Статтю присвячено дослідженню поетичної збірки «Динозавр» молодого
волинського поета Павла Корoбчука. Простежуються особливості творчої
індивідуальності поета-двотисячника.

Ключові слова: літературний слем, двотисячники, акцентний вірш, поезія в
прозі, верлібр, нонконформізм, ідеограми, тропи, сленг.

The article is dedicated to researching the poetry collection ―Dinosaur‖ by the
young Volynian poet Pavlo Korobchuk. Peculiarities of the poet of 2000s’ creative
individuality are traced.

Key words: literary slam, poets of 2000s, accentual verse, poetry in prose, free verse,
non-conformism, ideograms, tropes, slang.

Я б краще закінчив як динозаври
[8, с. 120]

«Хай я буду триста разів з диркою в голові, хай мене переїде трамвай, хай я
кричу свої тексти на слемах. Текст – це не я поза процесом написання. Тому
єдине, що важливе для мене в цій нашій літературі – якомога якісніше писати. Все
інше – інтелектуалізм, Межигір‖я, корочки, медалі, слеми – третьорядне. По
барабану успіх, по барабану слава. Тільки якість написаного мене парить» [5] –
так мислить себе П. Коробчук у відповідь на закиди Д. Ільницького у «Поезія
versus інтелектуалізм».

Як зазначає В. Гужва, естетикою молодої поезії став нонконформізм,
неприйняття і заперечення зужитих ідеограм та тропів, а головне — небажання
ступати у сліди велеречивої і солодкоголосої лірики, натоптані попередніми
поколіннями. П. Коробчук, як інші його колеги, сповідує таку «неевклідову»
естетику, він природно, а іноді артистично використовує сленг, бо сленг, — мова
покоління, автор віртуозно експериментує зі звичайною лексикою, досягаючи
часом несподіваної метафорики [4]:

...доки ти мислиш, токи ти мусиш, доки ти – мюслі[8, с. 118].
Четверте дітище волинського письменника П. Коробчука народилося у
видавництві «Ярославого Валу». Нутрощі Коробчукового «динозаврика»
складають декілька десятків нових текстів та усю попередню збірку
«Кайфологія». Технічно та тематично збірка охоплює досить широкий спектр
літературних жанрів: від римованої поезії, верлібрів та білих віршів, можна
виділити також акцентні вірші, поезію в прозі чи навіть римовані вірші з
ненаголошеним римуванням; тематика рясніє як соціальними текстами, так і
напіврелігійними чи психологічними творами[13].

Впродовж збірки автор докопується до таємних життєвих глибин і наче
відкопує з-під пластів всезагального досвіду скам’янілі рештки нерозкритих для
себе істин:
тут мене нема,
я відсутній десь
тихе імено
стерли племена
з наддніпрянських плес[8, с. 5]
Усяка мудрість – справа нелегка,
а то давно ми стали б динозавром.
Проте ми ними станем завтра[8, с. 10];

Скільки б мудрості я витримав, будучи книжковими полицями...[8, с. 11];
Гілочку мудрого дуба нагадує тобі волосина ось ця.
Навколо тебе росте втома питань, ніби акація[8, с. 21].

Мінорними нотами починається поезія «Чому ми не стаємо динозавром»,
У мене другий тиждень все спокійно.
Забув про ноти і згадав мелодію.
Дивлюсь як за вікном стихійно
вирує не життя – пародія
добродіїв[8, с. 9],

тема музики близька для П. Коробчука, адже він не лише поет, а поет-музикант,
граючи на барабанах у кількох гуртах, у нього досить розвинене почуття ритміки:
ми почали п’янкуп’янку
відбитки вуст на єдиному келиху замінили прелюдію
бутерброди з майонезом – фугу
все інше – увертюри[8, с. 96],

Цікаві думки молодого поета про дітей, майбутніх маленьких себе, йому
здається, що дитина з’являється легко, так, ніби ти складаєш конструктор,
добираєш собі відповідні сегменти, і дивуєшся потім, що вони не пам’ятають
жодної теологічної книги літератури і щораз випробовують тебе на міцність:
Дивись, як легко
я пишу про твоїх доньку і сина:
звідки з’являються діти? Їх складають із конструкторів Лего,
...
діти, котрі мають повагу до книг, щоб їх не читати,
з теологічних книг не пригадують навіть «Енеїди»,
...
діти – це розширення твого больового порога [8, с. 15],

про яке покоління пише поет: себе, двох тисячників, чи «трансформерів»
майбутнього?

