Про альманах «СКІФІЯ 2013. Весна»,
творчість його авторів та дещо побіжне
У трьох частинах.

Торік до широкого літературного життя України та його друкованих часописів долучився літературно-художній альманах «СКІФІЯ», випестований літературно-художнім журналом «Склянка Часу*ZeitGlas» і однойменним його видавництвом. Альманах — щоквартальник. Тож до своєї основної назви — «СКІФІЯ» — додає число року видання і назву пори року. Вже побачили світ чотири товстих книжки альманаху торік — відповідно «СКІФІЯ 2012. Весна», «...Літо», «...Осінь» і «Зима», а цього року — «СКІФІЯ 2012. Весна». На прикладі останньої книжки й поговоримо про дещицю тих літературних тенденцій, які вдалося у ній розгледіти, певною мірою — про дух авторів й трішечки про побіжне, дотичне до літератури, якщо хочете як фізичне, а не духовне явище.
В альманасі представили свою творчість 82 автори, розділивши друковану площу на 432 сторінках. З них — 47 поетів (в тому числі 2 ще і як поети-пісенники), 4 виступили у ролі поетопрозаїків, решта — прозаїки.
Географія проживання авторів свідчить про щедрість землі вкраїнської в усіх її усюдах. Люди творять словом. І в тому — плюс! Різних віків, освіти й роду діяльності — другий плюс! Порушують найрізноманітніші болючі проблеми — третій плюс! А які ж саме теми і як автори їх втілюють?!. Четвертий пл... Стом!!! Не «плюс»... Тут застосуємо весь спектр балів та оцінок.
Частина І. Поете, глянь до словника!..
Спочатку поговоримо про поезію. Зазначимо одразу, що про негативні приклади в ній розповідатимемо езопівською мовою, тобто авторів не називатимемо, щоб їх не образити, і не наводитимемо точних цитат з їхніх творів все через ту ж причину. Тим самом спробуємо довести, що всі вони рівною мірою талановиті, а те що трапляються деякі огріхи — так то буває...
Серед, безумовно, талановитих зразків поезії в альманасі бачимо й такі, в яких без усіляких зусиль можна запримітити нелогічність у доборі поетичних художніх образів. порівнянь, епітетів, метафор тощо. Так, скажімо, засіб спутування рук людини як фізична нежива річ, та ще й з металу, не може виявляти якісь емоції, принаймні якщо йдеться не про казковий чи алегоричний твір. В даному випадку маємо на увазі реалістичний поетичний твір автора, в якому він оспівує згадану річ як живу істоту. Нам здається, що до такого він вдався лише щоб хоч якось упоратися з римуванням неслухняних рядків. Але ж поезія — це не мистецтво римування будь чого.
Хоча чому? Деякі автори, якщо не вистачає поетичних образів, порівнянь, метафор, сміливо повторюють ще кілька разів попереднє слово, припасовуючи до останнього будь-яке інше, аби тільки воно римувалося з якимсь попереднім рядком чи у перехресній, чи паралельній римі.
До речі, про римування. Поети «Скіфії 2013. Весна» найчастіше вдаються ди рим перехресних і паралельних: а-б-а-б, а-а-б-б. Римування складнішого (а-б-б-а, а-б-а-б-а, а-а-а-б-б-а, а-б-б-а-б-б...) немає або майже немає. І це свідчить про певне поверхове ставлення до поетичної творчості, як у тієї жінки з провінції, яка в одному телешоу проспівала власний «шедевр»: «еСТеБе, еСТеБе, я кохаю тебе». Ну, так їй лягло на риму: «кохаю». Прикро, що та «поетеса» й виконавиця власного «шедевру», мабуть, і не замислювалась над тим, що кохати можна тільки кохану людину — чоловіка, хлопця чи жінку, дівчину, а телеканал доречно тільки любити, але аж ніяк не кохати!.
Аж ось читаємо римовані рядки іншого автора — про день народження.
