|
У головній ролі - Трейсі Бікер
Джаклін Вілсон
— Навчальна книга - Богдан,
2012.
— 192 с.
— (Серія: Дівчатка Джаклін).
— м.Тернопіль. — Наклад 1000 шт.
Жанр:
— Дитячі переклади
— Ілюстровані книжки
— Дитячі повісті
Анотація:
Якщо ви читали першу книгу про мене - <<Історію Трейсі Бікер>> - то певно вирішили, що все у мене клацнулося і я вже живу у письменниці на ім'я Кам, яка засипає мене подарунками. Я вгадала? А ось і ні.
Насправді, нічого у нас не клацнулося. Зануда-маруда Кам ніяк не може мене забрати з сиротинця, бо цілими днями ходить на курси для батьків, заповнює нудні папери і приймає тітоньок із соціальної служби, які вирішують, чи достатньо добре вона про мене дбатиме. Зате у мене з'явилася нагода стати справжньою акторкою! Я отримала головну роль у шкільній виставі, яка зробить мене усесвітньо відомою! Я гратиму не кого іншого, як пана Скряжа із <<Різдвяної пісні>>! І моя мама, видатна Голівудська кінозірка, приїде, щоб мене побачити. Вона сидітиме у першому ряду, плескатиме в долоні, а потім засипле мене квітами і забере до себе у Голівуд, і ми зніматимемося разом, і їстимемо тістечка, і...
Словом, поспішайте придбати книгу про мене <<У головній ролі Трейсі Бікер>>, бо після того, як я стану акторкою, їх усі розкупують і вам нічого не залишиться :)))
|
Лінк із зображенням книжки:
|
Я – Трейсі Бікер. Запам'ятайте це ім'я. Колись я прославлюсь.
Я живу в сиротинці. Ми тут звемо його Старим Звалищем. Ми мусили сюди звалити, бо нікому не потрібні.
Ні, це повна маячня. Я потрібна своїй мамі. Просто вона дуже вже знана у Голівуді кінозірка і надто завантажена зйомками, щоб мене глядіти. Але вона приїде до мене на Різдво. Таки приїде. Я цього певна.
– Твоя мама приїде, як рак на горі свисне, – дражниться Джастін Літлвуд. – То у тебе, що не день, то Великдень. Вона ніколи не повернеться, бо їй по барабану мавпа бридка, чорнорота вихваляка, як щоночі мочить лі-і-і-і…
Вона так і ... [ Показати весь уривок ]
не договорила, бо я рвонула через усю кімнату та як ухоплю її за патли міцно, та як потягну сильно, що аж ледь з корінням волосся не повидирала.
Я потрапила до Тихої Кімнати. А мені й байдуже! Зате я мала час зануритися у самоспоглядання. Це так по модному сказати „подумати”. У мене велетенський словниковий запас. Я майже напевне постановила стати письменницею. Успішною та приголомшливо багатою, а ще відомою, геть не такою, як занудна-марудна роботяга Кам.
Я поринула у роздуми (це ще одна модна фразка замість слова „подумати”) про що не день то Великдень. Було б справді кльово щодня спати до пізна, тоді цілий ранок дивитися телек і їсти особливий святковий сніданок і ніколи не ходити до школи. Але тоді мені спали на думку (шикарна альтернатива номер три) усілякі неприємні речі про вихідні. У вихідні, а надто на свята, більшість дітей забирають гостювати їхні мами чи тата.
Мене ні. Ну, тепер ми бачимося з Кам, тільки й того. Можливо, Кам стане моєю прийомною мамою. Вона зараз ходить на заняття щоб переконатися, що вона підходить. Мудня. Не довіряю я цій своїй соціальній працівниці – Елейн-Дурбейн. Мені не подобається, що Кам пороги оббиває. Це не значить, що вона будівельниця-чорноробка, просто так кажуть. Вона письменниця, навіть шкарпетки має розцяцьковані книжечками. Тільки от прийомна мама справжній не рівня, особливо коли йдеться про справжню славетну і гламурну кінозірку, як моя мама. Вона не зі своєї вини досі не з'являється. У неї такий убивчий графік кінозйомок, що вона просто не в змозі урвати часинку, щоб скочити в літак і прилетіти сюди.
Але вона збирається прилетіти на Різдво. Отоді ця Джастін-підлиза-майже-лиса Літлвуд знатиме. Мама пообіцяла. Справді пообіцяла.
Вона хотіла навідати мене влітку. Малися бути надзвичайні канікули на тропічному острові, ми б лежали на білому пісочку в купальниках, плавали б із дельфінами у лазуровому морі й посьорбували б коктейлі у десятизірковому готелі… [ Згорнути уривок ]
|
