Дмитро Бондаренко : Кохати по-дніпропетровськи : збірка оповідань : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Андрій Кокотюха (джерело: Журнал “Книжник-review”, №16-17, 2005 р.)

Написати роман може практично кожен, хто відрізняє підмет від присудка. А ось для того, аби написати оповідання, треба постаратися. Дніпропетровський автор Дмитро Бондаренко дуже старається: Кохати по-дніпропетровськи – друга його збірка оповідань.

Старання молодого автора аж надто помітні. У своєму бажанні стати кимось на кшталт українського О’Генрі Бондаренко іноді переграє. Він сумлінно дотримує неписаного правила придумувати історію заради парадоксального фіналу, що читач, налаштований на несподівану кінцівку, мимоволі починає її вираховувати. У більшості випадків це вдається, відтак ефект ... [ Показати всю рецензію ] кролика, якого витягнули з порожнього капелюха, зникає.

Так, уже в першому оповіданні “Очі карії” не треба дедукції, аби здогадатися: жінка-стоматолог, яка віддається симпатичним пацієнтам, не знімаючи маски, - має якийсь дефект на обличчі. Тому швидкий та анонімний інтим – єдина для неї можливість статевого життя. Або “Усмішка”: історійка про те, як молодий батько виявився неготовим до батьківства і зненавидів свою дитину, що постійно кричить. Уже з назви можна здогадатися: переламає ситуацію усмішка немовляти, яка розтопить батьківське серце. Чи “Мамині сережки” – замальовка з натури про те, як лохотронщики “кидають” наївних дівчат, забираючи в них коштовності і яких, у свою чергу, “кидають” винахідліві друзі потерпілих.

Аби писати подібні оповідання, не треба мати великого життєвого досвіду (скажімо, сидіти за ґратами, як той самий О’Генрі). Досить уважно дивитися телевізор, читати пресу, споглядати довкружнє життя. Й уважність та допитливість з лихвою компенсують деякі огріхи, в тому числі – стилістичні. Бондаренко робить те і пише так, як не робить і не пише жоден столичний автор. Він розповідає анекдоти, які придумує сам, чи коротенькі сюжетики підкидає йому саме життя. І має небезпідставні амбіції викресати щось подібне до фірмового дніпропетровського стилю.

Бо не кожен так званий “серйозний” письменник готовий до експериментів з малими літературними формами. Легше випробовувати нерви читача потоком свідомості, космополітичної чи національної. А ще ж і непереборне бажання сказати однією книжкою все і відразу! Бондаренко ж не знущається з читача і не ставить на ньому жодних експериментів. Він просто йде природнім та вдячним шляхом: від простого до складного.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Ирина Полынь (джерело: Газета “Днепр вечерний”, 7 декабря 2005 года)

“Кохати по-дніпропетровськи” так называется сборник остросюжетных рассказов, а скорее даже новелл, жителя Днепропетровска Дмитрия Бондаренко. Как вы уже догадались, в каждой новелле присутствуют два главных действующих лица – Он и Она. Социальные статусы которых сочетаются самым неожиданным образом: фирмач, желающий по объявлению найти секретаршу-любовницу, и его бывшая одноклассница, стоматолог и пациент, ученик и физкультурница, убежденный холостяк и страстная азиатка, вылезшая из оставленной другом дорожной сумки…

Счастливой взаимностью автор своих героев не балует. Любовная интрига, неожиданно ... [ Показати всю рецензію ] начавшись, часто заканчивается необъяснимым разрывом. Так, вылечивший все зубы и добившийся взаимности от своей исцелительницы Саня (рассказ “Очі карії”) уходит, даже не узнав ее имени. Чтобы всю жизнь мечтательно вспоминать обладательницу прекрасных карих глаз.

Восточная фея из сумки (рассказ “Різдвяна історія”) после страстных объятий покидает своего “повелителя” спящим. Она оказывается воровкой, которая проникала в камеру хранения в качестве поклажи и вытаскивала ценности из оставленных на сбережение вещей.

Не состоялась школьная любовь Ольги и Ярослава, потому что выпускной вечер парень отпраздновал истинно “по-мужски” – напился до потери сознания. Да еще особой самогонкой, приготовленной собственноручно бабушкой Ольги.

Счастье – в интерпретации автора – понятие летучее. Оно может испариться от вида чужой неверности. Вспугнуть его способна случайно выпавшая из дивана фотография. Иногда оно напрямую зависит от остроты зрения… Но есть в книге и счастливая любовь. Например, мордоворот Стасик и восходящая звезда эстрады Вероника – вполне гармоничная пара. Как сложиться их судьба? После того, как давая взятку председателю жюри конкурса, в котором должна блеснуть Вероника, Стасик узнает свою вчерашнюю жертву, с которой снял золотую цепь…

Новеллы Дмитрия Бондаренко напоминают притчи: типичный бытовой эпизод закручивается в спираль напряженного ожидания и выстреливает непредсказуемым финалом. В описаниях угадываются черты Днепропетровска. Названия знакомых улиц, кафе, магазинов придают историям вкус городских слухов.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: RidnaUkraina.com (джерело: RidnaUkraina.com)

Нарешті побачила світ найочікуваніша новинка від наймоднішого січеславського белетриста Дмитра Бондаренка. П’ятнадцять легких різножанрових оповідань, об’єднаних однією темою – темою кохання. Досліджуючи своїх піддослідних (тобто нас з вами), письменник сортирує це почуття за такими типами: палке і легковажне; несподіване і прораховане; містичне і банальне; фатальне і курйозне.

Хтось побачить у цих новелях історії зі свого життя, комусь ця книжечка допоможе зрозуміти, що справжнє кохання можливо не тільки в нудних лятиноамериканських телесеріалах, а хтось, імовірно, скористається корисними порадами ... [ Показати всю рецензію ] автора. Але – і тут я цілковито впевнений – не знайдеться жодного, хто б сказав, що такого в нашому місті бути не могло…

[ Згорнути рецензію ]