Про цей день у житті кожної людини писано-переписано в усі віки, на всих мовах, обома статями й авторами від наймолодшого до найстаршого. Що ще можна сказати про день народження? Які слова ненабридливі, «незасмальцьовані» підібрати, та ще й заримувати їх майстерно?!. Тут потрібні не тільки здібності, якщо хочете — талант! Тут в автора має бути інтуїтивне відчуття живої сучасної мови (маємо на увазі тієї мови, якою пише автор), природжене сприйняття її мажорності, мінорності, піано і фортіссімо, по-іншому кажучи її тонів і напівтонів, барв, забарвлень і відтінків. Ось тільки, купаючись в усьому цьому, сучасний автор може створити по-своєму сильну поезію про день народження. А яку поезію про такий день автор подав до альманаху? З поспішно підібраними перехресними римами, банальними порівняннями. Ну, погодьтеся, що рядки на зразок «бесцельно прожитых годов...», «судьба... свела и снова развела» тощо не можуть бути навіть крапелькою поезії. Це дворовий сленг обмеженого у словарному запасі старенького-престаренького малограмотного дідуся, який книжок ніколи не читав, не ходив до кінотеатрів, хіба що вмів майстерно «різать» у доміно та попивати пиво.
Ця вада — бідність словарного запасу — неабияк тривожить через те, що вона притаманна багатьом сучасним поетам, та й не тільки поетам, в цілому літераторам, що працюють на ниві створення художніх жанрів. (Це стосується і тих кількох випадків, де автори представили пісенну лірику). Чи то їх інтернет відволікає, чи повсякденні побутові клопоти заважають, а чи відсутнє бажання відвідувати бібліотеку, брати там необхідну літературу, чи то немає коштів купувати ту літературу — важко сказати. Але факт! Деякі автори пнуться описати римованими рядками природу, її красу і мінливість, але, крім слів «гарна» та «красива», не знають (чи не хочуть знати?), що існує справжній гарем ефектних для опису природи слів: крім білий, жовтий, жовтий, синій, червоний, зелений, чорний, є ще золотий (золотавий), мідний, карий, рудий, рожевий, васильковий, сапфіровий, ультрамариновий, блакитний, бірюзовий, лазурний, фісташковий, пурпуровий рубіновий, маковий, малиновий, багряний, буряковий, лимонний, салатний, солом’яний, калиновий та ще безліч інших — вибирайте для опису природи та її явищ!
Одне слово, поете, глянь до словника!!! Навіть якщо ти вважаєш, що все знаєш, ну, майже геній — все одно знайдеш там корисне!
Хоча в альманасі «Скіфія 2013. Весна», на щастя, більше самобутньої яскраво індивідуальної поезії. Є влучні поетичні образи у творах «Лісничівка» (В. Некляєв), «Людина і космос» (О.Швець-Васіна), «Всесвіт», «Медсестра» (В.Шиманський), «Сонячний промінь...», «Купався день...», «Запалену душу...», «В обіймах трав...» (В.Комісарук). Між іншим у невеличкому вірші «В обіймах трав...» є чудовий свіжий поетичний образ: «...без джерела сердечність не росте, // в серцях кохання щиро не співає!» Оце — справжня поезія!
Маємо справжню поезію і в наступних прикладах. (Назвемо не всі, лише деякі). Це «Отфонарилась городская ночь...» С.Паливоди (цікаві поетичні образи, оригінальне римування: а-б-б-а-б-б-а-а); «Мольберт для воспоминаний» О.Соколової (тут теж бачимо-читаємо непересічне римування: а-б-а-а-в-а-б при тому, що останні рядки автором розділяються на два коротких, що утворюють своєрідне підримування); «Якою вона гарною була!..» О. Григор’євої; «Через плечі дерев...» В.Білецького. До речі, добірка цього автора у «Скіфії 2013. Весна» досить сильна своїми поетичними образами, свіжими, влучними і водночас не вітіюватими, а простими й людяними.
Також непогані добірки поезій представили С.Черненко, І.Кулаковська, Н.Мазур, В.Сорокін, В.Влащик, Л.Геник, Л. Дмитришин та деякі інші.
Багата на таланти вкраїнська земля!
(Кінець першої частини).

Про альманах «СКІФІЯ 2013. Весна», творчість його авторів та дещо побіжне.