«Жінка його мрії» та сімейне дозвілля.

15.05.2010

Як ви собі уявляєте сімейне дозвілля? Я, наприклад, так: тато пере, готує їжу й поливає квіти; діти пилососять, витирають меблі і миють підлогу; а мама сидить в Інтернеті і строчить рецензії :).
Припускаю, що дехто уявляє собі сімейне дозвілля інакше. Наприклад, родина катається на лижах в Альпах; чи засмагає на пляжі у Флориді; чи вибирає картоплю в селі Дергачі; спільно переглядає кінофільми або читає книги. Для останньої категорії видавництво «Клуб сімейного дозвілля» приготувало книжкову новинку – роман Олеся Ульяненка «Жінка його мрії». Твір починається з того, що жінка на ім’я Лада (мама) засовує собі до рота два кінці оголеного електричного дроту. Приходить додому її син гомосексуаліст (син), вмикає світло, і Лада гине. Далі з’являється її чоловік, кагебешник і стукач (тато), який займається сексом із секретаркою. Неодноразово й у різних позах. З певного погляду, це непоганий приклад для молоді :).

Загалом же роман є характерним для Ульяненка вправлянням у черговому доведенні старої біблійної істини про те, що «світ у злі лежить». Порівняно з попереднім, написаним лівою ногою, романом «Серафима», стиль «Жінки його мрії» більше нагадує старі добрі «Сталінку» й «Дофіна сатани» – очевидно, не втиснений в обмеження кількістю знаків, письменник вдихнув на повні груди… Своїх персонажів жінок :).

Правда, закономірним наслідком зосередження на письмі стала сюжетна аморфність – хоча книжка заповідалася як містичний детектив з елементами еротики, наприкінці все-таки лишається незрозумілим, хто такий ВІН, і хто така жінка його мрії, а також хто скоїв жахливі злочини й чому.

Утім, напевне, все це не так важливо, якщо все одно світ лежить… у лайні. Його у творі багато в різних модифікаціях, – від побіжно описаного сюжетно невмотивованого акту дефекації до фантасмагоричної картини: «Несподівано всі четверо дверей вилетіли під напором лайна і жовті потоки хлинули на підлогу. У цю ж хвилину скло даху тріснуло і просипалося на голови людям. За осколками, чорними стрілами з щурячим писком влетіли птахи. … Майор підняв ногу, подивився на налипле рідке лайно. Поставив, підняв другу. Тільки зараз всі відчули запах, нестерпний, блювотний, і кожен знав, що каналізація так не смердить. Принаймні, всі подумали саме так, хоча годиною пізніше вони задавали собі одне питання: що це?» (с. 165).

Постійні реверанси в бік релігії не дають персонажам полегшення, а лише підкреслюють абсурдність і приреченість навколишнього світу («ніхто, голубе, не вірить у спасіння, але вірить у Бога. От і все. Це і є гріх. Не бути тим, ким ти є насправді. А ти у нашому світі почуваєшся зрадником» (с. 98) тощо).

Ці думки, що відвідують працівників міліції, повій, наркодилерів, педерастів та педофілів, так само дисонують із гламурною обкладинкою книжки «Жінка його мрії», як і відверто натуралістичні описи злягань. Значно більше відповідає змісту «еротичне» фото самого автора, вміщене на звороті обкладинки, де письменник ніби наочно демонструє спроможність створити гломурний порно кітч на тлі загально фекального занепаду.

Знаю, тепер вам неодмінно захочеться придбати нову книжку Олеся Ульяненка… Тож приємного сімейного дозвілля! :)