По моему хотению.

 
По моему хотению
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам
доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

16.06.2012

Рецензія на книжку:
Я.Дубинянська. Сад камней : роман

Чистосердечно признаюсь, что первая часть «Сада камней» мне понравилась. Показалось, что зрелой манерой письма этот роман выгодно отличается от предыдущих книг Дубинянской с их характерным девчоночьим стилем. Радовал хитро устроенный сюжет с параллельным расследованием обстоятельств прошлого. Интриговала завязка: взбалмошная режиссерша средних лет Марина, бросив сьемки, уезжает на поезде неведомого ей направления, сходит на первом попавшемся полустанке, по лесной дороге добредает до хуторка, снимает там флигелек, и тут начинается натуральный солярис. То ей кулоны из прошлой жизни приносят, то письма от давно умерших любовников присылают, то младенца живого подбрасывают.

Не испортила картины и вторая часть, представляющая собой написанный Мариной автобиографический киносценарий о вооруженном конфликте в некой балканской стране. Закрыв глаза на банальный месседж о том, что война дерьмо и в ней неправы все, я с неослабевающим интересом приступил к последней, третьей части. Вот тут-то оно и началось.

Известно, что загадки в литературе почти всегда интересней отгадок. Чтобы увязать концы с концами, блефующему писателю приходится сочинять сомнительные объяснения, заявлять, что все невероятное герою приснилось, привиделось в бреду и т.п. Дубинянская совершает революционный шаг: на фоне вполне рациональной, хотя и не слишком правдоподобной истории, рассказанной во флешбэках, в основной сюжетной линии она устраивает полнейший произвол. Герои появляются, исчезают, воскресают вне внутренней логики, исключительно по прихоти автора. Объективная реальность отменяется, право писателя на какую угодно фантазию объявляется священным и неоспоримым. Мол, что хочу, то и ворочу, и никто мне не указ.

Кстати, насчет зрелой манеры письма мне показалось, она только в начале. Потом опять эти постоянные «на фиг», «по фиг», «не фиг», снова эти уменьшительно-ласкательные Маринки, Юльки, Пашки. В общем, автор хранит верность давно избранному стилю. Тоже, наверное, достоинство.

Юрий Володарский

(Джерело: ШО)

Реклама
Rambler's Top100