Надія, Віра й Любов Дніпропетровської області.

14.12.2012

Шановні молоді літератори – поети і прозаїки, учасники конкурсу «Літературна надія Дніпра»!

Не маю ніякого сумніву, що всі ви завзяті, талановиті та сповнені не тільки бажання отримати визнання, але й послужити рідній країні своєю творчою діяльністю.

Завдяки чудовому конкурсу, розпочатому інформаційним порталом «gorod.dp.ua» та Дніпропетровською Центральною міською бібліотекою, ви мали змогу довести, що не є провінційним зібранням аматорів, які тільки мріють чогось досягти. Ви, надія і майбутнє не тільки Дніпропетровської області, але й України, вже досягли відповідної висоти, звичайно, кожен своєї. Декому треба ще багато працювати, щоб підкорити не тільки свій Монмартр, а й свій Еверест і свою Джомолунгму.

Абсолютно всі учасники серйозно поставилися до конкурсу і надіслали роботи дуже високого рівня і якнайширшого спектру. Були цікаво з ними працювати і, повірте, коли зібралися з колегами, щоб їх обговорювати, не обійшлося без палких дискусій.

От, скажімо у номінації «Поезія». Кожен із поетів підійшов до конкурсу дуже творчо. Тобто надавав на конкурс ту добірку, яку вважав важливою для себе, найсучаснішою, виграшною, такою, що найяскравіше розкриватиме його творчість.

Наприклад, Наталя Федько надіслала добірку любовної лірики, а Наталія Пірогова – філософської. Читаючи її вірш «Дещо стосовно Великого Вибуху», одразу ж згадуєш енергійні, ритмізовані рядки поезій Маяковського.

Добірка Юлії Купіч вражає своєю щиросердністю, глибоким проникненням у внутрішній світ героя та образністю (закохана в її «Халатне кохання»).

Ім’я Тимофій Федорець асоціюється з несподіваними порівняннями, своєрідним гротеском, енергійною ритмикою.

Як поетка, Таїсія Козлова перебуває у філософських роздумах: як змінити життя на краще, а Ростислав Поляков доводить, що за рідну Україну «покладе життя // В вогонь святого вівтаря».

Олена Плосконос, наче алхімік, змішує колір і звук, через кольорові метафори передає почуття. Наталія Литвиненко, використовуючи вже музичні терміни, словами грає реквієм по втраченому коханню і переконливо доводить, що життя кожної людини – безцінне. До речі, лірична героїня Катерини Бурди прощається з коханням теж під звучання музичних акордів.

У номінації «Проза» між авторами точилася, образно кажучи, запекла боротьба, адже роботи були дуже сильні. Зазвичай, надійшло багато фантастичних або фентезійних оповідань. Але усі вони не були суто розважальними.

Так, обидва надісланих Віталієм Кривоносом оповідання про Івана Сірка не тільки мають достовірну історичну канву, але й глибоко філософічні, патріотичні і підштовхують читача на самостійне розв’язання не тільки питання «Що робити?», але «Як?» та «Для чого?».

Ольга Кай довела, що перехід від великої форми (бо спершу надіслала фрагмент роману у стилі фентезі), до малої (оповідання) вона здійснює, як справжній майстер слова. До того ж, у кожному творі авторка порушує важливі для душевного здоров’я кожної людини питання: і необхідність захищати тендітну, вразливу красу природи, і стосунки між людьми, і бажання жити під чисти небом у мирі та спокої…

Олесь Дейна – поет у прозі (саме так охарактеризувала б я його оповідання «Казка про… казку», «Стати Світлом») – занурює нас в історичне минуле ще глибше, ніж Віталій Кривоніс. Разом із його героями ми потрапляємо у світ, в якому ще не потрапив на Хрест Спаситель, у світ часів язичництва, світ древніх слов’ян.

Дмитро Бондаренко, безперечно, є майстром гостросюжетної, гостросоціальної прози. Разом із героєм його оповідання «Бомж» потрапляєш у сьогодення, сповнене несподіванок і реальних проблем. Автор надає читачеві можливість задуматися і над мінливістю життя, і зробити переоцінку своїх моральних цінностей.

Анфіса Букрєєва, за її висловом намагається відродити дух народу, його забутого героя – пересічного українця. І це в неї виходить бездоганно. Мова в неї образна, жива, наче ковток чистої, холодної води у спеку.

Вихованка дніпродзержинського молодіжного літературно-мистецького клубу «VivArt» Катерина Кравченко у своїй мініатюрі «Он-лайн. Стіни змикаються» не тільки вдало описує почуття своєї героїня, але й торкається найболючіших сучасних проблем – самотність у натовпі, неможливість (або небажання/невміння, читай, як завгодно) спілкуватися з друзями, приятелями, знайомими. Протилежністю цьому твору є оповідання «Малюнок з ароматом квітів» Анни Садікової. Анна оспівує велику силу художнього мистецтва, що зближує і поєднує, збуджує високі й світлі почуття.

Треба зазначити, що кожен автор таким чи іншим чином вимальовує Мистецтво як життєдайну силу, яке за допомогою Віри, Надії та Любові робить з пересічного громадянина Творця нового майбутнього.

А щоб матеріалізувати це майбутнє, організатори конкурсу вирішили зробити і вам, переможцям конкурсу, і читачам подарунок – видати збірник найкращих творів, котрі брали участь у конкурсі. А оформлення книги запропонували зробили студентам Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу, тобто запровадило ще один потужний мистецький проект – «Молоді художники Дніпропетровська – молодим літераторам міста».

Керівництво коледжу прийняло пропозицію організаторів щодо реалізації проекту «Молоді художники Дніпропетровська – молодим літераторам міста» і найкращі студенти коледжу проілюстрували твори переможців конкурсу «Літературна надія Дніпра – 2011». З боку коледжу проект координували голова циклової комісії «дизайн» відділення дизайну Дніпропетровського державного театрально-художнього коледжу Світлана Королевська та викладач, куратор проектів Діана Самарська. Низький їм за це уклін!

Любі друзі! Зараз ви, як фіналісти, маєте отримати безцінний подарунок – можливість побачити свої твори на сторінках збірки. Книга ж для кожного автора – це як ще один день народження, це можливість щось сказати батькам, сусідам, громаді, суспільству. Це, наприкінці, можливість змінити світ на краще. Адже слово, яким володіє кожен автор, це зброя, а зброя, як ви знаєте, буває не тільки для нападу, але й для захисту, підтримки та допомоги.

Зичу вам творчої наснаги і натхнення, успіхів у житті і літературі.

Нехай не полишають вас бажання працювати над собою, над своїми творами, бажання бути корисним нашій країні і суспільству.

Хай щастить!