|
Підземні години
Дельфін де Віган,
— Нора-Друк,
2012.
— 232 с.
— (Серія: День Європи).
— м.Київ. — Наклад 1000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-2961-71-3
Жанр:
— Жіноче
— Міське
— Роман-життєпис
Анотація:
Кожного дня Матільда виконує одні й ті самі рухи: їде лінією 9, пересідає на лінію 1, виходить з підземки і піднімається на ліфті до офісу. Останні кілька місяців її перебування на роботі перетворилося на тортури, але вона не може піти, бо не наважується. Кожного дня Тібо сідає в своє авто і вирушає за викликами для надання термінової медичної допомоги. Він бачить біль і самотність, знає, що очікує в майбутньому його пацієнтів краще за них самих. Дві фігури серед мільйонів інших, які одного травневого дня можуть перетнутися в цьому божевільному русі міста, що ніколи не зупиняється.
про автора
Дельфін де Віган – французька письменниця, літературний критик, сценарист, тележурналіст. Автор шести романів, лауреат багатьох літературних премій. За роман «Підземні години» Дельфін де Віган удостоєна премії за кращий роман про підприємство, премії «Польський вибір» Французького інституту в Кракові, премії читачів Корсики.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
...Голос пронизує сон, вібруючи десь на поверхні. Жінка пестить руками перевернуті на столі карти, вона знову і знову повторює дуже впевненим голосом: «Двадцятого травня ваше життя зміниться».
Матільда не знає, чи вона ще уві сні, чи вже в новому дні, що ледь починається, вона кидає погляд на радіо-будильник – четверта ранку.
Це був сон. Наснилася та жінка, яку вона бачила кілька тижнів тому, провидиця, що не мала ні квітчастої шалі, ні кришталевої кулі, але проте була віщункою. Перетнувши на метро весь Париж, Матільда всілася за важкими шторами на першому поверсі будинка в шістнадцятому окрузі, ... [ Показати весь уривок ]
дала їй сто п’ятдесят євро, щоб та прочитала по її руці та по її числах. Вона пішла на це, бо вже не мала нічого іншого, жодного промінчика світла, до якого можна було б тягнутися, жодного дієслова в майбутньому часі, жодної перспективи якогось «потім». Вона пішла туди, тому що треба було бодай за щось учепитись.
Матільда поверталася від ворожки, покачуючи сумочкою на руці, збентежена цим дивним пророцтвом, наче воно дійсно було занотоване в лініях її шкіри, як дата її народження, як і вісім літер її імені, наче це дійсно можна було прочитати неозброєним оком: якийсь чоловік з’явиться двадцятого травня. Чоловік на повороті її життя, той що має її звільнити. Наче насправді можна мати диплом про вищу освіту з економетрії та прикладної статистики та звертатися до провидиці. Через кілька днів їй вже здавалося, що сто п’ятдесят євро викинуті у вікно. «Все, крапка!» - Ось, про що вона думала, придивляючись до червоної риски у виписці з рахунку її місячних витрат, і вже неабияк сумнівалася щодо цього двадцятого травня, та й відносно інших днів, в усякому разі при такому ритмі життя.
Це двадцяте травня залишилося розпливчатою обіцянкою, підвішеною над порожнечею.
.
Це сьогодні. Сьогодні щось має трапитись. Щось дуже важливе. Подія, яка змінить напрямок потоку її життя, роз’єднає замкнуте коло, подія, вже багато тижнів тому вписана чорними чорнилами в її органайзер. Визначна, довгоочікувана подія, як спасіння у відкритому морі.
Це станеться саме сьогодні, двадцятого травня, тому що вона вже дійшла до краю того, що може винести, до краю того, що здатна виносити людина. Це записано у вселенському порядку. У вогкості неба, у сполученні планет, у вібрації чисел. Записано, що сьогодні вона опиниться саме там, в точці, звідки не повернутися, де вже ніщо не змінить плин часу. Там, де може відбуватися лиш те, що загрожуватиме всьому і все ставитиме під сумнів. Щось неодмінно має трапитися. Щось виняткове. Щоб вийти звідти. Щоб припинити.
----------------- [ Згорнути уривок ]
|
