Емір Куштуріца:
„Сьогодні тільки казка здатна врятувати світ…”
Казки, знайомі нам з дитинства…

Нам розповідала їх мати, потім ми читали їх самі, зараз ми читаємо та розповідаємо їх дітям та онукам…

Казки потрібні усім дітям в усі часи… Чому?

Може хтось ніколи й не замислювався щодо відповіді на це нескладне питання, але все ж у нього у пам’яті є кілька казок, які він може презентувати своїй дитині у різних випадках: щоб зацікавити дитину, ми розповідаємо одну казку, щоб заколихати − іншу…

Чому казки такі важливі для дитини?

Казка − це народне сховище так званих архетипів, які передають поведінку, специфічні народні риси та психотип із покоління у покоління…

Цей термін був запропонований К.Г. Юнгом, який вважав архетипи змістом колективного несвідомого, що є, по суті, деякими загальними формами розумових уявних образів, які в ході індивідуального життя заповнюються власним емоційним і образним змістом.

Зміст колективного несвідомого набуває форми психічних реакцій, що походять з історичних часів, які відображалися в міфології того чи іншого народу. Вони мають загальний характер та реалізуються в індивідуальному житті людини. Наприклад, архетип матері має деякі узагальнені риси даного народу, відмінні від рис, властивих архетипу матері в інших народів. Тому у казках так часто задіяне образ матері.

Якщо уважно розглянути основні архетипи, які виділяє Карл Юнг, то ми побачимо основні персонажі практично усіх казок, де є Шлях людини, його Страхи та Надії, образи Смерті та Безсмертя, Сенсу життя. Де є те, як ми уявляємо собі світ, наші соціальні ролі, індивідуальний стиль самовираження, напрямок в нашому свідомому житті, наші тенденції, бажання, переживання, що заперечуються індивідом і є конфронтуючими з соціальним стандартами й ідеалам, уявлення про образ жіночності чи мужності. І це невеликий перелік інформації, що вбирає у себе казка.

Тобто, за допомогою казки дорослий надає життєво важливу інформацію дитині і має можливість таким чином перебудувати, змодифікувати соціальне середовище, щоб воно було максимально сприятливе для виконання завдань розвитку дитини та допомогти самій дитині у вирішенні тих проблем, які виникли у ході взаємодії з цим середовищем.

По суті казка − це метафора, яка є специфічним метододом психологічного супроводу дитини, яка спирається на ті вікові, психічні, особистісні досягнення, які реально є у дитини, і які складають унікальний багаж її особистості. В процесі розповідання казки дорослим створюються соціально-психологічні і педагогічні умови для успішного психологічного розвитку кожної дитини в соціокультурному середовищі. Такий вид взаємодії дорослого та дитини є коректним, логічним з огляду на розвиток особистості, завдає пріоритетність цілей, цінностей і потреб розвитку внутрішнього світу самої дитини.

Тобто казка та її зміст повинні допомогти дитині відповісти на її питання, розповісти про світ взагалі. Особливо корисним, на наш погляд, є музикальне супроводження та малюнок, яка супроводжує процес розповіді казок.

У дошкільному та молодшому шкільному віці сприйняття казки має для дитини неймовірно приваблюючу силу, дозволяє вільно мріяти і фантазувати. При цьому казка для дитини – не тільки вигадка й фантазія. Це особлива реальність, яка дозволяє розширити межі звичного життя, допомагає у разі виникнення складних явищ і відчуттів у доступній для розуміння дитини «казковій» формі сприяє осягненню світу дорослих відчуттів і переживань.

У маленької дитини сильно розвинений механізм ідентифікації, тобто процес емоційного включення, ототожнення себе з іншою людиною, персонажем і привласнення його норм, цінностей, зразків. Тому, сприймаючи казку, дитина, з одного боку, порівнює себе з казковим героєм, і це дозволяє їй відчути і зрозуміти, що не у неї однієї є такі проблеми і переживання. З іншого боку, за допомогою ненав’язливих казкових образів дитині пропонуються виходи з різних складних ситуацій, шляхи вирішення наявних конфліктів, позитивна підтримка її можливостей і віра в себе. При цьому дитина ототожнює себе з позитивним героєм. Відбувається це не тому, що, наприклад, дитина так добре розуміється на людських взаємостосунках, а тому, що положення цього героя більш привабливе у порівнянні з іншими персонажами. Це дозволяє дитині засвоювати правильні моральні норми і цінності, розрізняти добро і зло.

