Британські острови продовжують продукувати цікаві книги фентезійно-містичного штибу. Добре, що вони доходять до нас у перекладах, погано, що повільно. Між тим, книга Сари Бреннан "Лексикон демона" вийшла українською трохи більше як за рік після появи на світ. (Тут слід віддати належне перекладачці Наталії Дьомовій, яка вхопила гарну книгу за хвіст і зуміла зацікавити видавця). Втім, книга вийшла і загубилася, що саме по собі дуже дивно, адже містичний трилер, замішаний на демонічній магії, темних обрядах, магічних кланах, екзорцизмі та інших трендових речей у сучасній літературі - просто приречений отримати популярність! Втім, на мою думку, саме таке позиціонування книги, включно з відповідною обкладинкою, і зіграло з видавцем злий жарт. Обкладинку переробили, про художню якість нової версії не сперечатимусь, але вона значно більше промовляє до цільової аудиторії Сари Бреннан - підлітків та молоді.

У книзі, хоча оповідь і ведеться авторкою, та все ж усі події сприймаються через призму відчуттів Ніка - старшокласника. Він, його брат, їхня матір, двоє гостей - ось і всі головні дійові особи книги, простіше нікуди. Цей нетиповий підліток вирізняється з-поміж інших фізичною силою, жорстокістю, цинізмом. До науки він здібностей не має, друзів не потребує, кохання не шукає. Бувають такі проблемні підлітки, які або це переростають, або стають злочинцями-рецедивістами. Здається, єдиною цінністю в житті цього хлопаки є його старший брат - Алан. Надзвичайно цікаво авторка розкриває їхні братерські стосунки. Однак і Алана Нік не любить. Він його захищає, дбає про нього, готовий заради нього наражатися на небезпеку, але - не любить. "Не жалій мертвих, Гаррі. Жалій живих, а понад усе тих, що живуть без любові." - каже А.П.В.Б. Дамблдор у книзі Дж, Ролінґ "Гаррі Поттер та смертельні реліквії".
У своїй рецензії на цю книгу Лілія Мусіхіна характеризує книгу навпаки, як "оду любові. Любові відданій, любові, що перемагає все, любові, що суперечить здоровій логіці і саме тому творить чудеса." Смію з нею не погодитися. Нік не відчуває любові, а саме він є носієм наративу книги. По ходу оповіді авторка пояснює, чому. Родина, яку уособлює для Ніка брат, є головним рушієм його вчинків та думок. Родинні цінності, висловлені простим лозунгом на всі часи "наших б'ють", виявляться замінником почуттів, і - працюють. Коли Том Хейген запитує у дона Корлеоне, навіщо він дбає про опущеного родича, той просто пояснює - це родина. Цього досить. І для дона, і для Ніка у книзі Сари Бреннан.
Оповідь книги, попри карколомний сюжет та щедрі розсипи таємниць, про які пише у іншій рецензії Маранна Маліна, звучить спокійно і неквапливо. Для книги характерна велика увага до деталей, описів антуражу, механізму дії заклять, тощо. Іноді ця її риса повністю або частково заступає собою "екшн", що є головним недоліком книги. Напади магів - до речі, окрема тема, герої сидять удома, а до них по черзі приходять маги-смертники, гм... - виглядають епізодично і недолуго поруч зі смакуванням накреслення пентаграми на зеленому дерні. Вигадка підмінює події, саме своєю моделлю світу Сара Бреннан і воліє перш за все поділитися.
До речі - світ книги цілком сучасна і реальна Англія, Лондон та передмістя. Меч під раковиною, яка до того ще й протікає, пістолет у Алана за поясом, божевільна тітка, обвішана амулетами, на другому поверсі затишного англійського будиночка - всі ці елементи додають оповіді родзинки, зовсім не зайвої. "Я можу зробити, щоб той старий пеньок ще раз поколупався у носі... і ще раз.... і ще раз" - тішиться Рон Візлі у книзі "Гаррі Поттер та Келих Вогню", крутячи у руках всенокль. Часто тривалі описи того, як Нік іде на кухню, вправляється з мечем, сидить на східцях, трохи дратують. Але все це потрібно для того, щоб якнайповніше розкрити істинну Нікову натуру, чого добивалося авторка. І Фінал книги читача за це винагороджує сповна.
Книга неодмінно сподобається протестному безвусому контингенту, вона для нього писана. Нік стане їхнім героєм, це факт. Цікаво буде почитати дівчатам, які ворожать на Таро і носять амулети від пристріту. А також усім, хто прагне вміру цікавого і не надто нудного чтива на кілька вечорів.

Родинні цінності.