«Усвідомлення себесності» [8, с. 107] відбувається у П. Коробчука через
різноманітні рецептори і подразники:
Життя – невситима пропаща оргія.
Алкоголь з тобою водить хороводи.
Як би тебе не заперчувала теорія –
Практика тебе доводить [8, с. 48],
Ти боровся з собою, а варто було з іншими у собі.
Кожен з таких інших насипає насіння сумніву до кишень.
...
Підказує, що входження в сутність речей облагороджує.
Відчуваєш приємний присмак мислення в ротовій порожнині
[8, с. 86],
що більше живеш, то більше ти терорист, –
береш у заручники більші об’єми пам’яті [8, с. 83],
все, що нас не вбиває – робить нас[8, с. 150],

він відчуває себе не деревом, не таким, як усі, іншим, він поза часом, проте не
площина, а свідомість; і тим не менше, він має свою географію, що робить його
історично і географічно: «Насправді маю географію. Вчуся в університеті. Маю
родичів. Кохаю дівчину. Надаю перевагу певним речам» [8, с. 108].

Потрібність/не потрібність віршомаза у суспільстві завжди турбувала тих же
віршомазів,римоплетів, у ХХІ столітті вона не менш актуальна:
необхідність суспільства в поетах вимірюється витратами
на пункти бюджету, зазначені у ремарках.
оскільки фінансування СБУ та міліції – одне з перших,
а фінансування літературної сфери – ніяке,
у будь-якого двотисячника справжніх прихильників менше,
ніж жертв у Бітцевського маніяка.[8, с. 148]

Окрім життєаналізу, молодий поет фільтрує крізь себе ефемерне поняття
любові, що являється нам у найрізноманітніших іпостасях:
на когось можна покластися. на когось покласти –
думає студентка за тиждень до одруження, коли
заходить в тюрму і поправляє, ніби зачіску, настрій,
тримаючи біля серця нареченому рецидивісту банку олив,

висновок напрошується сам:
дехто вважає, що любов існує, якщо через неї болить,
тільки тоді дехто почуває себе її повноцінним учасником.
насправді ж, кохання нічим не обмежене, крім конкретної
голови[8, с. 121],

проте, не можна упускати ще однієї важливої деталі сьогодення:
особисте життя зводиться до посту. в соціальній мережі
[8, с. 150].

П. Коробчук майстерно експериментує зі звуковою грою, обігравши усталену
назву трьох богословських чеснот, –віра, надія, любов, - на новий кшталт: «...усі
ферми, де насправді існують відра, надої, любов. (причому надої помирають
останніми. щоразу)» [8, с. 118], чи нотки господньої молитви у вірші «Ренесенс»:
«..тож, не виведи нас із подій, але визволи нас від сенсу» [8, с. 131].

До збірки увійшов вірш «Нерозстріляне відродження» - своєрідна пародія на
вірш Юрія Андруховича «Badcompany», суть та ж, але так П. Коробчук доволі
сміливо бачить ближчих до себе класиків:
Що й казати – галіматуса.
Але в ХХХ тисячолітті картина має ще:
Дністровий – істинний сковородинець, так само товстун,
гітарист гурту СКАЙ.
Дереш – мало що шестірка, та ще й львів’янин.
Єшкілєв – жид, Чех – канап.
Мовчу про Горобчука і Коробчука[8, с. 123],

в Ю. Андруховича:
Що й казати – паскуднетовариство.
Але в XXстолітті картина маєщегіршийвигляд:
Павло Григорович – істиннийсковородинець, так само тенор,
арфістка.
Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк.
Бажан – жид, Фітільов – кацап.
Мовчу про Бургардта і Йогансена.

Вірш «Косяк чорноморської риби»першими своїми рядками нагадує
«Послушайте!» В. Маяковського:
я питаю тебе, я тебе запитую:
якщо я живу, значить, це комусь потрібно, правда?
отже, рівень потрібності переважає?[8, с. 134],

і в Маяковського:
Послушайте!
Ведь, еслизвездызажигают -
значит - этокому-нибудьнужно?
Значит - кто-тохочет, чтобыонибыли?
Значит - кто-тоназываетэтиплевочкижемчужиной?

За словами В. Гужви, у деяких рядках П. Коробчука відлунює бунт
Маяковського[4]:
і поки втікав, на ходу заправляючи сорочку в штани,
подумав, що бути повією – не менш стражденніше, ніж
писати вірші[8, с. 38];

Окрім намагання розламати усталені кліше та мовні штампи, волинський поет
досліджує властивості слів:
...слово завжди можна сказати
але інколи воно промовляється не туди
і сказавши його не туди можна зруйнувати всю подальшу
комунікацію
наприклад ненароком погасити свічку перед дзеркалом
адже слово утворює легіт вібрацію
не кажучи вже про смисл
і кожна з цих фізичних властивостей
може утворити темряву[8, с. 166].

Вибуховість поета, його нестримність дозволяє вбачати в йото творах сучасну
літературу і надає впевненості, що він ніколи не стане конформістом. Його їдкий
скептицизм у ставленні до кумирів, яких нав’язують публіці майстерні піар-
менеджери:
...у наркодиспансер потрапляє Йосип Кобзон.
Віктор Ющенко змінює стать
як би не грався Бог у модний фасон —
усі — адмірали, адмірають і будуть адмірать[8, с. 48].

