|
Пустоцвіт : роман
Тимур Литовченко, Олена Литовченко
— Фоліо,
2012.
— 379 с.
— (Серія: Історія України в романах).
— м.Харків. — Наклад 1500 шт.
Тверда обкладинка.
Жанр:
— Романи, новели та оповідання
— Історичне
— Козаччина
Анотація:
Влітку 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна милостиво розглянула й затвердила петицію про поновлення гетьманства на українських теренах. Булава дісталася хлопцеві з незаможної родини, який зробив фантастичну кар’єру — Кирилу Розумовському, рідному братові морганатичного чоловіка імператриці. Життя закружляло у скаженому калейдоскопі… А що ж одержала Україна?! Невиправдані очікування, бездарне керівництво, бездіяльність у вирішальні години… Фінал був закономірним: остаточна втрата державності.
|
Лінк із зображенням книжки:
|
І раптом Кирило Григорович чітко зрозумів: не була стара розкішна яблуня годувальницею, а від початку росла пустоцвітом! Гарним, розкішним — але пустоцвітом… Рік-у-рік дерево цвіло, відцвітало й чекало майбутньої весни, щоб знов розквітнути, перецвісти й знов… і знов… і знов!..
Чи не та сама химерність долі відзначила і його, Кирила Григоровича Розумовського?! Скільки було надій, скільки дивовижнх планів народилося під цією самою яблунькою!!! І що?! Тепер він навіть не знає, вертатися звідси в Батурин чи ні, чи облаштовувати знов і знов місто, що вже ніколи, ні за яких умов не стане столицею Гетьманщини?..
У ... [ Показати весь уривок ]
тім лише різниця між старим графом і цим деревом, що ніякої майбутньої весни людина вже навіть не чекає! Яблуні пощастило більше: вона і досі сподівається розквітнути справжніми квітами, зав’язати плоди. Вірить, що колись-то її старі гілки пригнуться до землі під вагою наливних плодів…
Та за них обох працюють інші — от у чім подібність!
Спритні царедворці облаштовують замість Кирила Григоровича його колишню батьківщину, встановлюють там свої — імперські порядки…
Спритний молодий господар питного закладу купує десь на стороні яблука, пече з них смачні пироги, які подає на десерт довірливим гостям разом з ностальгічною історією…
Але все-таки: до чого ж вони схожі!!!
Господи Боже Всемогутній, до чого схожі старий граф і старе дерево!..
І яблуня — пустоцвіт, і він — також пустоцвіт.
Звичайнісінький пустоцвіт!.. [ Згорнути уривок ]
|
