|
Зворотний бік світла
Дара Корній
— Клуб сімейного дозвілля (КСД),
2012.
— 320 с.
— м.Харків. — Наклад 8000 шт.
Тверда обкладинка.
ISBN: 978-966-14-4004-2
ББК: 84.4УКР К67
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Фентезі
— Містичне
Анотація:
Світло не може існувати без темряви, а інколи вони навіть закохуються одне в одного: Птаха — світла безсмертна, Стриб — темний. А от Мальва ще не визначилася, більше того — дівчина донедавна й гадки не мала про своє покликання і про те, чия кров тече в її жилах. До сімнадцяти років Птаха берегла її як зіницю ока, та вже час її квіточці розпускати пелюстки — чорні чи білі, новонароджена безсмертна обиратиме сама!
Зазирніть у чорну душу темного безсмертного — і ви побачите там кохання, яке виточило лють. Сутінки спустилися на світ Чотирьох Сонць, коли лихий Стрибог, стоячи на Дівич-горі, віддавав накази нищити, палити все, що було дорого Птасі — на той час безпорадній дівчинці. Це згодом вона стане найсильнішою зі світлих безсмертних і… пробачить йому, і покохає, і приборкає звіра… Але чому надзвичайну дитину ціною власного життя йому народить звичайна смертна жінка?
|
Лінк із зображенням книжки:
|
2. Лист
«Йменням Сварожого кола вітаю тебе, піднімаючи вгору ру-
ки, мій друже і коханий!
Ти читаєш мого листа і, без сумніву, навіть початок тебе
дивує. Авжеж, це не віршоване печальне зізнання, не пісня
і не квіти, зібрані зі сліз веселки і вплетені в музику. Хіба
тебе таким здивуєш, правда ж? Але тільки не цього разу. Бо
це — прозове послання і ти — в «пастці», тому що змуше-
ний слухати-читати, не запитуючи та не перебиваючи. Ти
зараз усміхаєшся? Дарма. Свою вражаючу посмішку прибе-
режи до ліпших часів чи то пак для своїх смертних дуреп.
О, так-так, не дивуйся, я знаю про твої ... [ Показати весь уривок ]
справжні «лови ві-
тру» й Остап тут ні до чого. Я знаю про ті лови від самого
початку, майже від початку, тоді Остапка ще з нами не бу-
ло. Білявки, руденькі, незаймані пташенятка-додоли зі шко-
ли Вітровію та хвойди з Забутого озера, жінки з інших сві-
тів, вимірів. За пару віків назбиралася доволі мила колекція.
Кохання на багато що закриває очі, замикає вуста. На зра-
ди тілесні також, бо ж я — мудра світла безсмертна жінка
і все таке, а душа твоя — все одно належить тільки мені…
Бачиш, пишу це майже без сарказму, стараючись сама себе
переконати в правильності мовленого, а всередині все за-
кипає.
Чому?
Чому я змогла не спокуситися іншими чоловіками? Тому,
що вони мені не цікаві. Чому ж ти зміг прийняти інших жі-
нок, хай лишень тілесно, однак ти їх прийняв? Я пробувала
зрозуміти це, пояснюючи все доволі просто — твій зворот-
ний бік настільки сильний, що ти не годен чинити опору.
Свята простота. Адже у мені також присутній той зворот-
ний бік, однак саме я, і ніхто крім мене, його контролюю.
І раптом знайшла єдиновірну, як тоді видавалося, відпо-
відь — стала в усьому докоряти собі, переконуючи власну
гідність, що винна в усьому сама, бо не вміла, не змогла да-
ти тобі того, що ти так легко знаходив поза нашим ліжком.
Той трунок, яким ти мене поїв не одну сотню літ і яким
я впивалася до самозабуття і самозречення, раптом з медо-
вого став полиновим. Гірчить! Ой, як гірчить! Лишалося од-
не — віра у так звану силу кохання через терпіння.
А полинові поцілунки, порожнє ліжко, холод в очах?
Одного разу все змінилося. Бо в душі поселилася байду-
жість. Відбулося то не в один день, але сталося. Це гірше,
любий мій, аніж ненависть. Байдужість не наробить дур-
ниць, тут розрахунок на першому місці.
Отже, тепер про серйозні речі, які мають стосунок не
тільки до нас з тобою. І твої зради — лишень прелюдія.
Ми — на порозі великих перемін. Думаю вже сьогодні всі
про це дізнаються і не тільки в нашому світі. Народився ще
один безсмертний. Так-так, то могло статися і через тисячу
літ, і через дві, але трапилося зараз. Отже, народився без-
смертний! Точніше — безсмертна. Вона — жінка. І битва за
неї починається зараз. Пригадуєш, як тоді, коли в світі світ-
лих з’явився ти? Що творилося! Думаю, цього разу буде ще
гірше. Бо вона — чисте поле, незаповнене, і вона — ласий
шматочок і для світлих, і для темних, і для сірих.
Отож віднині всі брами для неї відчинено. А на Заході
сьогодні з’являться «перисті» вісники. Безсмертна вже май-
же переступила поріг. Що за тим порогом? Не відає навіть
Вчитель. Тому що відтепер він один із нас! І Учителі стають
Учнями. [ Згорнути уривок ]
|
