Тетяна Череп-Пероганич : Берег любові : поезії : Рецензії в пресі.

Автор рецензії: Станіслав Шевченко (джерело: Рукопис)

Цього року побачила світ друга поетична збірка молодої поетеси Тетяни Череп «Берег любові» з передмовою Д. Головка. Авторка не прагнула оригінальності саме в назві, але взяла її, тому що відчула – вона вдало презентує сутність її збірки, в якій переважає інтимна лірика (розділи «Яблуневе кохання» і «Перебреду цю річку почуттів»), а також розділ «Батьківська хата», освітлений любов’ю до рідного дому, де пройшло дитинство і юність ліричної героїні, до її батьків.

Хтось може подумати, що інтимну лірику писати найлегше, адже кохання, рано чи пізно, приходить майже до кожної людини. Тож бери ... [ Показати всю рецензію ] самописку (чи сідай за комп’ютер) і описуй свої почуття! Але насправді все відбувається набагато складніше. Інтимні переживання навіть відомі поети не завжди наважуються висловити від імені ліричного «я», часом завуальовують їх в ускладнені образи, які не мають значної сили емоційного впливу на читача. У деяких творах власна лірична сповідь «лунає з вуст» того чи іншого літературного героя. Інколи це виходить яскраво і переконливо, інколи – ні. Все ж, інтимній ліриці найбільше імпонують прості (але не банальні!) оригінальні чуттєві художні образи.

Розділ «Яблуневе кохання» цієї книжки залишає приємне враження щирістю ліричної сповіді, романтичним звеличенням свого обранця, безхмарною владою сонця любові, яке заполонило серце, гармонійною простотою. Як ось, наприклад, такі рядки:

Яблуневе кохання моє.
Мрій суцвіття дурманить і радує.
Я про вчора тобі не нагадую,
Ти сьогодні у мене є.

Одначе, ліричне «я» поетеси не даремно стоїть на березі ріки любові. Здається – ідилія, але в нюансах чуттєвих хвиль є оте «вчора», про яке «не нагадую».

А чому? Ради «любові музики святої»!

Мої усміхнені вуста
Тебе не випустять з полону.
Любові музика свята
Для нас дзвенітиме до скону.

У цих та інших віршах збірки відчувається простота мови, емоційність, ясність думки, бажання злитися з обранцем у мріях про невмирущість кохання.

До речі, часом поверхова критика може не зауважити гармонійну простоту, не оцінити її тонких нюансів, водночас привітавши штучну ускладненість, що претендує на оригінальність.

Два з половиною тисячоліття відділяє нас від легендарної еллінської поетеси Сапфо, талантом якої захоплювались навіть мудреці в усі віки, починаючи з Сократа і Платона. А в основі цієї поезії – чари гармонії злиття душі з красою оточуючого світу і коханням. Хвилююча простота висловлення почуттів.

Тетяна Череп (інтуїтивно чи цілеспрямовано) бере ці особливості за дороговкази, щоб не блукати манівцями, іде світлою творчою стежиною, яка приводить її на берег любові. На тому березі «Півонії пахнуть і терпнуть вуста./ Цілунків дощі не дають нам спокою».

Говорять, що всі щасливі любові схожі, а в кожної розлуки – своя історія. Якщо з цим погодитись хоча б частково, стає зрозумілим, чому так нелегко писати «несхожі» вірші про щасливе кохання. Але Тетяні Череп вдало рухається у цьому напрямі.

Що ж до розлуки, то про неї йдеться в наступному розділі «Перебреду цю річку почуттів». Лірична героїня збірки у пульсуючій зміні почувань починає зворотний шлях: «Подалі щоб від берега любові». Це початковий максималізм розлуки, який з часом пом’якшується, а окремі художні деталі свідчать про пошуки того ж таки єднання душі в любові.

Верни мені мене. І не карай
Злим поглядом очей, що гріли ніжністю.
Верни мені мене або віддай
Небесній тиші, що з’єдналась з вічністю.

Третій заключний розділ збірки «Батьківська хата» повідує про те сокровенне, найдорожче, що звичайним бачиться очами дитинства і юності, але через багато років все дужче заполонює почуття й думки, наприклад, як у вірші «Батькові»: «Цей рідний батьківський поріг/ сто літ би ще переступати».

Вдало вжитий образ «ластівки у стрісі» допомагає проникливо-емоційно передати трагедію самотньої літньої жінки в одному із сіл, де лишається все менше людей, а діти не поспішають провідувати матерів, занурені у власні клопоти, огорнуті міською суєтою і байдужістю. Зажурена тональність вірша тут вражає більше ніж заклики:

Вона одна. Дочка живе у місті,
Колись писала, що й онуки є.
Та поруч тільки ластівка у стрісі
Із року в рік свої гніздечка в’є.

До своєї матері лірична героїня звертається такими словами:

«Як добре вдома, як же добре вдома,/ І важко як буває між людьми». З цим важко не погодитись.

Цією книжкою молода поетеса впевнено подолала ще одну сходинку поетичної майстерності, щоб рухатись далі. А потенційні можливості у неї для цього справді є. Напрями ж творчого удосконалення – у більшій увазі до художньої поетичної деталі, до розмаїття тем, а також до пошуку в царині форми.