Крім того, багато психологів, використовуючи казки у своїй практиці, стверджують, що метафора забезпечує зв’язок між лівою і правою півкулями мозку. Як відомо, ліва півкуля відповідає за логічне, аналітичне мислення, тоді як права — це свого роду гуманітарне, творче начало, що відповідає за фантазії. Тому в процесі сприйняття казки працюють і ліва півкуля, яка аналізує та будує логічне значення сюжету, і права, відповідальна за мрії, фантазії, уяву, творчість.

Психологи, що застосовують казки, метафори в роботі з дітьми, часто відзначають, що на усвідомлюваному, вербальному рівні дитина може і не сприймати казку, проте позитивний ефект від роботи присутній, тобто зміни часто відбуваються на підсвідомому рівні. При цьому спостерігається такий факт. Одна і та ж казка по-різному впливає на кожну людину, кожен знаходить у ній щось своє, актуальне для нього, співзвучне його проблемам. Вважається, у благополучних дітей терапевтична казка часто не знаходить емоційного відгуку і сприймається просто як цікава історія, що не призводить до змін у поведінці дитини. Практика показує, що навіть якщо немає прямого яскравого ефекту післядії казки, то посилення позитивного сприйняття світу у таких дітей за допомогою казки все ж спостерігається.

Всі ці позитивні характеристики впливу казки можна побачити, якщо відкрити аудіо книгу «Письменники Дніпропетровщини − шкільним бібліотекам», яка видана за ініціативи голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула. Авторами проекту є дніпропетровські письменники Еліна Заржицька, Наталія Девятко та Фідель Сухоніс.

Аудіопроект був спрямований на ознайомлення дітей та підлітків з творчістю сучасних поетів та прозаїків Дніпропетровщини, які пишуть як українською, так і російською мовами. Свої твори запропонували 80 письменників: членів Національної Спілки письменників України, Конгресу літераторів України, Національної Спілки журналістів України, молоді талановиті автори – переможці Всеукраїнських та обласних літературних конкурсів.

В аудіо книзі є розділи для дітей різного віку: від молодшого до старшого шкільного віку; є поезія і проза, є серйозні та комічні історії, є твори українською та російською мовами, є твори, які читає автор, а є записані професійним актором.

Кожний знайде для своєї дитини щось корисне та необхідне для морального розвитку, та особистісного розвитку взагалі.

Хотілося б анотувати частину збірки, яка присвячена казкам та віршам для дітей молодшого шкільного віку. У збірнику представлені як маститі автори, такі як Ірина Прокопенко, Людмила Левченко, Леся Степовичка, Олександр Ратнер, Олексій Старіков, Зінаїда Грієва, Еліна Заржицька, так і автори менш відомі: Віктор Невський, Світлана Поливода, Катерина Каленіченко, Юрій Пусов, Лідія Кушкова, Ольга Кай, Анатолій Худяков. Але усі твори написані з позицій високого професіоналізму та любові до дітей, з розумінням труднощів цього вікового періоду та можливостей за допомогою казки нівелювати та коригувати загальновідомі вікові труднощі чи ілюзії дитини щодо навколишнього світу, надати інформацію у певній сприйнятливій для віку формі, яка є притаманна казці і дає можливість дитині побачити способи подолання страхів, невротичних реакцій тощо.

Що стосується прози, то казка Ірини Прокопенко «Вася, Гномик и бумага», є багатошаровою та багатовекторною: на початку обговорюється тема покарань за неслухняність, тема моралі у житті, свободи, співвідношення сили та розуму, а закінчується казка розвитком екологічної теми.

Завдяки казці Зінаїди Грієвої «Бобик-слідопит» діти знайомляться з позитивними та негативними психотипами, перенесеними на тварин (Котик-шкодик, Котик-неробик, Півень-півунець, Козлик-буцик, Бобик-слідопит). Автором у не директивній формі оцінюється комунікації між позитивними та негативними героями, діти знайомляться із соціальними стандартами позитивної поведінки.

