Олексій Ганзенко : Захід зеленого сонця : новели та оповідання : Анотація, уривок з книги.

Автор Олексій Ганзенко. Захід зеленого сонця : новели та оповідання. У жанрах Романи, новели та оповідання, Пси...
 
Олексій Ганзенко : Захід зеленого сонця : новели та оповідання : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково
, але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олексій Ганзенко "Захід зеленого сонця : новели та оповідання" (фото 1)
Захід зеленого сонця : новели та оповідання

Олексій Ганзенко

— ПФ "Смарагд", 2011. — 132 с. — (Серія: Нова психологічна проза).
— м.Луцьк. — Наклад 1310 шт.

ISBN: 978-966-2676-03-7
ББК: 84,4УКР6 Г19

Жанр:
Романи, новели та оповідання
Психологічне

Анотація:
Персонажі новел і оповідань автора, а це і люди, і тварини (зокрема пес, а ще такі екзотичні на українських теренах. як слони) - водночас і трагічні, і комічні. кожен із них веде боротьбу за своє місце під сонцем, змагаючись то із самим собою, то з іншими, то з обставинами. Іноді вони програють - або залишаючись при цьому живими, або закінчуючи летально.
Умовними "персонажами" прози автора можна вважати життя і смерть, кохання і пристрасть, гроші та безгрошів'я, страх і безвихідь, сміх крізь сльози та сльози без сміху...

Петро Коробчук

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (0) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

До зими якось… бо це остання буде зима – відчувала Василиха, скільки їх залишилося там – не перебудуть зими… Торік іще семеро було. Ого, як зійдуться! А взимку Шестерня вмер, Калиниха вмерла, ця не лежала – справно заховали, син із району копачів привіз… А Гуриху небоги в пансіонат якийсь одвезли. І осталося їх четверо на Ластов'я: Скакунчиха, Михайлиха, Лучиха й вона, Василиха, колишня передова ланкова.
Нема села, ні школи, ні ферми, ні бригади, нічо… Зрідка хто на літо приїде, дачники… До Лучихи щоліта… та поїхали вже – дітям у школу скоро… Еге, збігло літо й відро в криницю впало – недобрий ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100