Думаю, що ця книжка молодої поетеси знайде приязні відгуки читачів завдячуючи ліризму, емоційності, щирості почуттів, плеканню у слові людяності та вірності.

Станіслав Шевченко

Заслужений діяч мистецтв України,
заслужений діяч польської культури,
лауреат літературно-мистецької премії ім. І.Нечуя-Левицького,
лауреат літературної премії ім. М.Рильського.

Квітень 2012

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Дмитро Головко, лауреат премії Павла Тичини, Член НСПУ (джерело: Із передмови до книжки)

Для ліричного самовираження Тетяна Череп майстерно використовує різні складові поетичного слова: промовисту деталь природи, порівняння, образ, неологізми. та найчастіше в неї — це життєві реалії. Інколи у своїй простоті вони більше скажуть читачеві, ніж якась лірична сентенція.

Автор рецензії: Всеволод Ткаченко, Лауреат премій ім. М. Зерова, ім. М. Гоголя «Тріумф», ім. Г. Сковороди, член НСПУ (джерело: Рукопис)

Журналіст, газетяр і редактор Тетяна Череп ще 1996 року зарекомендувала себе як автор цікавої збірки поезій «Ідуть дощі», що побачила світ у Прилуках на Чернігівщині. Друга поетична книга «Берег любові» (Київ, 2011) засвідчила подальше творче зростання молодої і обдарованої поетеси. Глибоко особисте, ліричне самовираження вдало й майстерно поєднується в цій збірці Т. Череп із загальносуспільним. Це громадянська лірика, що має виразну емоційну силу. І водночас глибоко особиста лірика.

Поетичні твори Т. Череп відзначаються щирою тональністю, вони вирізняються багатою та добірною українською мовою. ... [ Показати всю рецензію ] Вже перші поетичні й прозові дебюти, а також подальша письменницька праця Тетяни Павлівни засвідчили про прихід у нашу культуру й літературу обдарованого поета, літератора, журналіста й культуролога.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Володимир Коломієць, лауреат Шевченківської премії, Член НСПУ (джерело: Рукопис)

Познайомився з новою збіркою молодої чернігівської поетеси Тетяни Череп. Бачу, що хист у неї — справжній. Немало її віршів до смаку мені, зачаровують слух, — виділити хоча б такі з них, як «Десь там блукає…», «Зустріч», «Спомин», «Оплакувать, що втрачене…», «Я про тебе думаю…», «Нащо писать…», «Цю осінь я придумала…», «Твоє зізнання», «Пташка», «А тато брав мене на руки…», «Ремонт», «Одинока», «Мати поле город…», — та й ще ряд інших.

Чимало з цих ліричних віршів присвячено обранцеві серця — коханому. А в окремий же розділ тематично згруповано твори про дорогих для пам’яті людей, про село, де ... [ Показати всю рецензію ] авторка народилась і виросла, про рідний край (розділ «Батькова хата»). Трапляються тут зрідка вірші і щемливо-болючі, як на сьогодні, хоч їх таки ще, мені здається, замало. І в цьому заключному розділі, і в попередніх (дозволю собі зауважити автору) вона, можливо, аж надто вже занурена — в свої «ажурні журева»… А життя ж кличе: не цурайтесь боротьби, хутчіш виривайтесь з інтимних пут на всеукраїнський простір!

Та все ж наголошую знов: приваблює передусім у почерку Тетяни Череп — її глибокий, непідробний ліризм. Гадається мені, що авторка «Берега любові» знайде ще й своїх композиторів, які поклали б кращі з віршів її на музику. Адже за взірець до власної поезії вона бере передусім — народну пісню! І хай це поки що тільки здогадка про пісенну відомість її, — та вона, певно, таки здійсниться.

[ Згорнути рецензію ]

Автор рецензії: Олесь Лупій, лауреат Шевченківської премії, Член НСПУ з 1963 (джерело: Рукопис)

Прочитавши збірку поезій Тетяни Череп «Берег любові», що недавно вийшла в київському видавництві «Дія», переконався в обдарованості молодої поетеси. Першу свою збірку вона видала відразу після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка. Очевидно, тривала праця у періодичній пресі трохи перешкодила їй підхопити першу хвилю , активно публікувати нові твори в журналах, різних збірках, альманахах, тому наступна збірка вийшла з таким запізненням.

Відчувається, що молода поетеса пройшла добру школу Олександра Олеся, Володимира Сосюри, Андрія Малишка… Щирі непідробні почуття, глибока ... [ Показати всю рецензію ] людяність є ознакою багатьох творів Тетяни Череп. Загалом — це глибокодушевна жіноча лірика, якої так не вистачає в сучасній українській літературі. Думаю, що в цьому переконається кожен, прочитавши такі твори, як «Цвітуть бажання ніжним цвітом», «Образа», «Ви впевнені занадто знову», «Візьми мій біль», «А за вікном моїм — сніги, сніги», «Сентиментальне», «Ми стали убогі на ласку», «Як тепло у батьківській хаті», «Різдво», «Батькові», «Одинока», «Наболіле», «А в Яблунівці яблуні цвітуть»… віриться, що авторка зможе написати ще немало талановитих глибоколіричних творів, які сподобаються нашим читачам, збагатять Українську поезію.

[ Згорнути рецензію ]