кав’ярні край неба.
Базікання друзів, вино, сигарети.
Сміялись,
хтось був напідпитку.
Схилившись, вона стиха мовила:
–Вибач, але не з тобою сьогодні я піду додому…
Нічого не сталося,
вечір як завше,
Всі сиділи в кав’ярні край неба,
Не почувши плачу
Одного самотнього серця.
***
Жара спала,
Вже віє осінню,
Тонка свіжість з пахощами вересня.
Вдень ласкаво й тепло, немовби ще літо,
Яке залишає, як жінка –
Без запитання, чи ти того хочеш…
***
І знову сон незрячі вікна хилить,
І знову осінь, як завжди, права –
Палає листя,
Догорають схили,
Мої надії і твої слова.
***
Ну що ж –
вже не збираюся в дорогу.
Я рву квиток, я повертаюсь знову.
Ти мовила –
і повна перемога –
Ти стиха мовила одне спокійне слово.
Ах, скільки справ було таких важливих!
Здавалося, без них не обійтися,
Не їхати –
здавалось неможливим,
А ти прийшла і мовила:
“Лишися”.
І я лишився.
Кинув все на світі.
А ти мені сказала наостанку:
– Коханий, ми поводились, як діти,
Пробач, але це я поїду зранку. [ Згорнути уривок ]
|
