Олексій Ганзенко : Немає сонця : повість : Анотація, уривок з книги.

Автор Олексій Ганзенко. Немає сонця : повість. У жанрах Молодіжне, Історичне, Піксельні книжки. Анотація: "Армійська історія". Тло по...
 
Олексій Ганзенко : Немає сонця : повість : Анотація, уривок з книги
Книжки за жанрами

Всі книжки (1495)

Книжки за першою літерою назви
Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Книжка
Книжка Олексій Ганзенко "Немає сонця : повість" (фото 1)
Немає сонця : повість

Олексій Ганзенко

— Самвидав, 2012. — 33 с.
— м.Миронівка. — Наклад 512 шт.

Жанр:
Молодіжне
Історичне
Піксельні книжки

Анотація:
"Армійська історія". Тло подій документальне, автобіографічне – від соціально-побутових і топографічних особливостей аж до імен та рис характеру деяких героїв. В ті роки практикувалося формування військових автобатальйонів, покликаних допомагати вивозити з полів зібраний урожай. Окремий підрозділ такого батальйону розташовується в депресивному російському сільці. Осінь, солдатики вивозять цукровий буряк.
Герой твору Льоха Гайденко – романтичний, сентиментальний юнак, якому незатишно в армії: дідівщина, необлаштованість, сірість. Одного разу він підвозить місцеву вчительку – Ларису, зав'язується знайомство, яке швидко переростає в пристрасть...

Поділитись:

Лінк із зображенням книжки:

  Уривок з книжки Рецензії в пресі (0) Відгуки читачів (0) Де купити (0) Скачати файл

Вона щось розказує, я дивлюся в її сяйливі, співчутливі й такі, що самі не відмовляться від співчуття, очі та відчуваю, як звідкілясь ізнизу, десь аж від кінчиків пальців ніг, підіймається мною незнана досі, парка, невагома й трішки ніби солонувата хвиля. Помалу, нечутно підіймається й водночас невпинно. І сповнює мене всього. Мені так гарно сидіти перед цією, старшою за мене, незнайомою власницею погідливого теплого погляду, так хороше чути її м’який голос із незвичним для вуха, трошки навіть кумедним місцевим „о”, я ніби загіпнотизований; мені приємно й мені більше нічогісінько не треба. Навіть ... [ Показати весь уривок ]

[ Згорнути уривок ]

Реклама
Rambler's Top100