|
14.06.2013
Рецензія на книжку:
Дев'ятко Наталія. Кохана Пустельного Вітру : Скарби Примарних островів. Книга 2
«...Море стелилося спокійним полотном, повільно лікуючи команду від суму». Довідник з техніки медитації? Записники пілігрима? Ні! Піратська сага. І воно й не дивно, адже море, що його малює Наталія Дев’ятко у своїй трилогії «Скарби Примарних островів», – не просто широко розповсюджений у мистецтві символ волі й боротьби, але втілення всього найдобрішого та справжнього, живого, на противагу Імперії – осередку штучності та змертвілості.
Недарма саме пірати – діти моря – найчастіше наділені серцем, повним чар, можуть подорожувати у часі, осягаючи його циклічність, долаючи його, стираючи просторово-часові кордони.
Своєрідність хронотопу роману спочатку збиває з пантелику, адже якимось загадковим чином вітрила піратського корабля збирають під собою людей з очевидно різних епох і географічних координат (про що свідчать хоча б хоч їхні імена), та це ніяк не заважає їм знайти спільну мову в прямому й переносному сенсі. Герої перебувають у часопросторі, тому славетно-містичному 4-му вимірі, де можливо все.
Пірат – перш за все людина, в якій ще б’ється пульс життя. Де є хоч один пірат – туди повертається сміх і єдинороги, навіть Імперія слабшає у його присутності. Та Наталя не малює непохитних і непереможних супергероїв, усі персонажі, дарма що чарівники, провидці чи прадавні істоти, що пам’ятають народження світу, перш за все – люди, які кохають і плачуть, бояться й зраджують, їх героїзм не більший за «людяність». Перифразуючи Хвильового, «я герой, але я і людина».
Уся природа у романі персоніфікована, не тільки море – печери, темрява, пустеля – все дивиться, дихає, бере участь у творенні історії. Проте ця природа далеко не є ідеалізованою. Вона не тільки надихає й дарує мудрість і спочинок, вона може бути лютою і первинно-хижою, милувати й карати, пестити й мститися, адже інь і янь неможливі одне без одного: «Гори знущалися, витягуючи з людей тепло через землю і виснажуючи спекою». Картина світу в книзі – своєрідна мандала, де все перебуває у єдності, рівновазі.
Створений Наталією Дев’ятко світ живиться принципово новою міфологією. Вражає кількість унікальних легенд, вичарованих автором, здається, нізвідки, що органічно й невимушено вплітаються в художнє полотно книги.
Захопливий піратський світ пульсує, відбиваючи 60 ударів на хвилину, ваблячи, лякаючи, лікуючи.
Наталія Пірогова
(Джерело:
"Навчальна книга - Богдан")
|