У казці Еліни Заржицької «Льончик, Павучок та Середа Середулівна» розвивається тема щодо безкорисної допомоги друзям, впливу сновидінь на уявлення дитини, страхів, пов’язаних із павуками та боротьби із ними за допомогою казки.

У казці Юрія Пусова «Волшебные конфеты», яку читає сам автор, до дитини доводиться думка, що у житті завжди співвідноситься Бажане та соціальне необхідне, тобто те, що потребує соціум, у казковій формі надається основа морального виховання, розповідається, як надбати друзів.

Вірші членів Національної спілки письменників України Людмили Левченко та Лесі Степовички – ліричні, мелодійні, проникливі – допомагають дитині відчути не тільки красу рідної природи та дізнатися про життя «братів наших менших» – пташок і тварин, але й сприяють патріотичному вихованню підростаючого покоління.

Рядки віршів для дітей Олександра Ратнера просякнуті гумором і доброю посмішкою. Поет розповідає про буденні справи школярів, акцентуючи увагу читача на необхідності старанно навчатися та допомагати друзям.

Поет Олексій Стариков настільки привабливо зображує навчальний процес, що навіть дорослий читач готовий залюбки бігти на уроки, «спілкуватися» з комп’ютером або грати у футбол у товаристві однокласників.

Віршована казка Катерини Калениченко «Пан Полум′ян» торкається теми безпеки життєдіяльності: у ній фігурує пожежний злодій, шкода, яку можна нанести, граючись сірниками, пожежна безпека та опис діяльність пожежної служби щодо протистояння вогню. Погодьтеся, у казковій формі це буде сприйнято дитиною більш позитивно, ніж у вигляді повчань дорослих.

Член Конгресу літераторів України Світлана Поливода презентувала цикл своїх віршів для дітей «Петины уроки». Герой віршів С.Поливоди маленький Петрусь разом із мамою й татом залюбки допоможе усім дітям опанувати нові знання з математики, читання, малювання і, навіть, навчитися танцювати. Гарно, що поетеса вміє розповідати про серйозні речі цікаво, жваво та з легкою посмішкою.

У музичній п’єсі Лідії Кушкової «Коза-дереза», виконаній професійними акторами, автор презентує напластування різних аспектів життєдіяльності української сім′ї, знайомить дітей з архетипичними представниками українського епосу, перенесених у сучасні умови. У казці наголошуються вічні цінності: сім′я, дружба, праця, взаємодія молодого та старого покоління.

Віктор Невський у маленькій поемі «Прощание с детством» у ліричній формі доводить до дітей військову тематику, розвиває патріотизм до рідної землі. Автор розповідає, що у складні роки післявоєнного дитинства фантазія та ігри рятували дітей, позбавлених можливостей якісного дитинства, надавали можливість вижити, описує нескінченність життя через страждання до щастя. В той же час Анатолій Худяков у римованій формі розповідає маленькому читачеві про визволення рідного міста, героїчні подвиги солдат часів Великої Вітчизняної війни.

Велике виховне значення мають твори молодої письменниці Ольги Кай, яка порушує важливі для душевного здоров’я кожної людини питання, як-от: необхідність захищати тендітну, вразливу красу природи, удосконалювати стосунки між людьми, підтримувати прагнення жити під чистим небом у мирі та спокої…

Слід зазначити, що збірка вже використовується у роботі професійних педагогів, психологів та фахівців корекційної освіти: у навчально-реабілітаційному центрі «Горлиця» з дітьми прослуховуються та оговорюються вище означені казки при корекційних заходах та заходах, спрямованих на психосоціальну реабілітацію дітей-сиріт.

Аудіокнигу отримали шкільні бібліотеки та бібліотеки області. Хочеться відмітити, що видання відразу ж стало раритетним та отримало багато схвальних відгуків від педагогів та бібліотекарів.

Ольга Рєпіна,
психолог, казкотерапевт
Дніпропетровськ, жовтень 2012 р.

Шлях до чарівництва через казку.