«Видихами» закінчується майже кожен розділ Коробчукової збірки. Якщо є
видихи – значить були і вдихи. Вдихи, під час яких легені отримують 500 мл, кров
збагачується киснем і несе його в мозок, мозок збагачується киснем, мозок
починає активно працювати. П.Коробчук – екстремал, адже видихи небезпечні, 5
– 7 хвилин без кисню – і відмирають не відновлювані клітини мозку. Можливо,
саме в такі моменти - хвилини прозріння: «...осінь – це касета із поганим
записом. Шарудіння під ногами листя, шум дощу, стогнучі очі – усе це звучить не
дуже студійно. І тільки люди мовчать, закинувши у підвали свої параболічки і
самотньо вирощуючи у горщиках все нові й нові велосипеди. Переставляю касету.
І тільки велосипеди мовчать, вирощуючи нових людей»[8, с. 90].

«Моє грубе розуміння динозавра – це архетип мудрості, спокою і древності. Це
те, що у нас закладено, але непомітне. Це й те, що нас тримає тут, що дозволяє в
певний момент схлипнути, зітхнути і прямувати далі. Те, що продовжує нас, при
тому, що з історичного погляду, людство, в певному розумінні, є продовженням
―цивілізації‖ динозаврів»[6]. Динозавр є наскрізним образом не лише збірки
поезій під тією ж назвою, а й попередньої творчості молодого автора – збірок
«Натщенебо» (2005), «Дорогосказ» (у книзі «Цілодобово!»), «Кайфологія» (2010).
«Кайфу, що його було винесено в заголовок попередньої збірки, не бракує - тут і
кайф, і драйв, і драп, і шнапс, і секс у різних проекціях» [9], можливо алкоголю
дещо забагато, тому милий дракон може змінитись на зеленого змія, але доволі
суб’єктивним є поняття міри, воно визначається художнім смаком,
традицією,віковими особливостями та ін.

С. Богдан назвала П. Коробчука «деконструктивістом» і віднесла до
«раціонально-матеріалістичного» полюса літератури, до якого тяжіє певна група
авторів, чия увага зосереджується насамперед на реаліях емпіричного світу, що
отримують відображення у текстах[1] – П. Коробчк, Б.-І. Горобчук та О. Коцарев.

Література:
1. Богдан С. Коротка антологія сучасних способів говорити про Бога, або
Знову ця нездарна молода поезія : [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://litakcent.com/2011/11/07/korotka-antolohija-suchasnyh-sposobiv-hovoryty-pro-
boha-abo-znovu-cja-nezdarna-moloda-poezija/.
2. Вийшла нова книжка Павла Коробчука "Поетичний динозавр" :
ресурс]. –Режим доступу
[Електронний
:http://dilovod.com.ua/news/vijshla_nova_knizhka_pavla_korobchuka_poetichnij_dinoz
avr/2011-09-02-698.
3. Власенко Н. Молодий поет назвав Забужко і Карпу істеричками :
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://gazeta.ua/articles/culture/391478.
4. Гужва В. Присутність у каноні молодих : [Електронний ресурс]. – Режим
доступу :http://avtura.com.ua/review/870/.
5. Ільницкий Д. Поезія versus інтелектуалізм : [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://litakcent.com/2011/10/05/poezija-versus-intelektualizm/.
6. Карп′юк В. Павло Коробчук: Один вірш на день зменшує кількість
пограбувань і сутичок : [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?pavlo_korobchuk_odin_virsh_na_den_zme
nshuye_kilkist_pograbuvan_i_sutichok&objectId=1245528.
7. Кіяновська М. Знаки поетичних поколінь у найновішій українській поезії :
[Електронний ресурс]. –Режим доступу :http://litakcent.com/2011/07/07/znaky-
poetychnyh-pokolin-u-najnovishij-ukrajinskij-poeziji/.
8. Коробчук П. Динозавр. Поезія / П. Коробчук. – К. : Ярославів Вал, 2011. – с.
176, іл.
9. Котик І. Катарсис Коробчука : [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/01/30/115311.html.
10. Коцарев О. Павло Коробчук: Люблю несвідомо вичікувати метафори – як
лев свою здобич у чащах : [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/01/30/115311.html.
11. Нова книга Павла Коробчука – ―Динозавр‖ : [Електронний ресурс]. – Режим
доступу :http://litakcent.com/2011/07/25/nova-knyha-pavla-korobchuka-–-dynozavr/.
12. ПавелКоробчук : ресурс]. – Режим доступу
[Електронний
:http://www.afisha.ru/concert/704805/.
13. Победитель двенадцати литературных слэмов Павел Коробчук презентует в
Ужгороде книгу "Динозавр" : [Електронний ресурс]. – Режим доступу
:http://uzhgorod-ua.com/view_post.php?id=1806.

ВЕСЕЛИЙ ДИНОЗАВР ІЗ ЗАДУМАНИМ ПОГЛЯДОМ.